Справа № 362/2059/17
Провадження № 2/362/1619/17
28.04.2017 року суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Г.М. Лебідь-Гавенко, розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_2, третя особа з самостійними вимогами на стороні позивача ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Національний банк України, про визнання недійсним споживчого договору,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати договір «Автопакет» №166/П/29/2008-840 від 14.08.2008 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1, поручителем якого виступила ОСОБА_3, повністю недійсним. Також просить витребувати у відповідача ксерокопію індивідуальної та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про звільнення від сплати судового збору, яку обґрунтовує тим, що сплатити судовий збір не має можливості, оскільки не працює, будь-яких доходів не отримує. На даний час хворіє, проходить лікування, а тому не має можливості сплатити судовий збір.
Крім того, вказує на те, що його потрібно звільнити від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів", оскільки він звертається до суду за захистом своїх прав як споживач.
Дослідивши вимоги заяви, приходжу до наступного висновку.
У відповідності ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору визначається у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За ч. 3 ст. 82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розміром справи, або звільнити від їх оплати.
За п. 29 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
З урахуванням вимог статті 11 ЦПК суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону № 3674-VI, з власної ініціативи.
Крім того, заявник вказує на те, що його потрібно звільнити від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України ""Про захист прав споживачів", оскільки він є споживачем послуг в розумінні положень вказаного закону.
Однак, як вбачається з Постанови ВСУ від 30.11.2016 року за № 6-1121 цс 16, при оплаті судового збору спеціальним закон, який регламентує це питання є ЗУ «Про судовий збір». Всі інші закони, які передбачають пільги або нульову ставку із сплати судового збору, в тому числі і ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», є загальними, тому їх не слід застосовувати.
Стаття 5 ЗУ «Про судовий збір» не передбачає як виняток права не платити судовий збір за подання споживачем позову. Отже, ВСУ цією постановою застосував ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" як пріоритетну та зобов'язав споживачів сплачувати судовий збір на загальних підставах.
Таким чином, суд дослідивши матеріали заяви вважає, що вимоги про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8 ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 82, 210 ЦПК України, суддя, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_2, третя особа з самостійними вимогами на стороні позивача ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Національний банк України, про визнання недійсним споживчого договору- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко