ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.05.2017Справа № 910/3536/17
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
Про стягнення 52 836,00 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 52 836,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.17. порушено провадження у справі № 910/3536/17 та призначено її до розгляду на 11.04.17. Вказаною ухвалою було зобов'язано позивача надати суду, крім іншого: додатки до Договору поставки № БТ-150014 від 21.01.15.; оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні;
З огляду на те, що представники позивача та відповідача в судове засідання 11.04.17. не з'явились, вимоги ухвали суду від 09.03.17. не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином (у відповідності до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень), розгляд справи було відкладено на 24.04.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
Означеною ухвалою було повторно витребувано від сторін документи, визначені ухвалою суду від 09.03.17.
Позивач в судове засідання 24.04.17. не з'явився, вимоги ухвал суду від 09.03.17., 11.04.17. не виконав, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач в судове засідання 24.04.17. не з'явився, вимоги ухвал суду від 09.03.17., 11.04.17. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
З урахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.17. втретє було витребувано від сторін документи, визначені ухвалою суду від 09.03.17., було витребувано від позивача належні докази того, що кошти від відповідача не надходили, та докази на підтвердження того, що відповідачем неоплачений товар не повертався в порядку п. 2.4 Договору поставки № БТ-150014 від 21.01.15., розгляд справи було відкладено на 10.05.17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.17. було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.
Позивач в судове засідання 10.05.17. втретє не з'явився, вимоги ухвал суду від 09.03.17., 11.04.17., 24.04.17. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання 10.05.17. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про наявність обставин, які є достатніми підставами для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.
Як відзначалось судом, ухвалами суду від 09.03.17., 11.04.17., 24.04.17. позивача було зобов'язано надати суду:
- оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні;
- додатки до Договору поставки № БТ-150014 від 21.01.15.
- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору;
- статут (положення), витяг від Державного реєстратора про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду справи; довідку обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.17. позивача було зобов'язано надати:
- докази того, що кошти від відповідача не надходили;
- докази на підтвердження того, що відповідачем неоплачений товар не повертався в порядку п. 2.4 Договору поставки № БТ-150014 від 21.01.15.
Також, вказаними ухвалами суду було зобов'язано сторони, в тому числі позивача, направити свого повноважного представника для дачі пояснень по суті спору, явку останнього було визнано обов'язковою, та було попереджено позивача про правові наслідки нез'явлення в судове засідання на виклик Господарського суду міста Києва та неподання витребуваних судом доказів.
Однак, позивачем не надано суду відповідних документів, а його представник без повідомлення причин не з'явився в судові засідання 11.04.17., 24.04.17., 10.05.17., що на думку суду, перешкоджає вирішенню спору.
Зокрема, належить зазначити, що вказане зумовлює наслідки, передбачені ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Також, згідно з п. 4.9. вказаної постанови, при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.
У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Додатково суд відзначає, що у відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Явка представника позивача в судові засіданні та подання ним доказів необхідні для безпосереднього сповіщення останнім про знані їм відомості та докази у справі, з'ясування наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги в їх сукупності, вирішення інших питань, без оцінки яких неможливий всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи по суті.
При цьому судом враховано, що подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно з приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до стаття 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади, якщо вона є посадовою особою, та з прикладенням печатки, за її наявності.
Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.03 №55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Згідно з п 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.
У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.
(Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 17.07.14. у справі № 910/21639/15).
Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В даному випадку, позивач не повідомив жодних причин не направлення свого представника до суду для участі у судовому засіданні та неподання відповідних витребуваних документів.
Враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає, що за вказаних обставин спір не може бути вирішено по суті, у зв'язку з чим залишає позов без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
При цьому судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на рахунок позивача у повному обсязі з огляду на те, що за приписами п.4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" залишення позову без розгляду тягне за собою повернення сплачених сум судового збору за клопотанням особи, яка їх сплатила (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), якщо такі дії перешкоджали вирішенню спору).
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, які зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 4-7, п.5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 52 836,00 грн. залишити без розгляду.
Суддя Т.М. Ващенко