.
Справа №573/1063/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/139/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
04 травня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження за пеляційними скаргами захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 22 листопада 2016 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Білани Білопільського району Сумської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима
обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_9
обвинуваченої - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 .
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду змінити. Стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2700 грн. скасувати як недоведену та зменшити суму в рахунок відшкодування моральної шкоди до 1000 грн.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, за яким ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі. В іншій частині вирок районного суду залишити без зміни.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_6 визнана винною у вчиненні злочину за наступних обставин.
28 квітня 2016 року близько 08 год. ОСОБА_6 разом зі своєю донькою ОСОБА_10 приїхала відвідати свою рідну тітку ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Цього ж дня близько 10 години до будинку ОСОБА_11 прийшли ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
В цей час між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 виникла словесна сварка. Захищаючи подругу, в дану сварку втрутилася ОСОБА_14 , зробивши зауваження ОСОБА_6 з приводу сварки з ОСОБА_12 . Сварка розпочиналась на подвір'ї у ОСОБА_11 , а вже продовжувалась на вулиці.
Перебуваючи біля домоволодіння по АДРЕСА_3 , на грунті раптово виниклих неприязних стосунків ОСОБА_6 взяла дерев'яну дошку та умисно нанесла нею ОСОБА_14 один удар в лівий бік в область ребер, після чого припинила свої протиправні дії.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 ОСОБА_14 отримала тілесне ушкодження, яке відноситься до категорії середньої тяжкості.
Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_6 розуміла їх суспільну небезпечність, усвідомлювала можливість настання суспільно небезпечних наслідків від вказаних дій та бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.
Вироком Білопільського районного суду Сумської області від 22 листопада 2016 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців, з покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_14 134 грн. 14 коп. майнової шкоди, 2700 грн. витрат за правову допомогу, 5000 грн. моральної шкоди.
Свої вимоги захисник ОСОБА_7 мотивує тим, що:
- потерпіла ОСОБА_14 не надала суду переконливих доказів сплати адвокату грошових коштів за надання правової допомоги в розмірі 2700 грн.;
- в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_14 пояснила, що вже наступного дня після спричинення їй тілесних ушкоджень, вона виконувала роботу по прибиранню території на цвинтарі в м. Білопілля, тобто спричинені тілесні ушкодження не заважали їй працювати, а це значить, що фізично вона не страждала, а тому, розмір моральної шкоди значно менший за визначений судом;
- стягнення з пенсіонерки ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 5000 грн. - це занадто велика сума, враховуючи, що ОСОБА_6 отримує мінімальний розмір пенсії - 1255 грн., хвора на цукровий діабет, гіпертонічну хворобу та інші захворювання притаманні її віку.
Вимоги поданої апеляційної скарги прокурор мотивує тим, що:
- суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, звільняючи обвинувачену від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, застосував кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, внаслідок чого призначив покарання, яке не відповідає особі обвинуваченої внаслідок м'якості;
- судом першої інстанції безпідставно враховано як обставину, що пом'якшує покарання те, що обвинувачена вперше притягується до кримінальної відповідальності, а одна лише позитивна характеристика не дає підстав для застосування положень ст. 75 КК України.
- при призначені покарання, судом не враховано обставини, що характеризують особу ОСОБА_6 , а саме, те, що під час судового розгляду, обвинувачена, свою вину не визнала, судовому розгляду не сприяла, не покаялася, не намагалася примиритися з потерпілою, збитки не відшкодувала, не просила вибачення у останньої;
- ОСОБА_6 , здійснюючи свої протиправні дії, усвідомлювала, що вчиняє їх відносно особи похилого віку, яка в силу своїх вікових вад, є фізично більш уразливою, слабкою, схильною до легкого травмування, але дана обставина не зупинила обвинувачену;
- відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання визнається вчинення злочину щодо особи похилого віку, дана обставина не врахована судом при призначенні покарання.
В поданих запереченнях обвинувачена ОСОБА_6 вказує на те, що ініціатором бійки була потерпіла ОСОБА_14 , вважає доводи апеляційної скарги прокурора необгрунтованими, просить залишити її без задоволення.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши доповідь головуючого судді про зміст оскарженого судового рішення, обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги захисника, прокурора, яка не підтримала подану прокурором апеляційну скаргу та заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги захисника та просила вирок суду залишити без зміни, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ніким не оспорюються.
Дії ОСОБА_6 за ч.1 ст.122 КК України кваліфіковано вірно.
Відповідно до санкції ч. 1 ст. 122 КК України, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням обставини, що пом'якшує покарання, а саме, що обвинувачена вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, є особою, що досягла пенсійного віку та за відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, з врахуванням того, що застосувати інший вид покарання відповідно до вимог ч. 2 ст. 57, ч. 3 ст. 61 КК України неможливо.
З врахуванням вищевказаних обставин, та даних про особу обвинуваченої, яка є особою непрацездатною за віком суд дійшов вірного висновку про можливість застосування відносно останньої положень ст. 75 КК України і призначення покарання у виді позбавлення волі із звільненням від призначеного покарання з іспитовим строком.
Такими, що не заслуговують на увагу колегія суддів вважає доводи прокурора зазначені в апеляційній скарзі про те, що суд не врахував тих обставин, що обвинувачена свою вину не визнала, судовому розгляду не сприяла, не покаялася, не намагалася примиритися з потерпілою, збитки не відшкодувала, не просила вибачення у останньої, оскільки вказані обставини знайшли своє відображення у вироку, а саме, суд зазначив, що не врахував як пом'якшуючі покарання обставини щире каяття та сприяння розкриттю злочину, оскільки під час судового розгляду вони не знайшли свого підтвердження, в той час як вказані обставини були зазначені прокурором як пом'якшуючі, в обвинувальному акті.
Крім того, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що при призначенні покарання судом першої інстанції не враховано як обставину, яка обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи похилого віку, оскільки сам прокурор в обвинувальному акті не вказав про наявність такої обставини.
А тому, з урахуванням віку обвинуваченої, стану її здоров'я, а також позиції прокурора у суді апеляційної інстанції, яка не підтримала подану апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд належним чином не врахував особу обвинуваченої та допустив неправильне застосування кримінального закону, а саме безпідставно застосував ст. 75 КК України, тобто застосував закон, який не підлягає застосуванню, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченої - ОСОБА_7 про те, що потерпіла ОСОБА_14 не надала суду переконливих доказів сплати адвокату грошових коштів за надання правової допомоги в розмірі 2700 грн., то на думку колегії суддів вони також є необґрунтованими і такими, що спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Так, згідно наданого апеляційному суду представником потерпілої - ОСОБА_15 договору про надання правової допомоги від 06 травня 2016 року вбачається, що ОСОБА_14 уклала з останнім угоду про надання правової допомоги та представництва інтересів потерпілого, прав і обов'язків цивільного позивача у кримінальному провадженні на досудовому слідстві та у суді.
З урахуванням положень п.1 ч.1 ст.118, ч.1, ч. 2 ст. 120, ч.1 ст.124 КПК України та положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VI від 20 грудня 2011 року (зі змінами), в частині надання правової допомоги як цивільному позивачу у кримінальному провадженні, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення 2700 грн., оскільки правомірність сплати зазначеної суми підтверджується ордером (т.1 а.п.3), витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (т.1 а.п.13), квитанцією (т.1 а.п.66) та договором про надання правової допомоги і зазначена сума не перевищує граничних розмірів, передбачених вищезазначеними нормативними актами, тому, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині є без підставними.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілої моральної шкоди в розмірі 5000 грн. - це занадто велика сума, враховуючи, що вона отримує мінімальний розмір пенсії - 1255 грн., хвора на цукровий діабет, гіпертонічну хворобу та інші захворювання притаманні її віку, то колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.1, ч.4, ч.5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вбачається зі змісту вироку судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення витрат на лікування перелому ребер у Бахчисарайській ЦРЛ у сумі 812 рублів у зв'язку з тим, що будь-яких документів про вартість зазначених вище медичних препаратів в українських гривнях потерпіла суду не надала. Також з підстав зазначених у вироку було відмовлено потерпілій у стягненні коштів на лікування у сумі 474 рублі та 205 рублів.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як вбачається з поданого потерпілою ОСОБА_14 цивільного позову (т.1 а.п.57-59), остання просила стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 15000 грн. Проте, з урахуванням того, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої, потерпілій ОСОБА_14 , яка є особою похилого віку, стану її здоров'я, були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості, що супроводжувалося фізичним болем та стражданнями, з приводу яких вона лікувалася, не могла самостійно повноцінно організовувати свій побут і дозвілля, змушена була прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, судом першої інстанції позовні вимоги потерпілої були задоволені частково і стягнуто на відшкодування моральної шкоди з обвинуваченої 5000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким розміром грошового відшкодування моральної шкоди, оскільки судом першої інстанції відповідно до положень Цивільного кодексу України, були враховані вимоги розумності і справедливості.
При цьому, доводи апеляційної скарги захисника про те, що потерпіла ОСОБА_14 вже наступного дня після спричинення їй тілесних ушкоджень виконувала роботу по прибиранню території на цвинтарі в м. Білопілля (тобто спричинені тілесні ушкодження не заважали їй працювати), не спростовує факту заподіяння ОСОБА_6 . ОСОБА_14 тілесного ушкодження, яке відноситься до категорії середньої тяжкості, при тому, що факт їх заподіяння ніким не заперечується. Крім цього, на думку колегії суддів доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути безперечним доказом того, що протерпіла після отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості не відчувала фізичного болю, як про це зазначено потерпілою у цивільному позові.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, обвинувачена є особою похилого віку, отримує пенсію в мінімальному розмірі, має незадовільний стан здоров'я, через наявні хвороби, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильність висновків суду щодо визначеного розміру стягнутої моральної шкоди, при тому, що сама обвинувачена не врахувала зазначені обставини і вчинила протиправні дії відносно ОСОБА_14 , яка також є особою пенсійного віку і має незадовільний стан здоров'я.
З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційні скарги захисника обвинуваченої та прокурора у кримінальному провадження не містять обґрунтованих доводів, які б свідчили про наявність підстав для зміни чи скасування вироку суду, у зв'язку з чим їх апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404,405,407,409,418,419 КПК України,
Апеляційні скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Білопільського районного суду Сумської області від 22 листопада 2016 року відносно ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
З оригіналом згідно: суддя ОСОБА_2