Справа № 296/3460/17
1-кс/296/1458/17
Іменем України
04 травня 2017 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого майна, -
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням в інтересах ОСОБА_4 , в якому просить зобов'язати слідчого СУ ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_5 , повернути ОСОБА_4 автомобіль марки «Mercedes-Benz S 400 CDI», р/н НОМЕР_1 .
На обґрунтування звернення вказує, що 20.02.2017 року ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz S 400 CDI», р/н НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_6 , шляхом заборони його відчуження. У свою чергу, згідно договору оренди транспортного засобу від 05.01.2017 р. зазначений транспортний засіб, переданий в оренду ЕООД «Генесис ЕУ» в особі директора ОСОБА_7 . Водій ОСОБА_4 згідно договору від 05.01.2017 р. перебуває в трудових відносинах з ОСОБА_8 на посаді водія-експедитора. Таким чином скаржник вважає, що вказаним автомобілем не заборонено користуватися, оскільки на автомобіль накладено арешт лише в частині заборони його відчуження.
В судове засідання на розгляд клопотання учасники процесу не з'явились, від адвоката надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності.
При наданні правової оцінки вимогам клопотання слідчий суддя приймає до уваги наступне.
Відповідно до статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
У відповідності до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
За ч.6 ст.100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до п.19 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (у новій редакції), затвердженої наказом від 27.08.2010 року за № 51/401/649/471/23/125, зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу.
Також, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Аналізуючи викладене, слідчий суддя бере до уваги те, що ухвала слідчого судді від 20.02.2017 р. у справі № 296/1216/17 не містить будь-яких застережень або заборон у передачі даного авто у користування, оскільки арешт накладено шляхом заборони відчуження автомобілю, а тому передача даного транспортного засобу у користування гр. ОСОБА_4 , як водію-експедитору ЕООД «Генесис ЕУ», де авто використовується згідно договору оренди транспортного засобу від 05.01.2017 р., у даному випадку не буде перешкоджати досудовому слідству, а тому слідчий суддя вважає за необхідне змінити порядок зберігання даного речового доказу, що крім того, дасть можливість уникнути звинувачень користувача або власника в адресу досудового слідства щодо неналежного зберігання арештованого майна.
Керуючись ст.ст.100,30,379 КПК України, слідчий суддя, -
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,306,307,376 КПК України, слідчий суддя, -
Зобов'язати слідчого СУ ГУ Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_5 повернути гр. ОСОБА_4 автомобіль марки «Mercedes-Benz S 400 CDI», р/н НОМЕР_1 на відповідальне зберігання.
Про прийняте рішення повідомити скаржника, слідчого та прокурора.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1