Справа № 152/221/17
2-а/152/16/17
Іменем України
04 травня 2017 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі головуючої судді Соколовської Т.О.
секретаря судових засідань Годованюк І.Л.
з участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача Шмигельського В.П.
представника відповідача Гриньової Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про скасування рішення про відмову та зобов'язання вчинити дії по призначенню пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про скасування рішення про відмову та зобов'язання вчинити дії по призначенню пенсії, в якому просить визнати незаконним і скасувати рішення Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, оформлене протоколом №90 від 27 січня 2017 року про відмову йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як учаснику бойових дій за ст. 16 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах як учаснику бойових дій , з 9 січня 2017 року.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Дерев'янки Шаргородського району Вінницької області. 9 січня 2017 року йому виповнилося 55 років і у нього виникло право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки в період з 10.06.1986 по 10.04.1987 він працював на посаді машиніста-кочегара котельні військової частини польової пошти №79942 та брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, в результаті чого йому надано статус учасника бойових дій та видано відповідне посвідчення.
При зверненні 18 січня 2017 року до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з документами про призначення йому пенсії на пільгових умовах згідно ст. 16 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", відповідачем винесено рішення - протокол № 90 від 27 січня 2017 року про відмову йому в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій у зв'язку з тим, що він брав участь в бойових діях у Республіці Афганістан не як військовослужбовець в період проходження строкової військової служби, а в період роботи.
Вказане рішення відповідача вважає незаконним, оскільки він приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, і йому в законному порядку було надано статус учасника бойових дій та видано відповідне посвідчення, на підставі якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та, відповідно на призначення пільгової пенсії згідно ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Шмигельський В.П. підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та просили позов задовольнити.
Представник відповідача - Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області - головний спеціаліст - юрисконсульт Гриньова Ю.С., яка діє на підставі довіреності від 13.01.2017 року №22/06-25/09 (а.с.33), в судовому засіданні позов не визнала та підтримала доводи, наведені в поданих суду письмових запереченнях і просила у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , згідно його трудової книжки в період з 10 червня 1986 року по 10 квітня 1987 року працював машиністом кочегаром котельні військової частини польової пошти №79942, відповідно брав участь у бойових діях у Республіці Афганістан не як військовослужбовець в період проходження строкової військової служби, а в період роботи. Таким чином, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій, Управлінням дотримано вимоги діючого законодавства України про пенсійне забезпечення, зокрема ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої право на дострокову пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років мають зокрема чоловіки - військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а тому рішення Управління є обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
Стаття 6 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України.
Згідно з ст. 11, ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач проходив строкову військову службу у лавах Радянської Армії з 03.11.1980 року по 30.11.1982 року, а в період з 10 червня 1986 року по 10 квітня 1987 року - у складі військової частини польової пошти №79942 займав штатну посаду машиніста кочегара котельні, 20.07.1986 року прийняв військову присягу, що також підтверджується копією трудової книжки №7 та довідкою Шаргородського районного військового комісаріату від 04.01.2017 року №2 (а.с. 9-11, 17).
На підставі вище зазначених даних ОСОБА_1 було надано статус учасника бойових дій в Республіці Афганістан та видано відповідне безтермінове посвідчення серії НОМЕР_1 від 28 травня 1997 року (а.с.12), на підставі якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
ОСОБА_1 є членом Української спілки ветеранів Афганістану, рішенням Президії Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів - інтернаціоналістів) від 05.02.2009 року нагороджений пам'ятною медаллю "20 років вивеждення військ з Афганістану", рішенням Президії Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані нагороджений відзнакою "Ветеран Афганської війни", у 2008 році був головою Шаргородської Спілки ветеранів війни Афганістану (а.с.19,49).
У відповідності до положень п.4 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 18.01.2017 року позивач звернувся до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як учасник бойових дій після досягнення 55-річного віку (аркуш 3 пенсійної справи, оглянутої в судовому засіданні ).
Рішенням № 90 від 27 січня 2017 року Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, оформленим у виді протоколу, позивачу відмовлено у призначенні пенсії на підставі ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 13).
З рішення комісії по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення при Шаргородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Комісія ) від 27 січня 2017 року, вбачається, що згідно поданої ОСОБА_1 довідки №2 від 04.01.2017 року, виданої Шаргородським райвіськоматом, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах з 03.11.1980 року по 30.11.1982 року. Згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , заповненої 22.08.1981 року, ОСОБА_1 з 12.06.1986 року по 10.04.1987 року працював машиністом-кочегаром котельні військової частини польової пошти №79942 та одночасно з 10.06.1986 року по 10.04.1987 року приймав участь в бойових діях у Республіці Афганістан. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 брав участь в бойових діях у Республіці Афганістан не як військовослужбовець, в період проходження строкової військової служби, а в період роботи, Комісією, на підставі ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій (а.с.15-16).
За матеріалами пенсійної справи та трудової книжки загальний стаж ОСОБА_1 складає 29 років 9 місяців 13 днів.
Відповідно до ст. 16Закону України "Про пенсійне забезпечення", військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію зокрема чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до змісту абз. 6 п. 3 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, інваліда війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, інваліда війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого та сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмогопункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - Закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Так, ст.ст. 4 та 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії, у партизанських загонах і підпіллі та на інших формуваннях як у воєнний так і у мирний час.
Визначення поняття "учасник бойових дій" наведено у ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", де, зокрема в п.п. 2,4 визначено, що учасниками бойових дій визнаються, особи вільнонайманого складу Збройних сил…, які займали штатні посади у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни та інші періоди ведення бойових дій, або перебували в ці періоди у містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії; учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Згідно переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" періоди років з квітня 1978 року по грудень 1989 року визнані роками ведення бойових дій на території Афганістану (а.с. 48 -51).
Відповідно до цих законів позивачу ОСОБА_1 . Шаргородським райвійськкоматом Вінницької області 28 травня 1997 року видано безтермінове посвідчення учасника бойових дій, як особі вільнонайманого складу Збройних Сил, що брала участь у бойових діях, а тому, згідно Закону, прирівняна до військовослужбовців та відповідно до якого він за своїм статусом має право на пільги, передбачені законодавством.
За приписами ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на дострокову пенсію за віком надається чоловікам -військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях, вони мають право на пенсію за віком при досягненні 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 в установленому Законом порядку визнаний учасником бойових дій на території республіки Афганістан, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій та довідкою військового комісаріату про період участі у бойових діях, має трудовий стаж 25 років, вік більше 55 років, суд вважає, що він має право на призначення та отримання дострокової пенсії за віком.
Суд вважає безпідставним аргументи представника відповідача про відсутність доказів безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях як військовослужбовця, так як вони спростовуються вище зазначеними письмовими доказами, дослідженими в ході розгляду справи.
З огляду на наведене, суд вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню рішення №90 від 27.01.2017 року Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, яким позивачу ОСОБА_1 відмовлено у призначенні дострокової пенсії, як учаснику бойових дій.
До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 4, 5, 6 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 3 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ст.ст. 1, 2, 6, 9, 18, 71, 160, 162, 163, 167, 186 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про скасування рішення про відмову та зобов'язання вчинити дії по призначенню пенсії задовольнити.
Визнати незаконним і скасувати рішення Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, оформлене протоколом №90 від 27 січня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як учаснику бойових дій за ст. 16 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Шаргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити ОСОБА_1 достроково пенсію за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до вимог та положень ст. 16 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", п.4 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" та пункту 3 розділу ХУ "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" з 10 січня 2017 року.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: Т.О. Соколовська