Справа №592/878/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 22-ц/788/791/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - 26
27 квітня 2017 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Хвостика С. Г.,
суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.
за участю секретаря - Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 березня 2017 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, -
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 березня 2017 року частково задоволено позов ОСОБА_3.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_3 5500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в дохід держави судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.
Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське НВО», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
В доводах апеляційної скарги зазначається, що позивач не довів наявності факту спричинення йому моральної шкоди, так як надані докази свідчать лише про можливість її заподіяння, але не констатують сам факт цього.
Крім того, суд не врахував наявність вини в спричиненні нещасного випадку інших осіб, що не є посадовими особами товариства. Суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди повинен був врахувати незначну ступінь вини товариства в настанні даного нещасного випадку, а також врахувати, що нещасний випадок стався не від дії джерел підвищеної небезпеки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 24 січня 1991 року по 21 грудня 1993 року та з 02 жовтня 1995 року по 26 серпня 2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. Працював котельником. Звільнився 26 серпня 2015 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору, ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 6-8).
З актів № 90 спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) та про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), вбачається, що 03 травня 2005 року об 11-30 год. ОСОБА_3 отримав травму в Туркменії, м. Ашгабад, м. Балканабат на компресорній станції «Готур-Депе» при наступних обставинах: робітники ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на будівельному майданчику компресорної станції проводили монтаж естакади для апаратів повітряного охолодження газів. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 займалися підйомом за допомогою автокрана двотаврових балок довжиною 2,5 м та вагою близько 100 кг на висоту 3,8 м та їх установкою, а ОСОБА_3 здійснював зварювальні роботи на землі. При підйомі балки через сильний порив вітру, остання колихнулась та зачепила раніше укладену на естакаді, але не закріплену балку, яка падаючи на землю, травмувала голову ОСОБА_3, який проходив до баластного реостату.
Причини нещасного випадку: порушення робітниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 технологічного процесу виробництва монтажних робіт естакади. Недостатній контроль з боку провідного інженера ОСОБА_8 за безпечним виробництвом монтажних робіт.
Згідно висновку комісії нещасний випадок з ОСОБА_5 вважається пов'язаним з виробництвом і підлягає обліку (а.с. 9-10; 11-12).
З повідомлення про наслідки нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, вбачається, що позивачу був поставлений наступний діагноз: забійно-рвана рана голови, шиї зліва. ЗЧМТ. Струс головного мозку (а.с. 13).
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 03 серпня 2016 року ступінь втрати ОСОБА_3 професійної працездатності становить 25 %, безтерміново, потребує лікування у невролога (а.с. 14). Окрім того, позивач має загальне онкологічне захворювання, йому встановлена друга група інвалідності, потребує нагляду та лікування у онколога, невропатолога (а.с. 15).
Актом № 1166 огляду МСЕК від 23 липня 2007 року позивачу первинно було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 25% (а.с. 24-25).
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок отримання позивачем виробничої травми через незабезпечення відповідачем безпечних та належних умов праці на робочому місці позивача, останньому була заподіяна моральна шкода, для компенсації якої судом визначена сума з урахуванням принципу розумності, виваженості і справедливості, враховуючи характер і обсяг моральних страждань ОСОБА_3, втрату ним нормальних життєвих зв'язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, наявність порушення працівниками відповідача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 технологічного процесу виробництва, як однієї з причин нещасного випадку, - у розмірі 5500 грн., яка стягнута з ПАТ «Сумське НВО» на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними і обґрунтованими.
Як передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується в установленому законодавством порядку.
У ст. 237-1 КЗпП України йдеться про те, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно пункту 1 частини 2 вказаної статті моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
З роз'яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди є акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом та акт огляду МСЕК, яким встановлено стійку втрату його працездатності.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві та наявності у позивача права на відшкодування шкоди відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, ступінь втрати професійної працездатності і визначив її розмір 5500 грн.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними. Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини, а саме факт отримання позивачем травми внаслідок нещасного випадку на виробництві, яка потягла за собою втрату ним працездатності у розмірі 25 % та призвела до його фізичних і моральних страждань безумовно свідчить про наявність моральної шкоди.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом не враховано факт наявності вини інших працівників в спричиненні нещасного випадку стосовно позивача, які не є посадовими особами товариства, то вони не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки відповідно до положень ч. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову, так як не містять таких посилань, які б могли бути підставою для зміни чи скасування законного і обґрунтованого рішення суду.
За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Оскільки при зверненні до суду з апеляційною скаргою ПАТ «Сумське НВО» не в повному обсязі сплатило судовий збір, тому ухвалою судді від 20 квітня 2017 року апелянта було зобов'язано доплатити в строк до 25 квітня 2017 року судовий збір в сумі 384 грн. Станом на момент розгляду справи судовий збір не доплачено, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «Сумське НВО» в дохід держави судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 384 грн.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1; 308; 314 ч.1 п.1; 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 березня 2017 року залишити без зміни.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в дохід держави судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 384 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -