17 травня 2011 р.Справа № 2-а-1358/09/1505
Категорія:10.3.1Головуючий в 1 інстанції: Лук'янчук О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача -ОСОБА_1
суддів -Турецької І.О., Косцової І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області на постанову Білгород-Дністровському міськрайонного суду Одеської області від 04 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
03 березня 2009 року до суду надійшов позов ОСОБА_2, в якому вона просила поновити пропущений строк для звернення до суду та стягнути на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2006 року по 30 грудня 2008 року включно.
Постановою Білгород-Дністровському міськрайонного суду Одеської області від 04 червня 2009 року адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до мінімальної пенсії у розмірі 30 % за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій постанову суду першої інстанції вважає необґрунтованою, просить її скасувати та прийняти по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами для скасування рішення, апелянт вважав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.
Судом встановлено, що позивачка є пенсіонеркою, має статус дитини війни та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Білгород-Дністровському районі Одеської області.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, що діяла до 01.01.2006 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком, установлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. дія - статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік, з урахуванням статті 111.
Зазначеною статтею 111, було встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, установленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.07 р. - дати ухвалення рішення Конституційним судом України N 6-рп/2007, вищевказані норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а, отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі.
На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаного підвищення позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Згідно з п. 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч. 1 ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", викладена в новій редакції визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
22 травня 2008 року, Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого положення, п. 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними.
З 22 травня 2008 року відновлено право позивачка на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, в 2008 році право позивачки на щомісячне підвищення 30 відсотків мінімальної пенсії за віком підлягає захисту в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Посилання управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»колегія суддів вважає хибними з таких підстав.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3,4 ст. ст. КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України -гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на думку колегії суддів спростовуються тим, що чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами вищевказаної статті і іншого нормативно -правового акту, який би визначав цей розмір - не має.
Також, колегія суддів вважає безпідставним доводи апеляційної скарги щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, а також посилання останнього на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії.
Так, Пенсійний фонд України діє у відповідності до «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. і здійснює свої повноваження на підставі п.15.зазначеного положення через створені установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Оскільки висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Білгород-Дністровському міськрайонного суду Одеської області від 04 червня 2009 року -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: