Справа № 350/1498/16-а
номер провадження 2-а/350/11/2017
05 травня 2017 року смт. Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Стадник О.С.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Рожнятів справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Верхньострутинської сільської ради Рожнятівського району про визнання неправомірною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_2звернувся до суду з позовом, в якому просив суд ухвалити рішення, яким визнати неправомірною бездіяльність Верхньострутинської сільської ради щодо не вирішення поданої ним заяви від 19 лютого 2016 року про вирішення земельного спору з приводу самовільного захоплення ОСОБА_3 частини переданої йому у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, а також самовільного зрізання ним дерева породи «Ясен» на його ділянці, та роз'яснення йому з яких підстав сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без погодження із ним приватизували суміжні земельні ділянки. Зобов'язати Верхньострутинську сільську раду розглянути подану ним заяву від 19 лютого 16 року та прийняти відповідне рішення. Стягнути на його користь з відповідача 30 000 (тридцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування завданої внаслідок бездіяльності моральної шкоди.
В основу своїх позовних вимог позивач зіслався на те, що 19 лютого 2016 року він звернувся до Верхньострутинської сільської ради з письмовою заявою про вирішення земельного спору, оскільки його сусід ОСОБА_3 самовільно захопив частину переданої йому у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, а також самовільно зрізав дерево породи «Ясен» на його земельній ділянці. Крім того, в своїй заяві він просив сільську раду роз'яснити йому з яких підстав сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без погодження із ним приватизували суміжні земельні ділянки. Однак, відповідач до цього часу не надав йому ґрунтовної відповіді, рішення сесії по його заяві не прийняте.
Таким чином він вважає, що Верхньострутинською сільською радою не вирішувалась подана ним письмова заява від 19 лютого 2016 року. Відповідь про хід та результати розгляду заяви йому не було надано і не надано по даний час, чим грубо порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян», а також порушено його законні права та інтереси щодо оформлення права власності на належну мені земельну ділянку та реєстрацію права власності на неї, тому він змушений звернутись до суду з адміністративним позовом. Такими діями відповідача, йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в протиправному позбавленні його права оформити право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, внаслідок чого він не зміг зареєструвати належний йому будинок, провести газифікацію та світло, не може отримувати субсидію. Це призвело до перенесення ним моральних переживань і страждань, погіршення стану його здоров'я, як інваліда першої групи по загальному захворюванню, порушенні нормальних життєвих зв'язків, що негативно відбилось на його стані здоров'я та членів моєї сім'ї. Завдану моральну шкоду оцінює в сумі 30 000 грн.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав в повному обсязі та пояснив крім того, що 10.03.2016 року рішення сесії сільської ради з приводу його заяви від 19.02.2016 року дійсно було прийнято відповідачем та надано йому роз"яснення, однак таке рішення є незаконним, а роз"яснення від 28.03.2016 року є підробленим та неправдивими. Сусіди, земельні ділянки яких межують з його ділянкою, отримали ці землі в приватну власність без його згоди та за рахунок його землі. Така приватизація ділянок сусідами відбулася за незаконного сприяння сільської ради, а тому дії останньої є незаконними. Просить скасувати всі правовстановлюючі документи на земельні ділянки, якими володіють його сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оскільки ці документи видані їм незаконно.
Представник відповідача - Верхньострутинський сільський голова ОСОБА_5 позову не визнав, суду пояснив, що ОСОБА_2 безпідставно вказує на бездіяльність сільської ради щодо ніби-то не розгляду його заяви від 19 лютого 2016 року, оскільки його заява була розглянута на сесії 10 березня 2016 року та прийнято з приводу заяви рішення. 28 березня 2016 року позивачу надано обгрунтовну відповідь на його заяву. Вважає вимоги ОСОБА_2 надуманими. ОСОБА_2 не звертає уваги на роз'яснення посадових осіб сільської ради та районної адміністрації щодо необхідності звернутися в сільраду із заявою про надання йому дозволу на приватизацію земельної ділянки.
Свідок ОСОБА_6-землевпорядник Верхньострутинської сільської ради суду надала пояснення про те, що саме вона за дорученням сесії сільської ради готувала відповідь на заяву ОСОБА_2 від 19 лютого 2016 року. Позивачу надано обґрунтовану, письмову відповідь на його заяву.Крім того, останньому неодноразово роз'яснювалось право на звернення до сільської ради з приводу узаконення його земельних прав. Незгода позивача з документами, які отримали його сусіди внаслідок приватизації своїх земельних ділянок, не позбавляє його права оспорити ці документи в судовому порядку.
Суд, вислухавши свідка та сторін, вивчивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Частиною першою ст.2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних повноважень управлінської функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Згідно ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплені принципи діяльності місцевого самоврядування в Україні, відповідно до яких вині діють на засадах: народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування, судового захисту прав місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Судом встановлено, що 19 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Верхньострутинської сільської ради з письмовою заявою про вирішення земельного спору (а.с.3).
Вказану заяву розпорядженням сільського голови винесено на розгляд сесії ( а.с.34).
Витягом з рішення третьої сесії Верхньострутинської сільської ради від 10.03.2016 року № 38-3/2016 вирішено дати ОСОБА_2роз"яснення по даній заяві( а.с.35).
Копією листа від 28.03.2016 року № 71/02-25 ( а.с.13) підтверджено, що заява ОСОБА_2 від 19.02.2016 року розглянута , заявнику надано відповідні роз'яснення та рекомендації.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких нале жить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Зміст вищезазначеного рішення третьої сесії Верхньострутинської сільської ради від 10.03.2016 року № 38-3/2016 та листа від 28.03.2016 року № 71/02-25 підтверджують, що заява позивача ОСОБА_2 розглянута, тому твердження позивача про бездіяльність сільської ради щодо не вирішення його заяви від 19.02.2016 року є безпідставними.
Оскільки вимога позивача про визнання неправомірною бездіяльності відповідача не грунтуються на доказах, то не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_2про стягнення з відповідача моральної шкоди.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України,суд-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Верхньострутинської сільської ради Рожнятівського району про визнання неправомірною бездіяльності суб"єкта владних повноважень, зобов"язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду області через Рожнятівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі апеляційної скарги.
Головуючий: