04 травня 2017 р. Справа № 902/1072/16
Господарський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Білоуса В.В.,
при секретарі судового засідання Матущак О.В.,
розглянувши в приміщенні суду заяву
Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В." про відстрочку виконання рішення суду від 21.02.2017 року у справі № 902/1072/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" (вул. Мечнікова, буд. 3, м. Київ, 01601)
до: Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В." (відокремлена садиба вул. Ново-радянська, буд. 20, с. Сонячне, Крижопільський район, Вінницька область, 24606)
про стягнення 601 234,00 грн.
За участю представників:
заявника/боржника, ОСОБА_2- адвокат згідно угоди, посвідчення адвоката;
позивача/стягувача, ОСОБА_3- згідно довіреності.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В." заборгованості в загальному розмірі 601 234,00грн., з яких: 456 121,20 грн. - основний боргу, 44093,67 грн. - пені, 84456,63 грн. - штрафу та 16562,50 грн. - 3% річних.
21.02.2017 року Господарським судом Вінницької області по справі № 902/1072/16 було винесено рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В." (відокремлена садиба вул. Ново-радянська, буд. 20, с. Сонячне, Крижопільський район, Вінницька область, 24606, код ЄДРПОУ 13324804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" (вул. Мечнікова, буд. 3, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20010397) 456121 (чотириста п'ятдесят шість тисяч сто двадцять одна) грн. 20 коп. - боргу з урахуванням курсової різниці; 44089 (сорок чотири тисячі вісімдесят дев'ять) грн. 63 коп. - пені; 84450 (вісімдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 56 коп. - штрафу; 16557 (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 01 коп. - 3% річних та 9018 (дев'ять тисяч вісімнадцять) грн. 28 коп. - витрат на сплату судового збору. В задоволені позову в частині стягнення 4,04 грн. - пені, 6,07 грн. - штрафу та 5,49 грн. 3% річних - відмовлено.
07.03.2017 року на виконання рішення було видано наказ.
24.04.2017 року до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В." про відстрочку виконання рішення суду від 21.02.2017 року у справі № 902/1072/16.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2017 року вказану заяву розподілено судді Білоусу В.В., у зв'язку із перебуванням судді Матвійчука В.В. станом на 24.04.2016 року у відпустці.
Згідно ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 25.04.2017 заяву Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В." про відстрочку виконання рішення суду від 21.02.2017 року у справі № 902/1072/16 призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2017.
Вказана заява мотивована тим, що основним і єдиним видом діяльності Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В." є рослинництво, а виробництво сільськогосподарської продукції у рослинництві (фактичне вирощування культур) має сезонний характер, а тому це відображається на циклічності надходження коштів та, навпаки, здійснення витрат, обігові кошти надходять виключно від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва. Заявник вказує про те, що на даний час проводяться весняно-польові роботи, значні кошти необхідні для придбання якісного насіння, засобів захисту рослин, добрив, паливно-мастильних матеріалів, а зібраний врожай 2016 року не вирішив проблему існуючої заборгованості. Зазначає про те, що в зв'язку з цим, в разі проведення виконавчих дій по справі можуть бути зірвані весняно-польові роботи, що потягне за собою процеси, які негативно відобразяться на вирощуванні врожаю та його збору, а відтак і на фінансовому стані господарства та можливості розрахуватися із кредиторами. Вказує про те, що квітень 2017 року виявився для Фермерського господарства «ФЕРМЕР ОСОБА_4В.» несприятливим не тільки з погодних умов. Зазначає про те, що 18 квітня 2017 року державним виконавцем Крижопільського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно якої з Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В." на користь ОСОБА_6Ф.Ж. заборгованість за договором позики у розмірі 2 197 800 грн., яка також виникла внаслідок різкого росту курсу національної валюти. Зазначає про те, що законодавство України, приймаючи до уваги сезонний характер рослинництва, пов'язує виникнення, зміну та припинення визначених правовідносин саме з конкретним сезоном (етапом виробництва). Вказує про те, що відповідні приписи містяться у п. 2.7. ст. 2 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” (визначення маркетингового періоду як періоду, що починається від збирання врожаю поточного року до збирання наступного врожаю) та інших нормах законодавства. В заяві просить суд прийняти до уваги сезонний характер виробництва Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В.", мотивує це тим, що оскільки проведення виконавчих дій по справі призведе до зриву весняно-польових робіт, а в подальшому - отримання значно меншого врожаю або й взагалі - до його втрати, що взагалі не дасть можливості розрахуватися по існуючим боргам, заплатити орендну плату за землю орендодавцям, сплатити необхідні обов'язкові платежі до державного та місцевого бюджетів, що по суті може призвести до знищення Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В.".
