Справа: № 810/2242/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
03 травня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Флоріс», Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Продіс» до Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними та стягнення пені, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Продіс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними та стягнення пені. Свої вимоги обґрунтовує тим, що Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Київській області не вжито заходів щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, в порядку передбаченому законом, а тому такі діє є протиправними і позивач має право на стягнення у зв'язку з цим пені.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року задоволено вказаний адміністративний позов частково. Визнано дії Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області протиправними стосовно невідшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 141946,00 грн. до 26 липня 2016 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 810/819/15 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, а саме: від 12.02.2015 року № 00015315001, згідно з яким ТОВ «ТД Продіс» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 141946,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 35486,50 грн.; від 18.02.2015 року № 0001541501, згідно з яким ТОВ «ТД Продіс» зменшено показник від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 44269,00 грн., відповідно, до якої Київським окружним адміністративним судом було підтверджено право ТОВ «ТД Продіс» на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 141946,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 810/819/15 апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинської районі ГУ ДФС у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року у справі № 810/819/15 - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2015 року у справі № К/800/27279/15 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Києво-Святошинському р-ні ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі №810/819/15 відмовлено.
ТОВ «ТД Продіс» неодноразово зверталося до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявами про відшкодування ПДВ у розмірі 141946,00 грн., проте з кошти позивачу не були повернуті.
Управління Казначейства на підставі отриманого від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області висновків про суми відшкодування ПДВ від 21.07.2016 №23-07, №24-07 (вх.3754 від 25.07.2016) та після надходження узагальненої інформації №23 від 22.07.2016 року щодо визначених у висновках обсягів бюджетного відшкодування (вх. №3751 від 25.07.2016) здійснило 26.07.2016 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість ТОВ "ТД Продіс" на суму 35486,50 грн. та 106459,50 грн., а загалом 141946,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
Згідно з вказаними висновками Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відшкодування було здійснено по декларації за жовтень 2014 року.
Не погоджуючись з бездіяльністю податкового органу щодо тривалого невідшкодування вказаної вище суми та вважаючи наявним у нього право на стягнення пені, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи даний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V Податкового кодексу України.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає ст. 200 Податкового кодексу України та Постанова Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 року "Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість" (далі - Постанова № 39).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України).
У відповідності до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Згідно з п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку з набранням законної сили судовими рішеннями, прийнятими за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень, якими було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ, відповідач зобов'язаний був подати висновок про здійснення бюджетного відшкодування ПДВ до відповідного контролюючого органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний строк закінчився 25 січня 2016 року (65 календарних днів з 20 листопада 2014 року, а саме 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, 30 календарних днів на проведення документальної позапланової виїзної перевірки п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, 5 календарних днів на подачу висновку п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України), оскільки судове рішення в справі про оскарження податкових повідомлень-рішень набрало законної сили 02 червня 2016 року.
При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не направила в визначений строк висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету до Управління Державної казначейської служби України в Києво-Святошинському районі.
Такі висновки направлено лише 21 липня 2016 року.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що податковим органом не було своєчасно підготовлено відповідний висновок та не направлено своєчасно на адресу територіального органу Державного казначейства України висновок із зазначенням вищевказаної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, що свідчить про протиправну бездіяльність з боку податкового органу.
Вказане є порушенням норм чинного законодавства України та законних прав та інтересів ТОВ «ТД Продіс».
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у ході розгляду справи, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Зазначена правова позиція щодо спірних правовідносин викладена у постанові Верховного суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а15.
Таким чином колегія суддів у відповідності до правил ст. 11 КАС України з метою повного захисту прав позивача приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та задоволення вказаних вище позовних вимог шляхом визнання визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо не подання у визначені чинним законодавством України строки до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням вищевказаної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, а не шляхом визнання протиправними дій податкового органу стосовно невідшкодування позивачу суми бюджетного відшкодування, оскільки вказана позивачем дія виходить за межі повноважень податкового органу.
Отже, позов у частині вимог щодо визнання дій податкового органу щодо ненаправлення у визначені чинним законодавством України висновків про повернення бюджетного відшкодування позивачу є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь суми пені за несвоєчасне відшкодування спірної суми колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно з п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платником протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Оскільки в ході розгляду даної справи було встановлено, що Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не вжила відповідних заходів щодо відшкодування зазначеної вище суми ПДВ у строки, встановлені ст. 200 Податкового кодексу України, тому колегія суддів вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню частково з врахуванням того, що початковою датою нарахування вказаної пені слід рахувати час набрання законної сили судовим рішенням про скасування податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вказаної вимоги частково та стягненню з Державного бюджету України на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року за період з 02.06.2015 року по 26.07.2016 року у розмірі 45264,83 грн.
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню частково.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи у вказаній частині, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Флоріс» - задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Продіс» до Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними та стягнення пені задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо несвоєчасного подання до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування, яка підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Продіс».
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Продіс» пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року за період з 02.06.2015 року по 26.07.2016 року у розмірі 45264,83 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 04.05.2017 року.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Мацедонська В.Е.
Лічевецький І.О.