ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.04.2017Справа №910/23279/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»
до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз»
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 49 000, 00 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники
від позивача: Рибалко С.М, довіреність № 19 від 01.01.2017
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 49 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23279/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.01.2017.
10.01.2017 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на судовий запит стосовно страхового полісу НОМЕР_3.
16.01.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про доручення до матеріалів справи документів на вимогу ухвали суду.
06.02.2017 на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/388 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Мельника В.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 справу № 910/23279/16 прийнято суддею Мельником В.І. до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.03.2017.
У судове засідання 06.03.2017 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 06.03.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.
Ухвалою суду від 06.03.2017 розгляд справи відкладено на 27.03.2017 у зв'язку з нез'явленням представника відповідача.
27.03.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.
Враховуючи те, що суддя Мельник В.І. повернувся з лікарняного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017, суд призначив розгляд даної справи на 28.04.2017.
У судове засідання, призначене на 28.04.2017 представник позивача з'явився, надав суду пояснення у справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У судове засідання 28.04.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень, зокрема, представнику відповідача завчасно.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.04.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.
У судовому засіданні 28.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва,-
09.10.2015 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) був укладений Договір страхування № 670509850.15, відповідно до умов якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом VOLKSWAGEN TIGUAN 2.0, д.р.н. НОМЕР_2.
09.12.2015 в Овідіопольському районі Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу VOLKSWAGEN TIGUAN 2.0, д.р.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням останнього та транспортного засобу ЗИЛ 4502, д.р.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 20.01.2016 у справі № 496/5973/15-п ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований у позивача ТЗ отримав механічні пошкодження.
Таким чином, через пошкодження внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу у позивача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору.
Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Згідно з рахунком від 12.01.2016 № АдСЧТ00055 ТОВ «Автомобільний дім» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 69 408, 78 грн, що також підтверджується актом виконаних робіт від 12.01.2016.
15.01.2016 позивачем, на підставі заяви страхувальника від 13.01.2016 № 197/19, був складений страховий акт № 136352, відповідно до якого позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про сплату страхового відшкодування у розмірі 69 408, 78 грн.
На підставі зазначеного страхового акту позивачем на рахунок ТОВ «Автомобільний дім» було перераховано 69 408, 78 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.01.2016 № 388. Належним чином засвідчені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання страховика за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів перед страхувальником у повному обсязі.
Законом України «Про страхування» передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню (ст. 7 Закону)
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, водій якого спричинив ДТП, на час скоєння останньої була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс НОМЕР_3, строк дії з 28.03.2015 по 27.03.2016, забезпечений транспортний засіб ЗИЛ 45021, державний реєстраційний номер НОМЕР_1).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Відповідно до ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України «Про страхування» визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 27 Закону України «Про страхування» страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Вирішуючи питання про суму відшкодування, суд враховує положення абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Полісом НОМЕР_3, яким застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи, встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000, 00 грн та франшизу 1 000, 00 грн.
Позивачем на адресу відповідача позивачем була направлена заява від 25.02.2016 № 668 з вимогою про виплату страхового відшкодування у розмірі 69 408, 78 грн, однак остання залишилась відповідачем без розгляду. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню в розмірі 49 000, 00 грн, із урахуванням ліміту відповідальності та франшизи.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 6, ідентифікаційний код 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (01054, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 33, ідентифікаційний код 16285602) страхове відшкодування в розмірі 46 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.05.2017
Суддя В.І. Мельник