33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"04" травня 2017 р. Справа № 918/212/17
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь"
про стягнення заборгованості в сумі 57 140 грн. 91 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 37 від 04.08.2016 р.;
від відповідача - не з'явився.
У судовому засіданні 04 травня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
28 березня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" про стягнення заборгованості в сумі 57 140 грн. 91 коп., з яких 50 778 грн. 00 коп. сума основного боргу, 4 357 грн. 20 коп. пеня, 1 538 грн. 57 коп. інфляційні втрати 467 грн. 14 коп. 3% річних.
Ухвалою суду від 29 березня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/212/17, розгляд якої призначено на 10 квітня 2017 року.
07 квітня 2017 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.
У судове засідання 10 квітня 2017 року представник відповідача не з'явився, однак 10.04.2017 року від останнього через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 10 квітня 2017 року розгляд справи відкладено на 04 травня 2017 року.
У судовому засіданні 04 травня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.
У судове засідання, призначене на 04 травня 2017 року, відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав, щодо своєї неявки не направив.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвали суду про порушення провадження у справі від 29 березня 2017 року та відкладення розгляду даної справи від 10 квітня 2017 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 180 та 35360, Рівненська обл., с. Велика Омеляна, вул. Присадибна, 1А.
Отже, за змістом вищезазначеної норми, відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.
Аналогічна правова позиція міститься в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
10 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (надалі - Виконавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Волинь" (надалі - Замовник) укладено договір про надання послуг по збиранню врожаю №071 (надалі - договір; а.с. 8-10), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець надає замовнику власною технікою послуги по обмолу врожаю кукурудзи, на земельних угіддях замовника, а замовник приймає та оплачує виконавцю вказані послуги, виходячи з обсягу наданих послуг на умовах цього договору.
У відповідності до п. 4.1. договору виконавець надає послуги замовнику по наступних сільськогосподарських роботах та за наступними розцінками: збирання врожаю кукурудзи. Вартість робіт (за один га землі, з врахуванням ПДВ) - 750,00 грн.
Згідно з п. 4.2. договору оплата здійснюється на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних сторонами, протягом трьох банківських днів.
При невиконанні чи неналежному виконанні умов даного договору, винна сторона сплачує на користь іншої пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення (п. 5.3. Договору).
Судом встановлено, що вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, виконавцем були надані замовникові послуги по обмолу врожаю кукурудзи, на земельних угіддях замовника на загальну суму 166 500 грн. 00 коп., що стверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №673 від 31.10.2016р. на суму 69 975 грн. 00 коп. та №780 від 30.11.2016р. на суму 96 525 грн. 00 коп., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками (а.с. 11-12).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами про надання послуг свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення умов даних договорів.
Приватне сільськогосподарське підприємство "Волинь" здійснило оплату наданих послуг несвоєчасно та не в повному обсязі - всього сплачено 115 722 грн. 00 коп.
26 січня 2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу-претензію №834 від 30.03.2016р., в якій повідомив про те, що за Приватним сільськогосподарським підприємством "Волинь" станом на 25.01.2017р. рахується заборгованість в сумі 50 778 грн. 00 коп. та просив погасити вказану заборгованість (а.с. 14-15).
Вищезазначена претензія залишилася без відповіді та без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України, що кореспондується із ст. 193 ГК України встановлюють, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
26 січня 2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу-претензію №834 від 30.03.2016р., в якій повідомив про те, що за Приватним сільськогосподарським підприємством "Волинь" станом на 25.01.2017р. рахується заборгованість в сумі 50 778 грн. 00 коп. та просив погасити вказану заборгованість.
Наявність заборгованості підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків, виконаної сторонами станом на 30.11.2016р. (а.с.23).
Згідно частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення 50 778 грн. 00 коп. боргу за надані послуги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п. 5.3. договору та ст. 625 ЦК України нараховано 4 357 грн. 20 коп. пеня, 1 538 грн. 57 коп. інфляційні втрати 467 грн. 14 коп. 3% річних.
Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов даного договору, винна сторона сплачує на користь іншої пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення
Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд, перевіривши розрахунок пені за період з 06.12.2016р. по 27.03.2017р. в розмірі 4 357 грн. 20 коп., встановив, дійшов висновку про його обґрунтованість.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" в частині стягнення пені у повному обсязі.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за період з 06.12.2016р. по 27.03.2017р. в розмірі 467 грн. 14 коп., встановив, дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" в частині стягнення 3% річних у повному обсязі.
Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір останніх становить 2 480 грн. 27 коп., при заявленому - 1 538 грн. 57 коп.. Оскільки суд не можу вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі в сумі 1 538 грн. 57 коп..
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" 50 778 грн. 00 коп. основного боргу, 4 357 грн. 20 коп. пені, 1 538 грн. 57 коп. інфляційних втрат 467 грн. 14 коп. 3% річних, що стверджуються матеріалами справи, є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 1 600 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" (35360, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Велика Омеляна, вул. Присадибна, 1А, код ЄДРПОУ 30716604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" (35433, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Горбаків, вул. Шкільна, код ЄДРПОУ 03775871) 50 778 (п'ятдесят тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 4 357 (чотири тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 20 коп. пені, 1 538 (одна тисяча п'ятсот тридцять вісім) грн. 57 коп. інфляційних втрат 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 14 коп. 3% річних та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 10 травня 2017 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 4 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (35433, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Горбаків, вул. Шкільна);
3-4 - відповідачу рекомендованим (35360, Рівненська обл., с. Велика Омеляна, вул. Присадибна, 1А; 33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 180).