Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" травня 2017 р.Справа № 922/1141/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Рученко К.Д.
розглянувши справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , м. Харків
до Почесного консульства Республіки Вірменія в місті Харків в особі Почесного консула Республіки Вірменія в місті Харкові Асланяна Армена Герасимовича, м. Харків
про стягнення 8248,37 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Перепадя В.І. (довіреність № 1/34-87 від 12.01.2017 р.)
відповідача - Дмитрієв О.І. (довіреність № 24/1 від 24.04.2017 р.)
Військова частина НОМЕР_1 , м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Почесного консульства Республіки Вірменія в місті Харків в особі Почесного консула Республіки Вірменія в місті Харкові Асланяна Армена Герасимовича, м. Харків (далі за текстом - відповідач), в якій просить суд стягнути з останнього на свою користь 4320 грн. основного боргу за укладеним між сторонами договором про надання послуг по забезпеченню безпеки № 8/3 від 30.12.2013 р., 464,20 грн. пені за період прострочення з 05.04.2014 р. по 05.10.2014 р., 345,13 грн. 3% річних за період прострочення з квітня 2014 р. по листопад 2016 р., 3119,04 грн. індексу інфляції за період прострочення з квітня 2014 р. по листопад 2016 р. та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем умов зазначених договорів щодо сплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2017 р.
В судовому засіданні 25.04.2017 р. оголошено перерву до10.05.2017 р.
В процесі розгляду справи позивач надав суду письмові пояснення (вх.. №13383 від 20.04.2017 р.) в яких наполягає на належному виконанні позивачем своїх зобов'язань за договором № 8/3 від 30.12.2013 р. та порушення відповідачем своїх зобов'язань за зазначеним договором щодо оплати наданих послуг. Позивач зазначає, що несплаченими відповідачем залишилися послуги, надані відповідачем в березні 2014 р.; що з метою сплати послуг позивач виставив відповідачу відповідний рахунок відповідно до акту приймання-здачі виконаних робіт по договору, який попередньо було передано позивачем відповідачу через командира роти для підписання, проте даний акт підписаний відповідачем не був.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх.. № 13953 від 25.04.2017 р.) в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що наданий позивачем в обґрунтування своїх вимог акт приймання-здачі виконаних робіт по договору за березень 2014 р. відповідачем не підписаний; що позивачем при зверненні до суду пропустив встановлений законом строк позовної давності, на застосуванні якого до спірних правовідносин наполягає відповідач.
Позивач надав суду письмові пояснення (вх.. № 14563 від 05.05.2017 р.) в яких зазначає про безпідставність доводів відповідача про пропуск позивачем при зверненні до суду позовної давності. Також позивач зазначає, що доказом передачі позивачем відповідачу акту здачі приймання наданих послуг за березень 2014 р. та табелю робочого часу є пояснення старшого лейтенанта Стрельченко А.В, яка на той час була відповідальною за виготовлення зазначених документів.
Відповідач надав суду заяву в якій наполягає на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності, та з цих підстав просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
На судове засідання 10.05.2017 р. прибули представники позивача та відповідача.
Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, 30.12.2013 р. між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником укладено договір про надання послуг по забезпеченню безпеки №8/3 (далі за текстом Договір).
Відповідно до п 1.1. Договору предметом даного договору є надання послуг по забезпеченню безпеки (код 74.60.0) силами виконавця без матеріальної відповідальності на відповідній території замовника в місті Харків, пр-т Правди, 1, кв. 18 (згідно з адресою, вказаною в дислокації відповідно додатку № 1).
Згідно з п. 2.1.1. Договору, виконавець зобов'язаний організувати та здійснювати забезпечення безпеки на території замовника згідно з дислокацією у встановлений час за планом комплексного використання сил та засобів.
Відповідно до п. 3.1.1 Договору замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданих виконавцем послуг у порядку і строки, передбачені даним Договором.
Відповідно до п. 4.1. договору, за надані послуги замовник розраховується з виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (на підставі наданих виконавцем рахунків) протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами Акту наданих послуг та Табелю робочого часу (на кожного військовослужбовця).
Згідно з п. 4.2. договору, вартість послуг по забезпеченню безпеки одним військовослужбовцем за одну годину становить - 16,00 (шістнадцять) грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% - 2,67 грн. Вартість послуг по забезпеченню безпеки за один місяць орієнтовно становить 6336 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1056 грн.
Згідно з п. 4.3. - 4.4. договору, акти наданих послуг та табелі робочого часу (на кожного військовослужбовця) погоджуються сторонами. Замовник зобов'язаний підписати ці документи на першу вимогу виконавця.
У випадку наявності у замовника зауважень до акту або табелю робочого часу він має право викласти окрему думку до даного акту або табелю.
При безпідставній відмові замовника від погодження акту наданих послуг або табелю робочого часу, в акті (табелі) робиться відмітка про це,а послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, якісно та прийняті замовником у повному обсязі (визначеному в акті або табелі).
Складання актів наданих послуг та табелів робочого часу (на кожного військовослужбовця) покладається на виконавця.
Як зазначає позивач, в рамках зазначеного договору в березні 2014 р. він надав позивачу послуги з організації та забезпечення безпеки на території замовника згідно з дислокацією, визначеною умовами договору, а саме, за адресою м. Харків, пр-т Правди, 1, кв. 18.
Згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.-21.03.2014 р. з метою виконання умов договору та надання замовнику послуг з організації та забезпечення безпеки на об'єкт вирішено направити певних військовослужбовців.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2014 р. № 145 наказано заступнику командира військової частини з громадської безпеки припинити дію договору № 8/3 від 30.12.2013 р. з Почесним консульством Республіки Вірменія в місті Харкові з 24.03.2014 р.
Матеріали справи містять акт приймання-здачі виконаних робіт по договору № 8/3 від 30.12.2013 р. за березень 2014 р. (копія а. с. 30), згідно з яким в березні 2014 р. виконавець надав замовнику послуги на суму 4320 грн. Суд констатує, що даний акт підписано лише з боку виконавця, та він не має підпису замовника.
Так само матеріали справи містять табель робочого часу несення служби по забезпеченню безпеки особовим складом окремої роти охорони об'єкту Почесного консульства Республіки Вірменія за березень 2014 р., підписаний тільки уповноваженими особами виконавця, та який не містить підпису замовника.
Як зазначає позивач, після сплину березня 2014 р., зазначені акт та табель разом з рахунком на оплату послуг № 33 ним були передані відповідачу через командира роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ, на підтвердження чого надає пояснення старшого лейтенанта Стрельченко А.В., яка в той час була відповідальною за виготовлення зазначених документів, проте відповідач дані документи не підписав, не передав їх позивачу, та не сплатив надані позивачем в березні 2014 р. послуги.
Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з листами від 31.03.2016 р. та від 13.07.2016 р. в яких вимагав сплатити існуючий борг. Однак зазначені вимоги були залишені відповідачем без задоволення.
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі, в якому останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг за надані послуги в березні 2014 р. в сумі 4320 грн.
Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати, позивачем також нараховано до стягнення з останнього 464,20 грн. пені за період прострочення з 05.04.2014 р. по 05.10.2014 р., 345,13 грн. 3% річних за період прострочення з квітня 2014 р. по листопад 2016 р., 3119,04 грн. індексу інфляції за період прострочення з квітня 2014 р. по листопад 2016 р.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вже було зазначено вище, умовами укладеного між сторонами договору (п. 4.1. - 4.3) передбачено, що за надані послуги замовник розраховується з виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (на підставі наданих виконавцем рахунків) протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами Акту наданих послуг та Табелю робочого часу (на кожного військовослужбовця); акти наданих послуг та табелі робочого часу (на кожного військовослужбовця) погоджуються сторонами; замовник зобов'язаний підписати ці документи на першу вимогу виконавця; у випадку наявності у замовника зауважень до акту або табелю робочого часу він має право викласти окрему думку до даного акту або табелю; при безпідставній відмові замовника від погодження акту наданих послуг або табелю робочого часу, в акті (табелі) робиться відмітка про це, а послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, якісно та прийняті замовником у повному обсязі (визначеному в акті або табелі); складання актів наданих послуг та табелів робочого часу (на кожного військовослужбовця) покладається на виконавця.
Однак, наданий позивачем в обґрунтування своїх вимог акт приймання-здачі виконаних робіт за березень 2014 р. та табель робочого часу за той же період не підписані відповідачем, а останній до того ж в межах даної справи заперечує факт надання таких послуг позивачем в зазначений період часу.
Посилання позивача на те, що зазначені акт та табель були передані відповідачу через командира роти, та відповідачем нібито не були підписані суд вважає безпідставними та такими, що всупереч вимогам ст. 32-34 ГПК України недоведені належними та допустимими доказами.
Зокрема матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача зазначених документів, передачі їх особисто уповноваженому представнику відповідача під розписку, а так само доказів ухилення відповідача від їх отримання або підписання.
Посилання позивача на пояснення старшого лейтенанта Стрельченко А.В. є також безпідставними, оскільки згідно з вимогами ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. До того ж, відповідач категорично заперечує факт отримання від позивача зазначених документів.
Крім того, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що при безпідставній відмові замовника від погодження акту наданих послуг або табелю робочого часу, в акті (табелі) робиться відмітка про це, проте, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог акт та табель не містять жодних відміток про відмову відповідача від погодження цих акту та табелю.
За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем в межах даної справи належними та допустимими доказами факту надання послуг відповідачу в березні 2014 р., та про передчасність вимог про їх оплату. Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо вимог відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
В пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», зокрема зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
За таких обставин, суд не застосовує до спірних правовідносин позовну давність, оскільки згідно з даним рішенням позов не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості.
З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.І. Байбак