25 квітня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/552/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.
за участі секретаря - Гайдука С.В.,
представника відповідача - Матвієнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ''Дельта Банк'' Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання діяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ''Дельта Банк'' Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа) та просить:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (бульвар Дружби Народів, 38, м. Київ, 01014) щодо не включення ОСОБА_2, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (бульвар Дружби Народів, 38, м. Київ, 01014) надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати ОСОБА_2, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: 14032, м. Чернігів, вул. Доценка, 26-А/19) відшкодування в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб АТ «Дельта Банк» з ринку, але не більш суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладом, встановленого на дату прийняття такого рішення за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) №007-24500-200115 від 20.01.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» і ОСОБА_2.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк») було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 007-24500-200115 «Найкращий від Миколая» у доларах США. Загальна сума вкладу становить 10000,00 доларів США. Враховуючи, що вона є вкладником банку в розумінні положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вважає, що повинна бути включена до переліку вкладників. Позивач зверталась до Уповноваженої особи щодо включення її до реєстру вкладників у ПАТ «Дельта Банк» та отримання коштів в межах гарантованої суми. Проте, відповідач листом повідомив про нікчемність вищевказаного договору згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Однак, правових підстав для встановлення нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) немає. Так, між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського рахунку відповідно до закону і встановлених на той час ринкових умов та внутрішніх правил банку, які були доступні будь - якому клієнту ПАТ «Дельта Банк». Внесення грошових коштів на рахунок, за жодних обставин не може спричинити погіршення фінансового стану банку. Навпаки, залучення таких коштів повинно покращувати фінансовий стан банку. Крім того, договір укладено до запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», будь-якої спеціальної процедури задоволення вимог кредиторів на момент його укладання не існувало. Позивач не була обізнана на момент укладення договору про неплатоспроможність банку, а договір вкладу укладений позивачкою з банком за формою є стандартним, який пропонувався до укладення невизначеному колу осіб, умови розміщення такого вкладу були публічно оголошені. Відповідачем не наведено вимог чинного законодавства, які було порушено нею у зв'язку з укладенням договору банківського рахунку.
Також зазначила, що умовами договору банківського вкладу (депозиту) року не визначено застережень щодо неможливості зарахування грошових коштів, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи. Крім того, перерахування коштів на рахунок від третьої особи допускається відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та такий договір вкладу не може бути визнано нікчемним. Вважає, що відповідач в односторонньому порядку не має права визнавати договір нікчемним, а може лише вимагати розірвання депозитного договору тільки у випадках, визначених ст. 1075 Цивільного кодексу України, і тільки через суд. У даному випадку був укладений строковий договір банківського вкладу і строк його дії закінчився. Невиплата коштів (відшкодування) вкладнику призводить до протиправного позбавлення права власності особи на майно (вклад).
Позивач в судове засідання не прибула, надіслала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити надала письмові заперечення та пояснила, що ОСОБА_2, зловживаючи своїм суб'єктивним правом в частині договірної свободи, в обхід закону, 20.01.2015 уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу з відкриттям депозитного рахунку. Кошти на рахунок позивача надійшли безготівковим внутрішньобанківським переводом, шляхом штучного «дроблення» великого депозиту іншого клієнта банку, а саме фізичної особи - громадянки ОСОБА_4, зазначене свідчить, що ці операції здійснювались за рахунок внутрішньобанківських проводок та не передбачали фактичного переміщення «реальних» грошових коштів.
Крім того, договором банківського вкладу (депозиту), який є публічним в силу закону, не передбачено право на перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий на ім'я позивача з поточного рахунку іншої фізичної особи, а навпаки пунктом 1.8 договору встановлено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Таким чином, кошти на рахунок позивача фактично вносилися третіми особами, шляхом безготівкового перерахування, що є порушенням приписів нормативно-правових актів Національного банку України, а сама операція є незаконною та такою, що порушує приписи законодавства, а також суперечить договірним умовам. Зазначив, що ні на підставі закону, ні на підставі умов договору банківського вкладу, позивач не міг отримати на свій вкладний (депозитний) рахунок переказ з іншого вкладного (депозитного) рахунку, який йому не належить.
Також, шляхом порушення вимог Постанови НБУ № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» від 30.10.2015, порушення (ігнорування) наказу Голови Ради Директорів АТ «Дельта Банк», типових умов (правил) договору банківського вкладу та укладенням додаткової угоди, працівниками банку здійснено розміщення грошей на рахунку позивача та інших осіб шляхом «дроблення», чим створено індивідуальну перевагу третій особі - ОСОБА_4 перед іншими добросовісними вкладниками банку шляхом виплати на користь зазначеної особи через третіх осіб - «підставних вкладників», всієї суми вкладу за рахунок бюджетних коштів Фонду в першу чергу, що призводить до збільшення витрат Фонду без будь-яких законних на те підстав та необґрунтованого зменшення обсягу коштів Фонду.
