Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "04" травня 2017 р. Справа № 906/170/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 18-0009/49994 від 13.06.2016
від відповідача: ОСОБА_2Г - дов. № 1 від 03.01.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Національного банку України (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (м. Малин Житомирської області)
про стягнення 60517,13 грн
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" про стягнення 60 517,13 грн, з яких 44 993,37 грн - пені,11 759,17 грн - інфляційних втрат та 3 764,59 грн- 3 % річних, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору про надання послуг № 303/17 ф від 24.03.2015
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання по договору № 303/17 ф про надання послуг від 24.03.2015. І відповідно до п.6.2 договору має у разі затримки платежів, строки яких зазначено в договорі, сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
13.03.2017 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, надав свій розрахунок нарахованих штрафний санкцій, та клопотання про зменшення розміру пені (а.с.41-49).
10.04.2017 на адресу суду надійшли уточнення суми позову № 81-0017/26414 від 10.04.2017, згідно яких позивач зменшив позовні вимоги, а саме: просить стягнути з відповідача на його користь 44 263,44 грн пені, 11 759,17 грн інфляційних та 3 695,84 грн 3% річних.(а.с.84,85)
Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд прийняв зазначену вище заяву до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах заяви про зменшення позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в межах заяви про зменшення позовних вимог. Щодо зменшення пені заперечив, посилаючись на копію письмової інформації про виконані роботи від ТОВ "Малин Енергоінвест" на адресу міського голови в частині отримання товариством у 2016 прибутку.(а.с.101-103).
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, згідно наданого розрахунку. Просила зменшити пеню на 50%, оскільки підприємство перебуває у скрутному фінансовому стані, яке є комунальним та здійснює діяльність на забезпечення потреб територіальної громади міста. Також, просить врахувати ступінь виконання зобов'язань, а саме незначність прострочення та невідповідність розміру неустойки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
24.03.2015 між Національним банком України (позивач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (відповідач/ споживач) укладено Договір № 303/17ф про надання послуг (далі - Договір) (а.с. 12-17), за умовами якого виконавець зобов'язався забезпечити надання послуг каналізаційних (видалення та оброблення стічних вод), а саме приймання і очищення стічних вод споживача на очисних спорудах виконавця в об'ємі (орієнтовно) 1600 тис. м.куб. на 2015 рік (далі - послуги) протягом дії Договору, а споживач зобов'язався оплатити надані йому послуги на умовах, передбачених Договором (п.1.1 Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору, ціна послуг встановлюється із розрахунку вартості приймання та очищення одного кубічного метра стічних вод відповідно до протоколу погодження ціни на приймання і очищення стічних вод (додаток №1 до Договору) і становить 10.300.800,00 грн.
Розділом 5 Договору, сторони визначили порядок проведення розрахунків за надані послуги. Так, в п. 5.2 сторони погодили, що розрахунки по даному Договору здійснюються: перерахуванням споживачем на розрахунковий рахунок виконавця коштів; шляхом зарахування споживачем зустрічних однорідних вимог, які оформляються відповідним актом, що підписується повноваженими особами обох сторін відповідно до протоколу погодження ціни на приймання та очищення промислових стічних вод (додаток №1 до договору) та акту про кількість наданих послуг за відповідний розрахунковий період.
Згідно з п. 5.3 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Розрахунки за послуги проводяться на підставі рахунку, який виконавець виставляє споживачу після закінчення розрахункового періоду. Споживач зобов'язаний оплатити цей рахунок протягом п'яти банківських днів з дати його одержання (п. 5.4 Договору).
Відповідно до п. 5.5 Договору, факт надання та отримання послуг підтверджується двостороннім актом приймання - передачі послуг, наданим виконавцем в двох екземплярах, по одному для кожної з сторін.
Протоколом погодження договірної ціни на надання послуг (а.с. 18), сторонами погоджено договірну ціну на приймання та очищення стічних вод у розмірі 5365,00 грн.
Як встановлено судом, протягом березня 2016 року відповідачу було надано послуги у кількості 87208,00 м.куб. на загальну суму 561445,10 грн. з ПДВ, що підтверджується актом про кількість наданих послуг від 01.04.2016 (а. с. 27).
Відповідачем виставлено до оплати рахунок - фактуру № НОМЕР_1 від 31.03.2016 на суму 561445,10 грн (а. с. 28).
В рахунок вказаної заборгованості було проведено взаємозалік, що підтверджується актами про зарахування зустрічних вимог № 6 від 31.07.2016, № 7 від 31.08.2016, № 8 від 30.09.2016 (а. с. 29-31).
У разі затримки платежів, строки яких зазначено у Договорі, споживач виплачує виконавцю на його вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми боргу за кожен день прострочення (п. 6.2 Договору).
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за надані послуги виконав повністю, але невчасно.
Оскільки відповідач не провів розрахунок вчасно, позивач звернувся за захистом свого порушеного права з позовом до господарського суду.
У зв'язку з вище викладеним, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 44263,44 грн, інфляційні витрати в сумі 11759,17 грн, 3% річних в сумі 3695,84 грн (з врахування заяви позивача про зменшення позовних вимог від 10.04.2017), нараховані за період з 09.04.2016 по 29.09.2016.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги частково з огляду на таке.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Приписами ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Згідно п. 6.2 договору у разі затримки платежів, строки яких зазначено в договорі, споживач виплачує виконавцю на його вимогу пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно розрахунку позивача (правильність якого перевірена судом) розмір пені становить 44263,44 грн.
Крім того, відповідачем надано суду клопотання про зменшення розміру пені від 10.03.2017 № 279 з додатками, згідно з яким вказано, що ним визнається факт несвоєчасного проведення розрахунків, а також пов'язані з цим наслідки у вигляді відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, однак при прийнятті рішення про стягнення пені відповідач просить врахувати наявність виняткових обставин, за яких було допущено прострочення зобов'язань. До таких обставин відповідачем віднесено, насамперед, статус підприємства, мету діяльності та важливість його збереження; наявність заборгованості державного та місцевого бюджету з відшкодування різниці в тарифах; скрутний фінансовий стан підприємства, згідно звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2016 року; ступінь виконання зобов'язання боржником, незначність прострочення та невідповідність розміру неустойки заподіяним наслідкам; добровільне погашення суми боргу.
Позивач заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки наведені відповідачем підстави не містять обставин, що мають об'єктивний чи винятковий характер порушення грошових зобов'язань.
Приймаючи рішення в цій частині позову, господарським судом враховано наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання тощо) (п. 3.17.4 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.
Таким чином, господарський суд зважаючи на обставини, викладені у клопотанні про зменшення розміру пені від 10.03.2017 та враховуючи повне погашення суми боргу відповідачем, вважає за необхідне зменшити правильно обрахований судом розмір пені на 20 % та відмовити у їх стягненні на суму 8852,69 грн.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 09.04.2016 по 29.09.2016 в сумі 3695,84 грн та інфляційних втрат за період з квітня 2016 по вересень 2016 в сумі 11 759,17 грн.
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахованих 3% річних, господарський суд вважає їх арифметично вірними. Однак, суд не погоджується з наведеними позивачем розрахунком інфляційних втрат.
Відповідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає м і с я ц ь.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови).
Інфляційні втрати, мали б нараховуватися так:
- на суму боргу в розмірі 224531,30 грн: за травень 2016 в сумі 224,53 грн, за червень 2016 в сумі -449,06 грн, за липень 2016 в сумі -224,53 грн;
- на суму боргу в розмірі 109358,64 грн: за травень 2016 в сумі 109,36 грн, за червень 2016 в сумі -218,72 грн, за липень 2016 в сумі -109,36 грн, за серпень 2016 в сумі -328,08 грн;
- на суму боргу в розмірі 22813,12 грн: за травень 2016 в сумі 22,81 грн, за червень 2016 в сумі -45,63 грн, за липень 2016 в сумі -22,81 грн, за серпень 2016 в сумі -68,44 грн, за вересень 2016 в сумі 410,64 грн.
Щодо інфляційних за квітень 2016, то вони не підлягають нарахуванню, оскільки прострочення заборгованості відбувалось не повний місяць.
Отже, загальна сума інфляційних за даним розрахунком становить -699,29 грн. Враховуючи викладене в частині стягнення 11759,17 грн інфляційних втрат слід відмовити, як необґрунтовані.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 35410,75 грн пені; 3695,84 грн 3% річних. В решті позову відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені, що стягується з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" на користь Національного банку України до 35410,75 грн (80 %).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Українських повстанців, 25 А, код 37555721) на користь Національного банку України (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 9):
- 35410,75 грн пені;
- 3695,84 грн 3% річних;
- 1501,00 грн судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 10.05.17
Суддя Маріщенко Л.О.
Друк:
1 - у справу.