03 травня 2017 року Справа № 876/5041/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.
з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Громадянина ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2017р. по справі №303/651/17-а за позовом Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянина ОСОБА_1 про примусове видворення з України, -
03.02.2017р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить примусово видворити громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2017р. задоволено клопотання Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про затримання громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та поміщення його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні строком на 06 місяців.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2017р. позов задоволено. Постанова допущена до негайного виконання.
Відповідач оскаржив дану постанову з підстав порушенням норм матеріального права, а також не встановлені обставини, які мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що позивачем не надано доказів щодо підтвердження особи затриманого та встановлення країни його походження.
Крім того, рішення про примусове видворення було винесено в день затримання. Прикордонним загоном не було надано можливості на добровільне залишення території України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що громадянин ОСОБА_1 був затриманий 02 лютого 2017 року на ділянці відділу прикордонної служби "Лужанка" Мукачівського прикордонного загону, на напрямку прикордонного знаку №179, на території Астейської сільської ради Берегівського району, Закарпатської області, під час спроби незаконного, поза пунктами пропуску, перетинання державного кордону з України в Угорщину, без документів, що посвідчують особу, у складі групи осіб, про що складено протокол про адміністративне затримання (а.с.4).
02 лютого 2017 року Мукачівським прикордонним загоном було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_1, 29.09.1972 .н., яке отримав відповідач (а.с.9).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про примусове видворення відповідача за межі території України, оскільки документи які б надавали право громадянину ОСОБА_1, офіційно перебувати в Україні або перетинати державний кордон України немає, українською мовою не володіє, родичів та консульських установ на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також коштів на повернення, або внесення застави немає, з наступних підстав:
Спірні правовідносини регламентуються статею 183-7 КАС України про особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства та Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", статтею 13 Закону України "Про імміграцію".
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
ст.26 вказаного Закону передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
З аналізу зазначених вище правових норм випливає, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення та друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто, обов'язковим є попереднє прийняття компетентним органом рішення про примусове повернення.
Покликання апелянта на те, що рішення про примусове повернення з України винесене в день затримання громадянина ОСОБА_1, а наступного дня справа розглянута судом першої інстанції і відповідач не мав реальної можливості залишити територію України в добровільному порядку за один день, спростовується твердженням представника прикордонного загону та дослідженими судом апеляційної інстанції доказами, а саме: повідомленням Мукачівського прикордонного загону від 02.02.2017р. №П/271347 та №027/1349 про затримання громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 без документів, що посвідчують особу, а також рішенням Мукачівського прикордонного загону про примусове повернення з України іноземця та особи без громадянства від 02.02.2017 р., де власноручним підписом затриманого стверджено неможливість останнього добровільно залишити територію України.
Таким чином, позивачем надано докази які свідчать про те, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення про примусове повернення з України, оскільки відсутні документи, що посвідчують особу, українською мовою не володіє, відсутність коштів, що стверджується рішенням Мукачівського прикордонного загону про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства від 02.02.2017р., а тому порушення вимог ст.26, ст.30 Закону України "Про правий статус іноземців та осіб без громадянства", як не дотримання одної із умов для звернення з позовом до суду а саме, в рішенні про примусове повернення з України іноземця та особи без громадянства від 02.02.2017 р. не зазначений строк для добровільного залишення відповідачем території України, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196 ч.4, ст.183-7, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2017р. по справі №303/651/17-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: О.І.Мікула
А.Р.Курилець
Повний текст виготовлено 04.05.2017р.