Справа № 545/4217/16-ц
Провадження № 2/545/339/17
"19" квітня 2017 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Кіндяк І.С.
за участі секретаря Лабовкіної Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної ради, Департаменту охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 обласний центр медико-соціальної експертизи, Управління майном ОСОБА_2 обласної ради, в.о. головного лікаря обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_3, про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 обласної ради, Департаменту охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 обласний центр медико-соціальної експертизи, Управління майном ОСОБА_2 обласної ради, в.о. головного лікаря обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_3, про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням дванадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_2 обласної ради «Про головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи» від 23.12.2016 року № 309, звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи 26.12.2016 року відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту, організацію по виконанню рішення покласти на Департамент охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації, а контроль за виконанням цього рішення покласти на управління майном ОСОБА_2 обласної ради.
Позивачка вважає, що дане рішення прийнято з порушенням норм трудового законодавства, а тому підлягає скасуванню, так як наказом Управління охорони здоров'я виконавчого комітету ОСОБА_2 обласної Ради народних депутатів від 21.09.1995р. № 92-К п.3 вона була призначена на посаду головного лікаря ОСОБА_2 обласного Центру медико-соціальної експертизи.
Просила суд:
1. Визнати незаконним і скасувати рішення пленарного засідання дванадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_2 обласної ради від 23.12.2016 р. № 309 «Про головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи».
2. Поновити її на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з 27.12.2016 року.
3. Зобов'язати Департамент охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації видати наказ про поновлення її на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з фактичним допущенням до виконання попередніх обов'язків.
4. Стягнути з ОСОБА_2 обласної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2016 року по по день розгляду справи з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 405, 96 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив суд їх задовольнити, надавши пояснення аналогічно викладеному в позовній заяві.
Представник ОСОБА_2 обласної ради - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечила та просила суд в його задоволенні відмовити.
В судовому засіданні представник: Департаменту охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи, в.о. головного лікаря обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_3, за дорученням ОСОБА_5 проти позову заперечив та в задоволенні позову просив відмовити.
В судовому засіданні представник Управління майном ОСОБА_2 обласної ради проти позову заперечила.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ч. 1 ст. 57 ЦПК України,
Відповідно ч. 2 ст. 58 ЦПК України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до частини першої ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем.
Частиною 3 ст. 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки, і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що наказом Управління охорони здоров'я виконавчого комітету ОСОБА_2 обласної Ради народних депутатів від 21.09.1995 р. № 92-К п.3, - ОСОБА_1 була призначена на посаду головного лікаря ОСОБА_2 обласного Центру медико-соціальної експертизи.
Розпорядженням голови ОСОБА_2 обласної ради № 97 від 21.05.2015 р. «Про головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи», головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_1, звільнено із займаної посади відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 р. у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту.
На виконання вище зазначеного розпорядження Наказом Департаменту охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації № 40 - К від 21.05.2015 р. «Про головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи», ОСОБА_1 була звільнена на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 р.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17.09.2015 р.:
- скасовано розпорядження голови ОСОБА_2 обласної ради «Про головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи» № 97 від 21.05.2015 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту (п.2 ст. 36 КЗпП України),
- скасовано наказ Департаменту охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації № 40-к від 21.05.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 р. та вирішено питання судових витрат та оплату за вимушений прогул.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14.01.2016 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 р. , - вище вказане рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17.09.2015 р. залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 21.10.2016 р. відмовлено в перегляді ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 р., ухвали апеляційного суду Полтавської області від 14.01.2016 р. та рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17.09.2015 р.
Окрім цього також встановлено, що Апеляційний суд Полтавської області в мотивувальній частині ухвали від 14.01.2016 р., - встановив, що відповідно приписам ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Також встановлено, що рішенням третьої сесії сьомого скликання (перше засідання) ОСОБА_2 обласної ради «Про головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи» від 29.01.2016 року № 49 :
- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 р;
- звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико - соціальної експертизи 22.05.2015 року відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту.
Згідно рішення Полтавського районного суду від 03.06.2016 р., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а саме:
- визнано незаконним і скасувано рішення сесії (перше засідання) ОСОБА_2 обласної ради від 29.01.2016 р. № 49 в частині: «Про головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи», яким було поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року та звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико - соціальної експертизи 22.05.2015 року відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 р.;
- зобов'язано Департамент охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико - соціальної експертизи з 22.05.2015 р. з фактичним допущенням до виконання обов'язків на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи;
- стягнуто з ОСОБА_2 обласної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18.09.2015 р. по 03.06.2016 р. включно з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 405 грн. 96 коп. за один робочий день, а загалом за 179 робочих дні у загальній сумі 72 666 грн. 84 коп.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 29.11.2016 року,
- рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03.06.2016 року в частині визнання незаконним і скасування рішення сесії (перше засідання) ОСОБА_2 обласної ради від 29.01.2016 р. № 49 «Про головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи» яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015р. - скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову щодо визнання незаконним і скасування рішення сесії (перше засідання) ОСОБА_2 обласної ради від 29.01.2016 р. № 49 «Про головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи», в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 р., а в іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03.06.2016 р. - залишено без змін.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої ст. 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство») від 09.07.1998 року справа № 17/81 - 97, встановлено, що виходячи з необхідності посилення правових засобів захисту прав громадян у галузі праці, унеможливлення їх ущемлення, додержання вимог ратифікованої Україною Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця Конституційний Суд України визнає за доцільне в подальшому обмежити визначення сфери застосування контракту лише законами, що є прерогативою Верховної Ради України.