Крім того, звернув увагу на виписки, які засвідчують факт відсутності коштів на рахунку позивача за спірним правочином, внаслідок застосування до нього наслідків нікчемності правочину та повернення коштів на рахунок попереднього власника коштів - ОСОБА_4, а отже і відсутність предмета до відшкодування.
Зазначив, що Уповноваженій особі для визнання правочинів нікчемними не потрібно вчиняти будь-які дії. Відповідач лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними в силу прямої вказівки закону, та фіксує даний факт.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов має бути задоволений, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 20.01.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 007-24500-200115 "Найкращий від Миколая" к доларах США, за умовами якого зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цих договорів. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений (а.с. 17).
Сума вкладу складає 10 000,00 дол. США (п. 1.2 Договору).
20.01.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено договори на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів № 005-24500-200115 та № 006-24500-200115 (а.с. 19, 20).
Згідно копії платіжного доручення в іноземній валюті від 20.01.2015 № 44624497 ОСОБА_4 на депозитний рахунок позивача НОМЕР_2 перераховано грошові кошти у розмірі 10 000,00 дол. США (а.с. 18).
Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ (а.с. 57) ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності банку і відновлення його фінансового становища запроваджено перелік обмежень в його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Аналогічні обмеження встановлені також наказом ПАТ "Дельта Банк" від 03.11.2014 № 2650 (а.с. 58).
В подальшому, 02.03.2015 постановою Правління Національного банку України № 150 (а.с. 49-51) ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" (а.с. 51), в результаті чого, з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці (з 03.03.2015 по 02.06.2015) та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 № 71 (а.с. 52) внесені зміни до рішення від 02.03.2015 № 51, яким продовжено строк дії тимчасової адміністрації з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 № 147 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації на шість місяців до 02.10.2015 включно та продовжено строк повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. до 02.10.2015 (а.с. 53).
Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Дельта Банк" відкликано банківську ліценцію АТ "Дельта Банк" (а.с. 54) та в свою чергу, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно і призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", на цей же строк, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В., про що зазначено в наказі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 № 328 (а.с. 55, 56).
Протоколом засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" від 15.09.2015 запропоновано уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" видати наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно із п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та щодо застосування наслідків такої нікчемності (а.с. 32-33).
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" від 16.09.2015 № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" застосовано до договору банківського вкладу позивача 007-24500-200115 наслідки нікчемності, з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с. 35, 36).
23.10.2015 позивач звернувся до Уповноваженої особи з проханням визнати її кредитором АТ "Дельта Банк" за заборгованістю, що виникла за всіма укладеними між ним та АТ "Дельта Банк" договорами та за іншими видами заборгованості у сумі всіх належних йому коштів, на що листом від 23.09.2015 № 8821/3068 ОСОБА_2 повідомлено про нікчемність укладеного договору банківського вкладу (а.с. 21, 22).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_2 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.
У постанові від 16.02.2016 по справі № 826/2043/15 Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що, виходячи із системного аналізу ч. 3 ст. 2 Закону України від 14.05.1992 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п. 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), та враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив у постанові від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14.
У відповідності до абзацу другого ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Суд вважає за необхідне відступити від правових позицій, викладених у зазначених постановах Верховного Суду України, з огляду на таке.
У відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII - ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Однак, згідно абзацу другого ч. 2 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія цього Закону не поширюється на банки.
Питання неплатоспроможності та/або ліквідації банків вирішуються в порядку, визначеному законами України від 07.12.2000 № 2121 "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відтак, на думку суду, застосування до спірних правовідносин Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", всупереч висновку Верховного Суду України, є помилковим.
В свою чергу, з аналізу змісту статей 1, 4, 6 Закону України від 23.02.2012 № 4452 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб шляхом здійснення повноважень, делегованих державою, щодо гарантування повернення вкладнику внеску у розмірі 200 000,00 грн.
Учасниками цих правовідносин, що є предметом спору, є виключно позивач та відповідач, і саме між ними виникають відповідні права та обов'язки без залучення банку-боржника та без вирішення питання про відшкодування коштів від імені сторони правочину, на відміну від акцептованих вимог кредиторів.
Юридичний факт неплатоспроможності банку у даній категорії справ є лише підставою для виникнення правовідносин.
Таким чином, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що невключення рахунку зацікавленої особи до переліку рахунків, за яким вона зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також незгода з рішенням уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до переліку нікчемних, підстави визнання яких встановлені законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Правовідносини, які складаються між зацікавленими особами та уповноваженою особою Фонду з приводу зазначених та подібних їм обставин, є публічними, за яких уповноважена особа на підставі регулятивного акта реалізує владні управлінські повноваження (функції), однією з яких, зокрема, і є її обов'язок прийняти рішення про визнання правочину (договору) нікчемним на підставі закону.
Відтак, суд приходить до висновку, що дана категорія справ повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч.1 ст.26 цього Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Згідно частин 1, 2, 3, 6 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 3 ст. 26 цього Закону.
