про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів
"10" травня 2017 р.
№ 916/1050/17
Суддя господарського суду Одеської області Никифорчук М.І., розглянувши матеріали заяви (вх. ГСОО № 4-11/17 від 04.05.2017р.)
За заявою: Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів";
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт МВС";
про вжиття запобіжних заходів
суддя Никифорчук М.І.
Представники:
Від заявника: не з'явився;
Від особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи: не з'явився;
Державне підприємство Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (далі - Заявник) звернулось до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт МВС" у вигляді витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт МВС" наступних документів:
- договорів оренди майна № 26/06, №21/10/14 та №21-10;
- актів приймання-передачі орендованого майна до договорів № 26/06, №21/10/14 та №21-10;
- затверджених розрахунків орендної плати;
- звітів про незалежну оцінку майна переданного в оренду;
- договорів страхування майна, згідно договорів № 26/06, №21/10/14 та №21-10;
В обгрунтування вказаної заяви, заявник зазначає, що в період з 19.04.2016 року по 26.04.2016 року з приміщення бухгалтерії державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» під час зміни керівництва підприємства було викрадено системний блок та бухгалтерську документацію, у зв'язку з цим було відкрите кримінальне провадження №120161605000003017.
Після призначення нового керівника були вчинені заходи з метою відновлення бухгалтерського обліку та первинних документів підприємства, в результаті чого, на підставі банківських виписок було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будконтакт МВС" сплачує державному підприємству Міністерства оборони України «Одеський будівельних матеріалів» за послуги з оренди майна за договорами №26/06, №21/10/14 та №21-10, при цьому, як зазначає заявник, предмети договорів та їх умови йому невідомі, майно, здане в оренду, в бухгалтерському обліку належним чином не відображено.
Неодноразове звернення заявника до ТОВ «Будконтакт МВС» залишені останнім без відповіді.
Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про фіктивність вказаних договорів або передачу орендованого майна з порушенням вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, заявник просить витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт МВС" вказані вище документи.
Розглянувши матеріали заяви, дослідивши та проаналізувавши надані докази, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.
Відповідно до ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.
Запобіжні заходи включають: витребування доказів; огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб (ст. 43-2 ГПК України).
Згідно приписів ст. 43-3 Господарського процесуального кодексу України однією з вимог до заяви про вжиття запобіжних заходів є зазначення обставин, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Відповідно до п. 4, 9 Інформаційного листа "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" від 20.04.2007 р. N 01-8/251 заявник повинен обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, у тому числі доказів наявності у нього права вимоги (відомості про реєстрацію права, контракт тощо). У вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 ГПК України; імовірності настання обставин, зазначених у ст. 43-1 ГПК України; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Отже, запобіжні заходи за своєю правовою природою - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії.
Відповідно до вимог розділу V-1 ГПК України підставами вжиття запобіжних заходів є обставини, які дозволяють заінтересованій особі стверджувати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення. При цьому заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.
У разі відсутності підстав, встановлених статтею 43-1 ГПК України, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів (ч. 6 ст. 43-4 ГПК України).
Аналізуючи зміст заяви суд дійшов до висновку про необґрунтованість вказаної заяви про вжиття запобіжного заходу щодо зазначеної особи, оскільки заявником, на думку суду, не доведена імовірність того, що подача потрібних для нього доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також недоведені підстави вважати, що його права порушені або існує реальна загроза їх порушення.
Відповідно до ч.6 ст. 43-4 Господарського процессуального кодексу України, у разі відсутності підстав, встановлених статтею 43-1 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмовув задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
З огляду на приведене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" про вжиття запобіжних заходів.
При цьому суд зазначає, що у випадку подання відповідного позову до господарського суду заявник, в порядку ст. 38 ГПК України, вправі просити суд витребувати певні докази у іншої сторони.
Керуючись ст. ст. 431- 434, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" про вжиття запобіжних заходів - відмовити.
Суддя М.І. Никифорчук