11 квітня 2017 рокусправа № 804/957/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Північтранс» про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Північтранс, в якому просив:
- визнати протиправними дії конкурсного комітету Державної служби України з безпеки на транспорті в частині визначення Публічного акціонерного товариства «Північтранс» переможцем конкурсу на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті загального користування Кривий Ріг - Долинська, Київ - Кривий Ріг, Долинська - Кривий Ріг рейси №95/96, 145/146, 427/428, 537/538, 157/158, 161/162, 163/164, 159/160 (об'єкти конкурсу №39 - №44), що відбувся 10.08.2016 року;
- зобов'язати конкурсний комітет Державної служби України з безпеки на транспорті в межах компетенції прийняти нове рішення про визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті загального користування Кривий Ріг - Долинська, Київ - Кривий Ріг, Долинська - Кривий Ріг рейси №95/96, 145/146, 427/428, 537/538, 157/158, 161/162, 163/164, 159/160 (об'єкти конкурсу №39 - №44) з урахуванням віднімання 14 балів від загальної кількості балів перевізника претендента ПАТ «Північтранс» за дорожньо- транспортну пригоду, у якій є загиблі, на підставі бальної системи оцінки пропозиції, що була чинна станом на 10.08.2016 року та документів, поданих перевізниками претендентами;
Також, фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано клопотання про забезпечення адміністративного позову, яким позивач просив зупинити дію рішення конкурсного комітету Державної служби України з безпеки на транспорті в частині визначення Публічного акціонерного товариства «Північтранс» переможцем конкурсу на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті загального користування Кривий Ріг - Долинська, Київ - Кривий Ріг, Долинська - Кривий Ріг рейси №95/96, 145/146, 427/428, 537/538, 157/158, 161/162, 163/164, 159/160 (об'єкти конкурсу №39-44), що відбувся 10.08.2016 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року в задоволенні клопотання Позивача було відмовлено.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм процесуального права просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та задовольнити клопотання про забезпечення адміністративного позову.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпеченням зазначеного адміністративного позову у заявлені способи суд вийде за межі призначення такого заходу як забезпечення позову, передбаченого частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Адміністративний позов може бути забезпечено шляхом зупинення рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.
Отже, підставами для забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.
В свою чергу, відповідні підстави, згідно п. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у клопотанні особи щодо забезпечення позову.
Як вбачається з апеляційної скарги, Позивач обґрунтовує належність заявленого ним клопотання посиланням на те, що надання права на обслуговування маршрутів недобросовісному перевізнику, який порушує законодавство України в сфері транспорту, ставить під загрозу життя та здоров'я пасажирів є підтвердженням існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди права, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення по суті.
Отже, доводи Позивача стосовно необхідності задоволення клопотання про забезпечення адміністративного фактично зводяться до його незгоди з діями Відповідача по наданню права перевезення іншій особі, яка на його переконання є неналежною.
Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, не порушувати прав інших осіб, та прийматись виключно за наявності підстав очевидної протиправності дій, рішень суб'єкта владних повноважень, неможливості захисту порушених прав після ухвалення рішення або необхідності докладення значних зусиль для їх відновлення.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин виступає можливість визнання протиправними дій конкурсного комітету Державної служби України з безпеки на транспорті в частині визначення Публічного акціонерного товариства «Північтранс» переможцем конкурсу на перевезення пасажирів та його зобов'язання прийняти нове рішення про визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті.
В свою чергу, як було встановлено судом, Позивач просить забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії рішення конкурсного комітету Державної служби України з безпеки на транспорті в частині визначення Публічного акціонерного товариства «Північтранс» переможцем конкурсу.
Отже, з зазначеного вбачається, що заявлений позивачем захід забезпечення адміністративного позову не відповідає предмету адміністративного позову, оскільки вказане рішення Позивачем не оскаржується.
Також, як вбачається з клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову, ним не було належним чином обґрунтовано факт наявності очевидної небезпеки порушення його прав та інтересів.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року була прийнята з дотриманням норм процесуального права, що свідчить відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ст.195, ст.196, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко