03 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/4890/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Іщук Л. П., Онишкевича Т. В.
з участю: секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2017 року у справі №161/15471/16 - а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, -
ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, у якому просив: визнати бездіяльність відповідача щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік, протиправною; зобов'язати здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити 4 730 гривень щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2016 рік, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивував тим, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видане Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 28 квітня 2016 року і має право на пільги, встановлені чинним законодавством України. Згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач виплатив йому лише 920 гривень і сума недоплати становить відповідно 4 730 гривень.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2017 року позовні вимоги задоволено: визнано бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 до 5 травня одноразової грошової допомоги у розмірі встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік протиправною; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити позивачу 4 730 гривень щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на момент проведення виплат, з врахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. У поданій апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що позивачу виплачено разову грошову допомогу до 05 травня в сумі 920 гривень, як учаснику бойових дій, у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Кабінет Міністрів України, приймаючи постанову №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», діяв у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством України. Таким чином, відповідач проводив нарахування за виплату разової грошової допомоги до 05 травня у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися і не направили представників, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи. При цьому, від сторін не надходили клопотання про розгляд справи за їх участю та участі представників. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня в 2016 році учаснику бойових дій, необхідно керуватись Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що має вищу юридичну силу, статтею 12 якого передбачено щорічно до 05 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28 квітня 2016 року.
30 вересня 2016 року позивач звернувся із заявою до відповідача, якою просив провести виплату недоплаченої йому одноразової грошової допомоги до 05 травня, як учаснику бойових дій, за 2016 рік в розмірі 4 730 гривень.
Листом від 10 жовтня 2016 року №Д - 1676/060/20 - 11 позивача було повідомлено, що йому виплачено разову грошову допомогу до 05 травня в сумі 920 гривень, як учаснику бойових дій, що відповідає розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік». Тому, відсутні законні підстави для виплати допомоги у збільшеному розмірі.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з пунктом 5 ст. 12 цього ж Закону, щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Пунктом 26 розділу VІ «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року) встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, міських державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій - 920 гривень (п. 1 1.1 Постанови).
Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом України не конституційними.
Департаментом соціальної політики Луцької міської ради нараховано та виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2016 рік в розмірі 920 гривень.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20 - рп/2011, передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №1 - 11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно - правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, положення зазначених у судовому рішення нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими. При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача обґрунтовані посиланням на положення нормативно - правових актів і тому заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Проте, при постановленні рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог. Колегія суддів дійшла до висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2016 рік.
Згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що постанову з наведених вище мотивів слід скасувати та прийняти нову постанову, якою апеляційну скаргу задовольнити. При цьому, в задоволенні позовних вимог слід відмовити з вищевикладених мотивів.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради - задовольнити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2017 року у справі №161/15471/16 - а скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич