61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02
11.05.2017р. Справа №905/3117/16
за заявою від 19.04.2017р. №15/1-948 ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ
про відстрочку виконання рішення у справі №905/3117/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротруб пласт", м.Київ
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
“Донецькоблгаз”, м.Краматорськ
про стягнення 629313,08 грн.
Суддя Левшина Г.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2-по дов.
від відповідача: ОСОБА_3-по дов.
В засіданні суду брали участь:
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2016р. по справі №905/3117/16 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротруб пласт" три проценти річних у розмірі 80103,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 549209,80 грн. та судовий збір у розмірі 9439,70 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2017р. рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2016р. по справі №905/3117/16 залишено без змін.
30.01.2017р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2016р. по справі №905/3117/16 видано наказ.
24.04.2017р. до господарського суду Донецької області надійшла заява від 19.04.2017р. №15/1-948 ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ про відстрочку виконання судового рішення по справі №905/3117/16 строком на 1 рік.
У зв'язку із закінченням повноважень судді Сажневої М.В. справу №905/3117/16 передано до провадження судді Левшиної Г.В.
В обґрунтування вищевказаної заяви заявник посилається на тяжке фінансово-економічне становище підприємства, відсутність коштів на рахунках, наявність прострочених заборгованостей з оплати праці та по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та наявність фінансових збитків за 2016р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротруб пласт", м.Київ в судовому засіданні 11.05.2017р. проти надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення заперечувало, посилаючись на своє скрутне матеріальне становище.
Розглянувши матеріали заяви, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:
Згідно з приписами ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою, зокрема сторони, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до п.7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012р. №9 відстрочка виконання рішення суду - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення за приписом п.7.2 постанови можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку рішення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Як встановлено судом, в обгрунтування своєї заяви про відстрочку виконання судового рішення по справі №905/3117/16 відповідач посилається на наявність обставин, що ускладнюють повне та негайне виконання рішення суду, зокрема: існування дебіторської заборгованості, виникнення загрози щодо залишення без заробітної плати працівників підприємства, передання майна підприємства у податкову заставу, арешт банківських рахунків, надання виключних послуг населенню з газопостачання, наявність збитків на підприємстві в сумі 53719000 грн., наявність форс-мажорних обставин.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем до справи надано витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 10.08.2016р., постанови державного виконавця про арешт майна боржника, сертифікат №1133 від 14.10.2014р.№3765/05-4/33 виданий Торгово-промисловою палатою України, яким затверджено настання форс-мажорних обставин на території знаходження відповідача з 01.06.2014р. та звіт про фінансові результати за 9 місяців 2016 року.
Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.
За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За висновками суду, відповідачем не надано належних доказів в підтвердження неможливості виконати рішення у встановлений строк, а також належних доказів на підтвердження того, що така можливість у заявника з'явиться в подальшому.
Зокрема, заявником не представлено жодних доказів в підтвердження наявності обставин, пов'язаних із виникненням загрози банкрутства заявника, відсутності грошових коштів на рахунках підприємства (банківських виписок) або іншого майна, за рахунок якого можливо виконати судове рішення.
Так, за змістом своєї заяви відповідач, обґрунтовуючи 12-ти місячний термін відстрочення виконання рішення суду, посилається на виникнення зі спливом вказаного терміну можливості належним чином виконувати статутні та ліцензійні умови діяльності, зокрема, обслуговування систем газопостачання природного газу та стабілізування господарської та фінансової діяльності. Проте, за висновками суду, будь-яких доказів на підтвердження викладеного відповідач суду не представив, виникнення можливості виконання рішення суду через 12 місяців належними чином не довів. При цьому, судом також прийнято до уваги ті обставини, що протягом попереднього опалювального сезону відповідачем зобов'язання перед позивачем не виконувалися.
Відповідачем також не надано жодних доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду через відсутність грошових коштів на рахунках боржника. Зокрема, арешти банківських рахунків не є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення, з огляду на те, що накладення арешту на кошти боржника є заходом примусового виконання рішення суду на стадії виконавчого провадження. Одночасно, наявність кредиторської заборгованості відповідача перед іншими особами навпаки створює загрозу невиконання відповідачем судового рішення на користь позивача.
Відповідно до ст.ст.42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі “Чіжов проти України” (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. (рішення Європейського суду з прав людини у справі Півень проти України від 29.06.2004). При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).
Таким чином, обставини, якими відповідач обґрунтовує заяву про відстрочку виконання судового рішення, не є винятковими, такими, що дійсно ускладнюють виконання судового рішення, а сам по собі скрутний матеріальний стан відповідача не свідчить про виключність обставин, з яким пов'язується відстрочення виконання рішення.
Як наслідок, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача та враховуючи, що з моменту набрання рішенням суду по справі №905/3117/16 законної сили та по теперішній час відповідачем доказів сплати позивачу будь-якої заборгованості згідно вказаного судового рішення до матеріалів справи не надано, заява від 19.04.2017р. №15/1-948 ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ про відстрочку виконання рішення у справі №905/3117/16 підлягає залишенню без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.4-3, 33, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Відмовити в задоволенні заяви від 19.04.2017р. №15/1-948 ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ про відстрочку виконання рішення у справі №905/3117/16 строком на один рік.
Суддя Г.В. Левшина