26 квітня 2017 року Справа № 876/1435/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Онишкевича Т.В. Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії державного службовця,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Рожищенського ОУПФ України Волинської області) про зобов'язання провести перерахунок пенсії державного службовця.
Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.12.2016 року позов задоволений: зобов'язано Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області провести з 01.12.2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця згідно з ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на дату призначення пенсії) в розмірі 84 % від суми заробітної плати, відповідно до довідки управління Державної казначейської служби України у Ківерцівському районі Волинської області № 01-22/1390 від 16.11.2016 року.
Відповідач - Рожищенське ОУПФ України Волинської області оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що у зв'язку з набуттям чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року№889-VIII, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII втратили чинність, в тому числі втратили чинність і норми, якими врегульовано право на перерахунок пенсії державним службовцям, а тому відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії.
В зв'язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, апеляційний суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 з 30.04.2008 року перебуває на обліку та отримує пенсію за віком зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 84% місячного заробітку за займаною посадою на час виходу на пенсію.
16.11.2016 року позивач звернулася до Рожищенського ОУПФ України Волинської області щодо перерахунку пенсії на підставі довідки управління Державної казначейської служби України у Ківерцівському районі Волинської області № 01-22/1390 від 16.11.2016 року у зв'язку із підвищенням посадових окладів працівників бюджетної сфери відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів».
Листом за № 5231/02-29 від 25.11.2016 року Рожищенське ОУПФ України Волинської області відмовило у проведенні перерахунку пенсії, мотивуючи тим, що виплачувана ОСОБА_1 пенсія нарахована у відповідності до норм діючого на момент її призначення законодавства, а чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій державним службовцям у зв'язку з підвищенням окладів з 01.12.2015 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що у разі збільшення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, що займають відповідну посаду ОСОБА_1 теж має право на перерахунок пенсії, оскільки право на перерахунок діяло на час виходу її на пенсію.
З такими висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Згідно ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії позивачу) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набув чинності 01 січня 2015 року, положення ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» викладені у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям був визначений у п. п. 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії». Вказані норми права передбачали, що перерахунок пенсії здійснюється у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» норми і положення, які встановлювали порядок і умови перерахунку пенсії були виключені із постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865.
З 01 травня 2016 року набув чинності новий Закон України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон №889), відповідно до ст. 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889 визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
У свою чергу, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Отже, на час звернення позивача за перерахунком втратила чинність стаття 37-1 Закону №3723-XII, якою було врегульовано порядок та умови перерахунку пенсії державним службовцям.
В Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року чітко визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, на момент звернення ОСОБА_1 за перерахунком пенсії (16.11.2016 року) Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 року, не передбачено перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням окладів працюючих державних службовців.
З огляду на відсутність правової норми, яка б передбачала перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, апеляційний суд вважає, що відповідачем не вчинено будь-яких протиправних дій щодо звуження змісту та обсягу прав позивача.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції помилкові, оскільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, чинним законодавством не встановлено права на перерахунок пенсій державним службовцям.
При цьому апеляційним судом також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, а передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії), не є підставою для застосування вже недіючих норм Закону України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).
Таким чином, пенсійний орган діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З врахуванням того, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 160,195,197,198,202,205,207, 212, 254 КАС України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу Рожищенського ОУПФ України Волинської області задовольнити.
Постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 грудня 2016 року у справі № 158/2482/16-а скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді Т.В. Онишкевич
Р.Б. Хобор