Також у вказаній заяві заявник при вирішенні заяви про відстрочку виконання рішення просить врахувати також наступне:
- Вказує про те, що в квітні 2016 року з метою проведення посівної компанії був взятий кредит в АП Банку в сумі 1 500 000 грн. В листопаді 2016 року було повернуто 1 000 000 грн. кредиту та відсотки за кредит в сумі 119 000 грн. (сплачувалися помісячно), в січні 2017 року пролонговано 500 000 грн. взятого кредиту.
- Зазначає про те, що в 2015 році ТОВ «ФІНЕКСПЕРТ» надано нашому господарству кредит для закупки насіння сої та міндобрив і засобів захисту рослин для її вирощування в сумі 1270 тис. грн. але посіви сої через посуху в 2015 році в кількості 118 га було передисковано і отримано збитків на 2,5 млн. грн., даному товариству в 2016 році погашено 2,016 млн. грн. боргу з нарахованими відсотками за користування кредитом.
- Вказує про те, що дебіторська заборгованість перед фермерським господарством на кінець 2016 року складає 2411,6 тис. грн. а на даний час 2199,8 тис. грн.. відповідно в зв'язку із несплатою коштів за реалізовану сільськогосподарську продукцію, вирощену в 2016 році, кредиторська заборгованість перед постачальниками склала на кінець року 2251,7 тис. грн., а на даний час - 2510.5 тис. грн.
- Зазначає про те, що в 2016 році було сплачено близько 2,0 млн. грн. податків і зборів в держбюджет, в зв'язку із змінами в Податковому Кодексі України для с/г виробників.
- Вказує про те, що в 2016 році виплачено орендну плату за земельні паї за 2015-2016 роки в сумі 1,1 млн. грн., в зв'язку із тим, що 2015 рік був засушливим, тому недоотримано доходів близько 3.0 млн. грн..
Зазначає про те, що про існуючий фінансовий стан ФГ "ФЕРМЕР ОСОБА_1В." свідчать:
- фінансові звіти за 2014-2016 роки, які додаються до заяви;
- довідка від 21.04.2017 року про врожайність по ФГ "ФЕРМЕР ОСОБА_1В." за 2012-2016 роки, видана управлінням регіонального розвитку Крижопільської РДА.
Вказує про те, що про відсутність обігових коштів на даний час № 1688 свідчить довідка від 21 квітня 2017 року, видана територіальним відокремленим без балансовим відділенням № 10001/089 Державного Ощадного банку України.
На підставі викладеного заявник просить відстрочити виконання рішення суду до 01 грудня 2017 року.
Представник заявника/боржника підтримав заяву про відстрочку виконання рішення суду від 21.02.2017 року у справі.
Представник позивача/стягувача заперечив проти задоволення заяви боржника про відстрочку виконання рішення суду від 21.02.2017 року у справі.
Стягувач у відзиві на заяву про відстрочення виконання рішення зазначив про те, що як слідує із постанови про арешт коштів Відповідача від 26 квітня 2017 року, у Відповідача відкритий рахунок № 26008486402001 у ПАТ КБ «Приватбанк», проте Відповідач не надав виписки про наявність грошових коштів на цьому рахунку, що може свідчити про приховування ним інформації про дійсний фінансовий стан. Вказує про те, що в аналізу фінансової звітності Відповідача за 2016 рік слідує, що його чистий прибуток складає 498, 5 тис, грн. Зазначає про те, що крім цього, на кінець періоду, у Відповідача наявна готова продукція вартістю 1 184, 1 тис, грн., відтак, зважаючи на наявність прибутку та ліквідної сільськогосподарської продукції у Відповідача, в останнього наявна можливість у найкоротші строки погасити заборгованість хоча би частково.
Вказує про те, що згідно із відомостями із реєстру прав власності на нерухоме майно Відповідачу на праві приватної спільної часткової власності належить нерухоме майно, на яке може бути звернено стягнення, а саме: частка в розмірі 35/100 комплексу, загальною площею 1 671, 3 кв. м. Зазначає про те, що за рахунок реалізації вказаного об'єкту нерухомості можна буде погасити наявну заборгованість Відповідача без відстрочення виконання рішення суду. Вказує про те, що отже наявність у Відповідача нерухомого майна, на яке можна звернути стягнення, саме по собі виключає можливість відстрочення виконання Рішення. Зазначає про те, що при вирішенні питання про надання відстрочки у виконанні Рішення слід звернути увагу на таке:
1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012);
2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11- рп/2012);
3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11);
4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Зазначає про те, що зобов'язання зі сплати скорегованої вартості товару за Договором Відповідач мав виконати до 20 вересня 2014 року, однак Відповідач фактично приступив до його виконання тільки у травні 2015 року та сплатив лише 50 483, 10 грн., в той час, як вартість товару, що була скорегована згідно умов Договору, становить 506 604, 30 грн. Вказує про те, що розгляд даної справи про стягнення заборгованості розпочався у грудні 2016 року, а рішення в остаточній редакції набрало чинності 07 березня 2017 року., станом на 03 травня 2017 року Позивач не отримував коштів на погашення існуючої заборгованості Відповідача, хоча Відповідач мав можливість хоча би частково виконувати свій обов'язок щодо оплати поставленого товару, відтак право Позивача на ефективний судовий захист фактично не реалізовано більше, ніж протягом чотирьох місяців. Зазначає про те, що Позивач вважає, що надання Відповідачу відстрочки у виконанні Рішення порушить справедливий баланс інтересів сторін у спорі, затримка у виконанні рішення не буде зумовленою особливими і непереборними обставинами.
Розглянувши вказану заяву суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Аналогічні положення закріплені у ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року, який діяв до 05.10.2016 року.
У ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, який діє з 05.10.2016 року, передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Отже, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
Тобто, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки (розстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє. Відповідно, суд, який приймав рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий балансі інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти ОСОБА_6", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що такий строк невиконання рішення для кредитора є надмірно тривалим, зважаючи на те, що протягом цього строку він не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки за практикою Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2016 року у справі № 3-1276гс15, "невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період такого розстрочення або відстрочення".
В п.п.7.1, 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. При цьому застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі з поміж іншого те, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
В п.7.2 вказаної постанови пленуму наголошено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Разом з тим законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Наведені заявником підстави для відстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, відтак, не є підставою вважати вказане відповідачем в заяві про відстрочку виконання рішення суду винятковим випадком у розумінні суті статті 121 Господарського кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.
Окрім того, згідно постанови державного виконавця від 20.04.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП № 53802532 боржник зобов'язаний був надати декларацію про доходи та наявне майно. Із доказів наданих в справу не вбачається виконання боржником вимог вказаної постанови державного виконавця щодо надання такої декларації.
Разом з тим, із постанови державного виконавця 28.04.2017 ВП № 53802532 про арешт коштів боржника вбачається, що у відповідача (боржника) наявні 11 поточних рахунків в різних банківських установах окрім того, що він указав при подачі заяви про відстрочку виконання рішення суду.
Посилання заявника на важке фінансове становище та неможливість негайного виконання рішення суду оцінюється судом критично позаяк долучені до заяви про відстрочки виконання, на думку суду, достовірно не підтверджують неплатоспроможності заявника.
При розгляді заяви про відстрочку виконання рішення суд також приймає до уваги наступні положення законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Натомість заявник в прохальній частині своєї заяви просить відстрочити виконання рішення суду до 01.12.2017 року не надаючи жодного обґрунтування того, що вказаний часовий проміжок спричинить покращення фінансового стану товариства, яке призведе до можливості проведення повного розрахунку із стягувачем.
З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини та надані документи в якості підстави для відстрочки виконання рішення є непереконливими, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду і даний випадок не може розцінюватись як винятковий, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.
Таким чином заява Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В." про відстрочку виконання рішення суду від 21.02.2017 року у справі № 902/1072/16 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 86, 87, 115, 121 ГПК України, суд-
1. Заяву Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В." про відстрочку виконання рішення суду від 21.02.2017 року у справі № 902/1072/16 відхилити.
2. Копії ухвали надіслати позивачеві, відповідачеві органу ДВС рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Суддя Білоус В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Мечнікова, буд. 3, м. Київ, 01601)
3 - відповідачу (відокремлена садиба вул. Ново-радянська, буд. 20, с. Сонячне, Крижопільський район, Вінницька область, 24606)
4 - Крижопільському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (24600, Вінницька область,
смт. Крижопіль, вул. Героїв України, 67)