Справа № 2-1841/09 Головуючий суддя І інстанції Пашнєв В.Г.
Провадження № 22-ц/790/2012/17 Суддя доповідач Карімова Л.В.
Категорія: договірні
27 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого: Карімової Л.В.,
суддів колегії: Бурлака І.В.,
Яцини В.Б.,
за участю секретаря Баранкової В.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 01 червня 2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 3836,15 грн. по кредитному договору HAXRRX13200208 від 25.02.2007 року, укладеному між банком та відповідачем, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 1666, 80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.02.2008 року.
Позивач посилався на те, що ОСОБА_3 свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку із чим станом на 30.01.2009 року утворилась заборгованість в сумі 3836,16 грн.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 01 червня 2009 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та на його користь стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 3836,16 грн., суму держмита в розмірі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього 3917, 16 грн.
Вказане рішення було оскаржено ОСОБА_3, який посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Зазначає, що спірний кредитний договір від 25.02.2007 року з ЗАТ КБ «ПриватБанк» не укладав та не підписував, рішення суду не виконано та від нього не вимагали його виконання.
В судовому засіфданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, пояснивши, що банк бажає стягнути з ОСОБА_3 кредитні кошти за кредитною карткою "Універсальна", яку останній не отримував ( а банк надіслав йому поштою) і якою не користувався, оскільки вона не активована. Зазначали, що кредитні кошти, які були ОСОБА_3 отримані для купівлі мобільного телефону, ним виплачені.
Вислухваши пояснення учасників процесу, перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов ЗАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виконано зобов'язанняза кредитним договором, тому з нього підлягає стягненню сума заборгованості за вказаним договором.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 25 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № HAXRRX13200208, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 1666, 80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.02.2008 року.
ЗАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши кредитні кошти ОСОБА_3 для споживчих потреб.
Як вбачається зі змісту Заяви позичальника від 25.0.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1666,80 грн., та підтвердив своїм підписом згоду на те, що підписана ним Заява позичальника разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 при дослідженні оригіналу цієї заяви не заперечував проти того, що підписав її, однак не погоджувався на те, що ця заява є складовою умовою вищевказаного кредитного договору.
ОСОБА_3 також не оспорював й факту отримання кредитних коштів для наступного придбання мобільного телефону для подарунку та посилався на те, що ці кошти він виплатив банку.
На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 надали до суду апеляційної інстанції для огляду оригінал квитанції № 17156646 про оплату ОСОБА_3 07 лютого 2017 року заборгованості в сумі 4387,14 грн., яка отримана Ленінським відділом Державної виконавчої служби на виконання рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 01 червня 2009 року з метою зняття арешту з належного ОСОБА_3 майна.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_3 свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв»язку з чим станом на 30.01.2009 року утворилась заборгованість в сумі 3836,16 грн., яка складається: із заборгованості за кредитом - 760,45 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 1603,68 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 326,27 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором - 724,54 грн., судового штрафу (фіксована сума) - 250 грн., судового штрафу (процент) - 170,77 грн.
Зазначені розрахунки відповідають Умовам надання споживчого кредиту фізичним особам та вимогам ст.ст. 1048,1050 ЦК України.
Як вбачається з п. 3.2.2. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам позичальник зобов»язується погашати кредит в порядку і в строки відповідно до заяви.
Відповідно до п. 5.1 вищевказаних Умов у пипадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту , позичальник сплачує пеню у розмірі 1,25 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 1 гривні.
Про порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов»язань передбачених договором, більше ніж за 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити штраф у розмірі 250 гривень +5% від суми позову (п.5.3).
При укладанні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Доводи ОСОБА_3 про те, що він не укладав з банком кредитного договору та не підписував бланк договору, спростовуються вищенаведеними доказами.
На роз'яснення колегії суддів вимог ст.ст. 10,11, 60,143 ЦПК України ОСОБА_3 та його представник відмовилися від заявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Посилання ОСОБА_3 та його представника на те, що кредитну картку "Універсальна" відповідач отримав від банку поштою, нею не користувався та не активував, про що не заперечував і представник ПАТ КБ "Приватбанк" , не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки не відносяться до предмету спору, так як спірний договір, укладений між сторонами, не передбачав видачу та користування кредитної картки.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що оспорюване рішення суду фактично виконано боржником, до якого а будь-яких інших вимог про стягнення коштів за кредиткою "Універсальна" до суду не заявлялося.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення районного суду без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 01 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: