Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
03 травня 2017 р. № 2-а- 812/48/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Старосєльцевої О.В.,
за участі
секретаря судового засідання -Цабеки К.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до інженерно-виробничого підприємства "Сєвєродонецький МЦ оргмін" товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення податкового боргу,-
Суб'єкт владних повноважень, Державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області у порядку адміністративного судочинства висунув вимогу про стягнення з Інженерно - воробниче підприємство «Сєвєродонецький МЦ оргмін» товариство з обмеженою відповідальністю 228.884,37 коштів за податковим боргом з орендної плати з фізичних осіб.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що платник добровільно податкового обов'язку за спірною сумою заборгованості не виконав, а відтак, борг має бути погашений у примусовому порядку.
Відповідач письмових заперечень проти позову не подав.
Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання для суду є обов'язковим в силу застереження ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши обгрунтованість доводів сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини спірних правовідносин, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Державна податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень повинен забезпечити реалізацію управлінської функції з неухильним додержанням приписів ч.2 ст.19 Конституції України, де вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.01.2017р. обсяг владних повноважень територіальних органів Державної фіскальної служби України районного рівня визначений ст. 19 3 Податкового кодексу України.
Так, згідно з п.193.1 ст.193 державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків (193.1.1); здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням (19 3.1.2); формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи (19 3.1.3); виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом (19 3.1.4).
Таким чином, законодавець з 01.01.2017р. не наділяє державні податкові інспекції повноваженнями на подачу позовів про стягнення сум податкового боргу платників податків і не продовжує дію такого повноваження стосовно податкового боргу, котрий виник до 01.01.2017р.
Отже, заявлена вимога знаходиться поза межами повноважень позивача як органу державної влади.
Окрім того, суд відмічає, що з 01.01.2011р. порядок виконання податкового обов'язку унормований приписами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до ст.95 Податкового кодексу України факт невиконання платником податків податкового обов'язку у добровільному порядку зумовлює виникнення у контролюючого органу приводу для реалізації повноваження контролю за своєчасністю оплати податків (зборів) у спосіб примусового виконання податкового обов'язку за рахунок здійснення за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.95.1 ст.95); стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95); стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз.1 п.95.3 ст.95), орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абз.2 п.95.3 ст.95).
Правила винесення контролюючим органом податкових вимог і направлення податкових вимог на адресу платника податків визначені ст.59 Податкового кодексу України, згідно з якою у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (абз.1 п.59.1 ст.59); У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59).
До матеріалів справи позивачем додано корінець податкової вимоги від 25.02.2013р. №35 на суму боргу 43.747,43грн.
Водночас з цим, позивач не подав до матеріалів справи жодних належних та допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів продовження дії цієї вимоги як до моменту виникнення заявленого до стягнення боргу, так і до моменту подачі адміністративного позову.
Натомість з долучених до позову роздруківок про стан виконання платником податкового обов'язку випливає, що до 30.03.2014р. платник мав переплату перед бюджетом, яка поновилась в цей же день і існувала включно до 30.07.2014р. (а.с.8, 9) при тому, що згідно з розрахунком ціни позову (а.с.7) перший неоплачений платіж припадає на 30.08.2014р.
Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що у тексті резолютивної частини позову ДПІ просить стягнути податковий борг з орендної плати з фізичних осіб, у той час як з розрахунку суми позову вбачається проведення інспекцією обчислень по іншому платежу, а саме: з орендної плати з юридичних осіб.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судом в ході розгляду справи встановлено факт неналежного виконання суб'єктом владних повноважень управлінської функції, що здатне спричинити порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у сфері публічно-правових відносин в галузі податкової справи, а суд в силу приписів ст.ст.6, 8, 19, 129 Конституції України не повинен ані вдаватись до підміни органу державного контролю (управління), ані виправляти допущені цим органом недоліки (дефекти), то позов належить залишити без задоволення, адже правомірність та обгрунтованість заявленої вимоги не знайшла свого підтвердження проведеним судовим розглядом.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до інженерно-виробничого підприємства "Сєвєродонецький МЦ оргмін" товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення податкового боргу - відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 03.05.2017року.
Суддя Старосєльцева О.В.