Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
Харків
28 квітня 2017 р. № 820/721/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,
представника позивача -Юрчик Л.В.,
представника відповідача - Бикової О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротрейд Групп" про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Украгротерйд Групп" та зупинення видаткових операцій на таких рахунках,-
Суб'єкт владних повноважень, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про 1) накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротрейд Груп», відкритих в банківських установах, 2) зупинити видаткові операції на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротрейд Груп», відкритих в банківських установах.
В обґрунтування заявленої вимоги зазначив, що платник податків допустив неналежне виконання податкового обов'язку при здійсненні контролю за податковою дисципліною, створивши перешкоди у проведенні перевірки у спосіб не допуску працівників контролюючого органу. Вказана обставина є визначеною законом підставою для накладення арешту на кошти платника у банківській установі. Посилаючись на викладені міркування, представник позивача просив суд постановити рішення про задоволення заявлених вимог.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгротрейд Груп» з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що недопуск працівників контролюючого органу до перевірки є правомірним, наказ про призначення спірної перевірки оскаржений до суду, на частину рахунків платника податків арешт накладено у порядку КПК України за кримінальними провадженнями. Посилаючись на викладені міркування, представник відповідача просив суд постановити рішення про залишення позову без задоволення.
Суд, вивчивши доводи позову, заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, виконавши вимоги процесуального закону стосовно збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини спірних правовідносин, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області 02.02.2017р. за №193 було видано наказ про призначення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Украгротрейд Групп» (ідентифікаційний код - 39339816) за період діяльності з 08.08.2014 по 31.12.2016р.
Оглянувши цей наказ, суд відмічає відсутність формальних дефектів за формою чи змістом.
02.02.2017р. Головним управлінням було складено повідомлення №72, яким до відома платників податків доводився факт прийняття рішення про призначення перевірки з 14.02.2017р..
03.02.2017р. вказане повідомлення було направлено платнику податків засобами поштового зв'язку.
Назване повідомлення було одержано платником податків 08.02.2017р.
13.02.2017р. на працівників Головного управління були виписані направлення на перевірку за №№534-537.
14.02.2017р. працівники контролюючого органу з метою виконання наказу про призначення перевірки прибули до податкової адреси платника податків, але не були допущені до перевірки, що підтверджується як актами, складеними ГУ №128/20-40-14-02-07/39339816 від 14.02.2017р., від 14.02.2017р. без номера про відмову від проставлення підпису на направленнях на перевірку, від 14.02.2017р. без номера про відмову від отримання примірника акту відносно відмови від проставлення підпису на направленнях на перевірку, так і актом, складеним платником податків.
16.02.2017р. ГУ ДФС у Харківській області було прийнято рішення «Про застування умовного адміністративного арешту майна платника податків».
З приводу даного рішення суд зазначає, що приписами ст.94 Податкового кодексу України чітко розмежовано повноваження на накладення арешту на майно платника податків між судом та контролюючим органом, а саме: відносно коштів на рахунках таке повноваження надано законодавцем виключно суду, а відносно іншого майна таке повноваження закріплено законодавцем за контролюючим органом з подальшим підтвердженням у судовому порядку.
Таким чином, обставини прийняття цього рішення та його подальшої юридичної долі не впливають на розв'язання судом спору про накладення арешту на кошти платника податків, позаяк висвітлюють перебіг подій по суміжній паралельно (одночасно) триваючій процедурі, які не перетинаються між собою.
Розглядаючи спір, суд зазначає, що правовідносини з приводу виконання податкового обов'язку унормовані приписами Податкового кодексу України, стаття 94 якого присвячена регламентуванню випадків застосування адміністративного арешту майна платника податків та арешту коштів платника податків на рахунках у банку.
Так, згідно з п.п. 94.2.3 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
У розумінні ст.ст.77, 81, 82 Податкового кодексу України під законними підставами для проведення планової виїзної документальної перевірки є: 1) план - графік документальних перевірок, до якого включений конкретний платник податків та який має бути оприлюднений на офіційному сайті ДФС України (це правило підлягає застосуванню до плану - графіку планових перевірок на поточний 2018 рік); 2) наказ керівника (заступника керівника, уповноваженої особи контролюючого органу) про призначення перевірки; 3) доведення до відома платника податків факту прийняття рішення про призначення перевірки або шляхом вручення службовій (посадовій) особі платника податку чи представнику платника податків копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку перевірки, або шляхом направлення копії наказу та письмового повідомлення засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку перевірки; 4) пред'явлення (або попереднє направлення) платнику податків направлення на проведення перевірки; 5) пред'явлення (або попереднє направлення) платнику податків копії наказу про призначення перевірки; 6) пред'явлення платнику податків службових посвідчень працівників контролюючого органу, котрі прибули за податковою адресою платника податків для проведення перевірки; 7) знаходження події перевірки у часових межах визначеного строку тривалості (як основного, так і продовженого).
Суд зауважує, що зі змісту наведених норм Податкового кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець встановив правило, згідно з яким лише дефекти в зовнішньому оформленні наказу про призначення перевірки, повідомлення про проведення перевірки, направлення на проведення перевірки є підставою для вчинення платником податків недопуску до проведення перевірки.
Водночас з цим, незгода платника податків з правовими підставами прийняття чи видання згаданих документів не віднесена законодавцем до підстав не допуску контролюючого органу до проведення перевірки.
Це правило цілком узгоджується з приписами ст..ст.8, 19, 129 Конституції України, ст..2, 17 КАС України, в силу яких компетенцією на перевірку правової суті цих документів наділений
виключно суд.
Положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», приписи якого з 01.01.2017р. поширюються на правовідносини у сфері податкової справи, суті викладених вище висновків не змінюють.
Суд також відмічає, що навіть оскарження платником податків до суду наказу про призначення перевірки (рівно як і дій з проведення перевірки, чи рішення відносно плану - графіку перевірок) за змістом норм Податкового кодексу України, КАС України не спричиняють зупинення юридичної дії такого рішення контролюючого органу, за винятком вжиття адміністративним судом заходів забезпечення адміністративного позову у порядку ст.ст.117, 118 КАС України.
Таким чином, владні приписи наказу про призначення перевірки є обов'язковими для платника податків навіть і у випадку подання відповідного позову до адміністративного суду.
У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що платник податків 14.02.2017р. вчинив відмову від проведення перевірки у формі не допуску працівників контролюючого органу до перевірки.
З огляду на характер дій платника податків та категоричність вчиненої відмови, суд вважає, що контролюючий орган не мав жодних підстав поза розумним сумнівом вважати, що правова позиція платника податків з цього питання зазнає змін, а відтак продовжувати направляти працівників для проведення перевірки кожного дня у межах відведеного на перевірку проміжку часу.
Отже, судовим розглядом знайшов підтвердження факт існування у спірних правовідносинах визначеної п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України обставини для застосування арешту коштів на рахунку платника податків.
Разом з тим, суд звертає увагу суб'єкта владних повноважень, що відповідно до ст..106 КАС України саме у тексті позову має бути викладено зміст заявлених вимог.
З огляду на положення ст.ст.6, 8, 19, 129 Конституції України орган судової влади не здатен (і не повинен) допускати підміну собою суб'єкта владних повноважень при реалізації ним конкретної управлінської функції.
Більше того у спірних правовідносинах, беручи до уваги їх характер і зміст, така підміна матиме невідворотнім наслідком порушення прав та інтересів платника податків у той час як ч.1 ст.2 КАС України їх захист визначено законодавцем як єдине завдання адміністративного суду.
У ході розгляду справи суд неодноразово вимагав від суб'єкта владних повноважень конкретизувати у тексті позову ті рахунки, на які має бути накладено арешт за зверненням контролюючого органу у даній адміністративній справі.
Головним управлінням цих вимог суду не виконано з посиланням на те, що до позову додана інформація про наявність відкритих рахунків по ТОВ «Украгротрейд Групп».
Проте, суд звертає увагу позивача, що одним з перелічених рахунків є рахунок, відкритий у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Приписами розділу V Податкового кодексу України, норми якого регламентують правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість, не передбачено можливості накладення арешту на такий рахунок.
При цьому, суд наголошує, що за змістом норм розділу V Податкового кодексу України арешт коштів на такому рахунку однозначно спричинить неминучу та нездоланну ніякими засобами неможливість виконання особою обов'язків платника податку на додану вартість.
Відповідно до п.6.3 ст.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. №492 затверджена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21,12.2003р. за №1172/8493; далі за текстом - Інструкція №492).
Згідно з п.1.8 Інструкції №492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Пунктом 1.18 Інструкції №492 указано, що у разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку.
З наведеного слідує, що кожен рахунок платника податків в установі банку має свій унікальний номер, який ідентифікує саме цей рахунок з поміж усіх інших.
За правилом ч.1 ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.
Аналізуючи положення наведених норм права, суд доходить висновку, що у порядку ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладений виключно на діючий на конкретно ідентифікований рахунок платника податків у банківській установі.
Інший варіант тлумачення змісту викладених норм права, на думку суду, неможливий, позаяк матиме наслідком накладення арешту на неконкретизовану кількість рахунків платника податків без урахування правового статусу та призначення конкретного рахунку.
Неконкретизувавши у тексті позову перелік діючих рахунків платника податків, на які суб'єкт владних повноважень просить накласти арешт, контролюючий орган унеможливив задоволення позову у цій частині.
Суд зазначає, що позивач не уточнивши позовні вмоги, подав суперечливі дані відносно рахунків, при цьому подані відомості не оформлені у вигляді письмового документу, оскільки, не мають дати складання, підпис відповідної особи, печатки тощо.
Доводи платника податків про те, що накладення арешту на рахунок у порядку КПК України судом є перешкодою для накладення арешту у порядку ст.94 Податкового кодексу України судом відхиляються, позаяк закон не містить таких затверджень.
Натомість ч.1 ст.170 КПК України визначено лише пріоритет арешту рахунку, накладеного у порядку кримінального судочинства, над іншими арештами.
Статтею 94 Податкового кодексу України взагалі передбачена можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків. Можливість прийняття рішення про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків приписами цієї статті не передбачена.
Суд бере до уваги, що законодавцем згадано про такий захід податкового примусу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника 20.1.31 ст.20, 20.1.32 ст.20, п.89.4 ст.89, п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України, але не визначено, що відмова від проведення перевірки є приводом для його застосування.
З огляду на викладене, позов в частині вимоги про зупинення видаткових операцій до задоволення не підлягає.
Підстав для поширення на спірні правовідносини правил ст.4 Податкового кодексу України та ст.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині презумпції правомірності рішень і дій суб'єкта господарювання (платника податків) судом в ході розгляду справи не виявлено.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та інтересів платника податків, то позов має бути залишений без задоволення.
Керуючись ст.ст.8, 19, 129 Конституції України, ст..7-11, ст.ст. 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротрейд Групп" про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Украгротерйд Групп" (код ЄДРПОУ 39339816, м.Харків, вул.Клочківська, 111 А, оф.3-5, 61145), відкритих у банківських установах та зупинення видаткових операцій на таких рахунках - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 03.05.2017 року.
Суддя Старосєльцева О.В.