"03" травня 2017 р.Справа № 916/593/17
Позивач : Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
Про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3- згідно довіреності №492 від 16.02.2017р.
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач, Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1.) , звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Ффізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі- ФОП ОСОБА_2.) про стягнення заборгованості у сумі 60 570 грн. 46 коп., інфляційних втрат у розмірі 50 899 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 4 958 грн. 48 коп..
Представник позивача позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач про місце та дату судових засідань був повідомлений належним чином, але, представник відповідача в судові засідання не зявлявся, письмового відзиву на позовну заяву до суду від відповідача не надходило.
За таких обставин, справа розглядається за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України. .
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд встановив:
07 квітня 2010р. між ФОП ОСОБА_1 (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець зобов'язався поставляти Покупцю товар згідно заявок, а Покупець прийняти та реалізувати товар у роздріб.
Строк дії Договору - з моменту підписання сторонами і до 31.12 2010р. (п.6.1 Договору).
За умовами розділу 2 Договору Продавець зобов'язався : - після підписання договору здійснювати поставки товару згідно заявок Покупця; - поставки товару оформлювати видатковою накладною та сертифікатом якості з вимогою Покупця; - оплачувати за виконану роботу (реалізацію товару ) 4% від виручки. Покупець зобов'язався прийняти товар від Продавця та здійснити оплату за нього.
Відповідно до розділу 3 Договору здача-приймання товару здійснюється уповноваженими представниками Покупця та Продавця. Товар вважається прийнятим -зданим за наявності підписів уповноважених осіб від кожної з сторін.
Згідно розділу 4 Договору оплата товару Покупцем здійснюється по мірі реалізації товару та накопичення виручки. Продавець приймає виручку по мірі накопичення під розпис уповноваженої особи.
Позивач у справі вважає, що за своєю правовою природою Договір купівлі-продажу від 07.04.2010р. є договором комісії, адже, відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені , але за рахунок комітента.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору за період з 01.01.2010р. по 31.12.2013р. він передав Покупцю товар на загальну суму 325 145 грн. 67 коп., що підтверджується накладними. За цей період Покупець- ФОП ОСОБА_2 здійснив розрахунок з Продавцем - ФОП ОСОБА_1 на суму 205 860 грн. 50 коп. та повернув товар на загальну суму 58 714 грн. 71 коп. За таких обставин, за розрахунком позивача заборгованість ФОП ОСОБА_2 складає 60 570 грн. 46 коп. Зазначене також підтверджується аудиторським звітом №13/1 від 19.08.2016р. , складеним аудиторською фірмою ПП «АФ «Аудит Експерт» .
Позивач також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач вважає, що умовами Договору купівлі-продажу від 07.04.2010р. не визначено строку, протягом якого Покупець повинен здійснити оплату за отриманий товар, у зв'язку з чим позивач мав право вимагати виконання обов'язку Покупцем у будь-який час. Така вимога була пред'явлена 15.06.2014р. шляхом направлення претензії, отримувати та виконувати яку відповідач відмовився.
З урахуванням зазначеного , позивач вважає, що ФОП ОСОБА_2 , не виконуючи свої зобов'язання за Договором, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 60 570 грн. 46 коп.
В обгрунтування позову позивач посилається на ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Крім того, позивач зазначає, що вимога про сплату заборгованості у розмірі 60 570 грн. 46 коп. ним була пред'явлена 15.06.2014р. Відповідно до ст..625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної норми законодавства, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 4 958 грн. 48 коп. за період з 15.06.2014р. по 07.03.2017р. та інфляційні втрати у розмірі 50 899 грн. 35 коп. за період з червня 2014р. по січень 2017р. , які також просить суд стягнути з відповідача.
Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 квітня 2010р. між ФОП ОСОБА_1 (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець зобов'язався поставляти Покупцю товар згідно заявок, а Покупець прийняти та реалізувати товар у роздріб.
За умовами розділу 2 Договору Продавець зобов'язався : - після підписання договору здійснювати поставки товару згідно заявок Покупця; - поставки товару оформлювати видатковою накладною та сертифікатом якості з вимогою Покупця; - оплачувати за виконану роботу (реалізацію товару ) 4% від виручки. Покупець зобов'язався прийняти товар від Продавця та здійснити оплату за нього.
Відповідно до розділу 3 Договору здача-приймання товару здійснюється уповноваженими представниками Покупця та Продавця. Товар вважається прийнятим - зданим за наявності підписів уповноважених осіб від кожної з сторін.
Згідно розділу 4 Договору оплата товару Покупцем здійснюється по мірі реалізації товару та накопичення виручки. Продавець приймає виручку по мірі накопичення під розпис уповноваженої особи.
Строк дії Договору - з моменту підписання сторонами і до 31.12 2010р. (п.6.1 Договору). При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано доказів продовження терміну дії зазначеного договору у порядку, встановленому нормами чинного законодавства України. З урахуванням зазначеного, виходячи з положень Договору, правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 припинилися ще 31.12.2010р.
Виходячи з положень п.1.1 Договору , суд погоджується позицією позивача у справі щодо наявності підстав вважати Договір купівлі-продажу від 07.04.2010р. договором комісії. Але, даний Договір , містить також істотну умову, відповідно до якої оплата товару Покупцем здійснюється по мірі реалізації товару та накопичення виручки. (п.4.1 Договору). При цьому, позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів того, що Покупець - ФОП ОСОБА_2 вже реалізував товар на суму , заявлену позивачем до стягнення - 60 570 грн. 46 коп.
За таких обставин, на думку суду, станом на дату розгляду справи, позивачем не доведено наявності встановленої умовами договору обставини, а саме: реалізації отриманого товару, після чого у Покупця, відповідно до умов Договору, виникає обов'язок щодо оплати вартості цього товару на користь Продавця.
Крім того, слід зауважити, що надані позивачем в обгрунтування позову накладні оформлені без урахування положень Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) , відповідно до ст..9 якого підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З урахуванням того, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідними від основної вимоги щодо стягнення заборгованості, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 60 570 грн. 46 коп. також слід відмовити.
У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10 травня 2017 р.
Суддя Н.В. Рога