Контрактна форма трудового договору не може впроваджуватисьнормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актамиорганів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами таіншими локальними нормативними актами.
В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998р. справа № 17/81 - 97 (справа про тлумачення терміну «законодавство») зазначено, що термін «законодавство», що вживається у частині третій 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначає, що основні елементи інституту трудового договору як засобу реалізації конституційного права на працю (зміст і порядок укладення цього договору, гарантії працівникам при його укладенні, зміні та припиненні, підстави останнього тощо) повинні визначатися виключно законом.
Згідно пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, яке затверджено ПКМУ від 3 грудня 2009 року № 1317, судом встановлено, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації.
Укладення контракту у випадку, не передбаченому законом, не допускається, оскільки це знижує рівень соціальної захищеності працівників і суперечить вимогам Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року від 22 червня 1982 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 393З-XII.
Відповідно до положень ст. 16 ЗУ «Про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р. № 2801 -XII із змінами, передбачено, що керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту (ч. 9 ст. 16).
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Виходячи з положень статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Трудове законодавство не містить такого поняття як нікчемність договорів про працю, але по аналогії згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Суд виходить з того, що умови трудового контракту від 23.05.2012 р., укладеного з позивачем - ОСОБА_1 яка була призначена на посаду до 01.01.2012 року, погіршують її становище порівняно з чинним трудовим законодавством, а тому відповідно до положень статті 9 КЗпП України він є недійсним за законом.
Згідно ст. 39 - 1 КЗпІІ України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Згідно наказу від 21.09.1995р. № 92-К (правонаступник - Департамент охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації), встановлено, що ОСОБА_1 було призначено на посаду головного лікаря ОСОБА_2 обласного Центру MCE Управлінням охорони здоров'я виконавчого комітету ОСОБА_2 обласної Ради народних депутатів, а тому можливо зробити висновок про те, що призначення на посаду головного лікаря ОСОБА_2 обласного центра MCE - ОСОБА_1 здійснюється на підставі наказу Департаменту охорони здоров'я обласної держадміністрації, а не контракту.
Відповідно приписам ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.
Суд вважає, що порушення вимог ст. 157 ЦПК України, щодо тривалого розгляду справи , а саме протягом 4(чотирьох) місяців, сталося з вини представників відповідачів та третіх осіб, які зловживали своїми процесуальними правами та перешкоджання здійсненню правосуддя, а саме: так за час розгляду справи судом винесено 14 ухвал за їхнім клопотанням, які були надуманими, безпідставними та не вмотивованими, деякі клопотання подавалися навмисно двічі, подавалися позовні заяви написані від руки на двух аркушах без будь яких доказів та додатків, дані дії проводилися представниками саме для затягування судового процесу.
Отже, судом встановлено факт того, що приймаючи рішення від 23.12.2016 року № 309 щодо визнання подовженим дію трудового контракту з ОСОБА_1, головним лікарем ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015р. строком до 26.12.2016 р., відповідачем ОСОБА_2 обласною радою, - невраховані вимоги ст. 21 КЗпП України та приймаючи рішення про звільнення з посади у відповідності до п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту, порушені вимоги п. 2 ст. 36 КЗпП України, та те, що позивача 21.09.1995 р. призначено на посаду головного лікаря ОСОБА_2 обласного Центру медико-соціальної експертизи.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, підлягають задоволенню в повному обсязі, так як вони є обґрунтованими, підтверджені в судовому засіданні належними доказами у справі.
Керуючись Конституцією України, ст.ст. 36, 39-1, 116-117, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 3-4, 15-16, 57, 60-61, 88, 212-218, 292, 294, 367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної ради, Департаменту охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 обласний центр медико-соціальної експертизи, Управління майном ОСОБА_2 обласної ради, в.о. головного лікаря обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_3, про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконним і скасувати рішення пленарного засідання дванадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_2 обласної ради від 23.12.2016 р. № 309 «Про головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи».
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з 27.12.2016 року.
Зобов'язати Департамент охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря ОСОБА_2 обласного центру медико-соціальної експертизи з фактичним допущенням до виконання попередніх обов'язків.
Стягнути з ОСОБА_2 обласної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2016 року по 19.04.2017 року з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 405, 96 грн. включно за 80 робочих днів, в сумі 32 476,89 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 обласної ради та Департаменту охорони здоров'я ОСОБА_2 обласної державної адміністрації на користь Держави в рівних частинах з кожного судовий збір в загальній сумі 640,00 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення розміру заробітку за 1 (один) місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, якщо рішення було ухвалено без участі особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Полтавського районного суду І.С. Кіндяк