Пунктами 2, 3 Розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
З аналізу викладених норм слідує, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає декілька етапів, а саме: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру та його затвердження.
Як вбачається з копії листа від 23.09.2015 № 8821/3068 (а.с. 22) ОСОБА_2 не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2015 № 007-24500-200115 на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За змістом п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Водночас, відповідно до ч. 2 та п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону).
Отже, Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про нікчемність договору банківського вкладу, оскільки кошти на банківський вкладний (депозитний) рахунок позивача надійшли з банківського рахунку іншої особи, що не було передбачено умовами договору, та на думку відповідача, під час дії постанови Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" ПАТ "Дельта Банк" свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, що перевищують суми гарантованого відшкодування. Крім того, вказане суперечить Правилам банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк", згідно п. 5.11 яких, зарахування на вкладний (депозитний рахунок) грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.
Тобто, відповідач, по суті, вказує на належність внесених на рахунки позивача коштів третій особі - ОСОБА_6, що є перевагою вказаної особи у вигляді можливості отримання відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб, у тому числі і позивача.
Однак, з такою позицією суд не погоджується з огляду на таке.
Вкладом у розумінні ст. 2 Закону України від 07.12.2000 № 2121 "Про банки і банківську діяльність" є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п. 50 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", в якому ЄСПЛ зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, практики ЄСПЛ та ст. 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку суду, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.
В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.
Позаяк, відповідачем не заперечується перебування на рахунку позивача коштів в сумі 10 000,00 дол. США (а.с. 37).
Одночасно, суд враховує, що рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, що виключає наявність обізнаності позивача та інших осіб, які є вкладниками банку, щодо віднесення банку до категорії проблемних. При цьому, чинним законодавством України не встановлено, що дії ОСОБА_6 щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунки позивача суперечать закону.
Посилання відповідача щодо заборони зарахування на вкладний (депозитний рахунок) грошових сум для вкладника від третьої особи у відповідності до п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк" суд вважає необґрунтованими, оскільки надання оцінки діям працівників банку виходить за межі даного заявленого адміністративного позову, та в будь-якому випадку не спростовує права ОСОБА_6 розпоряджатися своїм майном, шляхом перерахування коштів на рахунки позивача.
Крім цього, судом враховано ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Отже, для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що договір банківського вкладу (депозиту), укладеного між АТ "Дельта Банк" та позивачем є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Проте, відповідного судового рішення про визнання недійсним вищевказаного договору, матеріали справи не містять.
Доводи Уповноваженої особи, щодо нікчемності договору банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на рахунок позивача іншою фізичною особою, для отримання певних переваг при виплаті гарантованої суми вкладу, не ґрунтуються на нормах законодавства. Крім того, вказані обставини не можуть бути самостійною підставою для визнання нікчемним правочину, вчиненого позивачем, оскільки в законодавстві відсутня пряма заборона на вчинення вказаних дій.
Вищевказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.02.2017 по справі № 826/14046/15 (№ в ЄДРСР 64564399), від 02.02.2017 по справі № 826/6966/15 (№ в ЄДРСР 64564294), від 01.02.2017 по справі № 826/1196/15 (№ в ЄДРСР 64506199) та від 01.02.2017 по справі № 826/1196/15 (№ в ЄДРСР 64506198).
Інших доказів наявності підстав визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внаслідок яких правочини позивача з АТ "Дельта Банк" є нікчемним, - суду не надано. Також, відсутні будь-які підстави передбачені ч. 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для відмови у відшкодуванні позивачу коштів, а отже у відповідача наявний обов'язок щодо включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Щодо виписок по особовому рахунку ОСОБА_2, на які посилається відповідач як на доказ нікчемності банківського рахунку та вчинених за ним операцій з внесення на рахунок позивача коштів внаслідок дроблення рахунку іншого клієнта банку, суд зазначає, що таке твердження є вільною інтерпретацію Уповноваженої особи та не підтверджує факт потрапляння коштів на рахунок позивача незаконно та/або шляхом дроблення, а отже, не відповідає вимогам ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України та не є належним доказом на підтвердження таких обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017 по справі № 821/3515/15-а (№ в ЄДРСР 64458579).
Згідно з загальними засадами права дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. У свою чергу, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як було встановлено судом, відповідачем не доведено правомірності своїх дій, що пов'язані з віднесенням договору банківського вкладу позивача до нікчемного, що в свою чергу має вплив на законні права та інтереси ОСОБА_2 і стало наслідком не включення останньої до переліку вкладників, а тому суд, враховуючи положення п. 6 Розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, згідно з яким, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників, дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії має бути задоволений повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відшкодування в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб АТ "Дельта Банк" з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладом, встановленого на дату прийняття такого рішення за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 20.01.2015 № 007-24500-200115, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.В. Бородавкіна