04.05.2017 Справа № 904/1828/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро
до Губиниської селищної ради, смт. Губиниха Дніпропетровська область
про стягнення 107 711,82 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Шевцова В.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №007.1Др-21-0417 від 07.04.2017
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Губиниської селищної ради (далі - відповідач) про стягнення 107 711,82 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на постачання природного газу № 1141049ЕСРСВ017 від 27.01.2017 року, в частині розрахунків за поставлений природний газ.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 порушено провадження у справі № 904/1828/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 06.04.2017.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017 відкладено судове засідання на 26.04.2017.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2017 продовжено строк розгляду спору до 10.05.2017 року включно; відкладено судове засідання на 04.05.2017.
04.05.2017 до суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач вказує про те, що у тексті позовної заяви було допущено технічну помилку в частині визначення загальної суми позову. Так, вказано сума позову 107 711,82 грн., а правильною сумою є 107711,85 грн., з яких: 105 560,16 грн. - заборгованість за поставлений природний газ, 1943,46 грн. - пеня, 208,23 грн. - 3% річних.
Повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи повноважний представник відповідача повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 26.04.2017.
Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Повноважний представник позивача у судовому засіданні зазначив про те, що відповідачем заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 105 560,16 грн. була погашена після звернення з позовом до суду. Таким чином, позивач просив суд провадження у справі в частині стягнення 105 560,16 грн. припинити, стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 943,46 грн., 3% річних у розмірі 208,23 грн.
У судовому засіданні 04.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
27.01.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу № 1141049ЕСРСВ017 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2017 році природний газ (згідно з державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) Газ природний) (далі - газ), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
За приписами п. 2.9.1. Договору, за підсумками розрахункового періоду відповідач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати позивачу копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу відповідачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та відповідачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від відповідача даних та/або даних Оператора ГРМ позивач протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником позивача (п. 2.9.2. Договору).
Як зазначено у п. 2.9.3. Договору, відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою останнього, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
Згідно з п. 3.1. Договору, розрахунки за поставлений відповідачу газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між позивачем та відповідачем.
Ціна газу становить 7 518,53 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ - 1 503,71 грн., всього з ПДВ - 9 022,24 грн. (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача в наступному порядку:
Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання природного газу (п. 4.2.1. Договору)
У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду відповідач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п. 4.2.2. Договору).
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок позивача (п. 4.3. Договору)
У п. 5.1.1. Договору зазначено про те, що позивач має право отримувати від відповідача оплату за поставлений газ відповідно до умов розділів ІІІ, ІV Договору, а відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором (п. 5.4.2. Договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України (п. 6.1. Договору).
Як зазначено у п. 6.2.1. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов вищевказаного Договору останній здійснив поставку газу відповідачу в січні 2017 року на загальну суму 105 560,16 грн., що підтверджує ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу № ДОЗ00002044 за вказаний період, який підписаний та скріплений печаткою відповідача без будь-яких зауважень. Внаслідок недобросовісного виконання відповідачем умов Договору, в частині своєчасного та повного розрахунку, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений газ у розмірі 105 560,16 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, в частині своєчасного та повного розрахунку за отриманий природний газ, позивачем на підставі п. 6.2.1 Договору була нарахована пеня у розмірі 1 943,46 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 208,23 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 105 560,16 грн., пеню у розмірі 1 943,46 грн., 3% річних у розмірі 208,23 грн., всього 107 711,85 грн.
Повноважний представник позивача у судовому засіданні зазначив про те, що відповідачем заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 105 560,16 грн. була погашена після звернення з позовом до суду. Таким чином, позивач просив суд провадження у справі в частині стягнення 105 560,16 грн. припинити, стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 943,46 грн. та 3% річних у розмірі 208,23 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, виходячи з того, що останній заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 105 560,16 грн. погасив, що підтверджують платіжні доручення №№ 104, 103, 108 від 01.03.2017.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).
Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 105 560,16 грн. підлягає припиненню, оскільки вказана сума була погашена відповідачем після звернення з позовом до суду, що підтверджують платіжні доручення №№ 104, 103, 108 від 01.03.2017.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 208,23 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом п. 6.2.1. Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
На підставі п. 6.2.1. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 943,46 грн., розрахунок якої судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно.
Господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 50% від належної до стягнення суми, що буде становити суму 971,73 грн.
При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені на 50% від належної до стягнення суми, суд виходив з того, що:
По-перше, відповідач здійснив погашення заборгованості у повному обсязі.
По-друге, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання по вищевказаному Договору.
По-третє, крім пені позивач також нарахував 3% річних, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.
Викладене є підставою для задоволення позову частково.
За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 105 560,16 грн. - припинити.
Стягнути з Губиниської селищної ради (51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Шевченка, буд. 16, код ЄДРПОУ 04338457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49044, м.Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 39572642) пеню у розмірі 971,73 грн. (дев'ятсот сімдесят одна грн. 73 коп.), 3% річних у розмірі 208,23 грн. (двісті вісім грн. 23 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 615,68 грн. (одна тисяча шістсот п'ятнадцять грн. 68 коп.).
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 10.05.2017
Суддя ОСОБА_2