Справа № 640/2744/13-ц Головуючий суддя І інстанції Губська Я. В.
Провадження № 22-ц/790/2039/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.
Категорія: Інші справи позовного провадження
26 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого: Пилипчук Н.П.,
суддів: Колтунової А.І., Кругової С.С.,
за участю секретаря - Радченко Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2017 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Ярмоленко О.В. від 17.11.2016 року по ВП № 467001799 про накладення на неї штрафу та просить дану постанову скасувати з тих підстав, що постанова винесена без урахування обставин справи та об'єктивної можливості виконання дій, які вказані у виконавчому документі.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду скасувати та справу передати на новий розгляд до суду 1 інстанції.
В обґрунтування скарги посилається на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, судом неповно з'ясовані всі обставини справи, не досліджені всі доводи та не надано їм належної оцінки.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 суд 1 інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів виконання рішення суду по виконавчому провадженню № 46701799. Також суду не надано доказів щодо зміни, скасування вказаного рішення або про неможливість його виконання.
Колегія суддів вважає такий висновок суду 1 інстанції правильним обґрунтованим та таким, що відмовідає діючому законодавству.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
За правилами розділу VІІ ЦПК України предметом скарги можуть бути лише процесуальні рішення та дії державних виконавців.
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.
Як вбачається з матеріалів справи в провадженні Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова ГТУЮ у Харківській області перебуває на виконанні виконавчий лист № 640/2744/13-ц від 20.02.2015 року, виданий Київським районним суд м. Харкова про зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 демонтувати у приміщенні кухні 4-13 самочинно встановлені каналізаційні труби та вбиральню; провести монтаж зруйнованого цегляного кухонного очага над газовою плитою і газовим приладом опалювання; демонтувати самочинно встановлені дерев*яні двері між коридором УП та кухнею 4-13.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всієї території України. Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у ЗУ «Про виконавче провадження».
Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органівце сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 2 цього ж Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти певні дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Судом 1 інстанції встановлено, що по виконавчому провадженню №46701799 за виконавчим листом № 640/2744/13-ц від 20.02.2015 року, виданим Київським районним судом м. Харкова відкрито виконавче провадження 27.02.2015 року та боржнику наданий строк для добровільного виконання - 7 діб з моменту винесення постанови. Заявник не заперечує той факт, що зазначені обставини були доведені до її відома.
З актів державного виконавця від 06.07.2016 року та 03.10.2016 року боржником ОСОБА_1 рішення суду по виконавчому провадженню № 46701799 не виконано.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2014 року, яким було зобов*язано ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 демонтувати у приміщенні кухні 4-13 самочинно встановлені каналізаційні труби та вбиральню; провести монтаж зруйнованого цегляного кухонного очага над газовою плитою і газовим приладом опалювання; демонтувати самочинно встановлені дерев'яні двері між коридором УП та кухнею 4-13 набуло чинності 15 травня 2014 року, не скасовано.
Відповідно до вимог ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів.
Згідно ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновоком суду 1 інстанції, про те що ОСОБА_1 державному виконавцю на час вирішення ним питання про накладення штрафу не надано доказі виконання рішення суду по виконавчому провадженню № 46701799 або про неможливість його виконання. Дії державного виконавця вчинені відповідно до вимог чинного законодавства і відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідь КП "Жилкомсервіс" від 20.12.2016 року (а.с. 63), на яку посилається ОСОБА_1 не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки відомості, що в ній містяться суперечать змісту рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2014 року, яке не скасовано, за нововиявленими обставинами не переглянуто. Вказані відомості державному виконавцю не надавались, були отримані після ухвалення оскаржуваної постанови.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - А.І. Колтунова
С.С. Кругова