Справа № 819/63/17
25 квітня 2017 р.м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
при секретарі судового засідання Павловського Ю.Б.
за участю:
представника позивача Свірська А.О.
представника відповідача Рацин Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірум Менеджмент" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірум Менеджмент" звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2016 року:
- № 0005161402, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 13055240,75 грн., в тому числі 2159045,75 грн. штрафних санкцій;
- № 0005171402 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3900134, 71 грн.;
- № 0005181402, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 104278,75 грн., в тому числі 20855,75 грн. штрафних санкцій;
- № 0005191402 в частині зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2013 року в розмірі 708321 грн. та за грудень 2015 року в розмірі 502882 грн.;
- № 1031140303, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 3426734 грн., в тому числі 1365547,52 грн. штрафних санкцій;
- № 1032140303, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 21119,60 грн., в тому числі 5836,98 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівниками Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Мірум Менеджмент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015. За результатами перевірки складено акт від 15.08.2016 № 354/26-15-14-02-01-17/34696097, на підставі якого відповідач виніс оскаржені податкові повідомлення - рішення. Винесені відповідачем зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в ході проведення зазначеної перевірки позивач надав всі необхідні документи та письмові пояснення щодо відсутності відповідних порушень. Однак, при складанні акта перевірки, відповідач відповідні документи та пояснення не прийняв до уваги, внаслідок чого безпідставно виніс оскаржені податкові повідомлення - рішення.
В судовому засіданні представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Мірум Менеджмент" позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача Головного управління ДФС у м. Києві, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що оскаржені дії відповідача щодо винесення на підставі акту перевірки від 15.08.2016 № 354/26-15-14-02-01-17/34696097 оскаржених податкових повідомлень - рішень здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у письмовому запереченні, просив у задоволені позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін по справі, суд встановив такі обставини.
Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Суд встановив, що з 29.06.2016 по 08.08.2016 (терміни перевірки продовжувались з 26.07.2016 по 08.08.2016 на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 20.07.2016 № 4421) працівниками Головного управління ДФС в Тернопільській області на підставі направлень від 29.06.2016 №№ 880/26-15-14-02-01, 881/26-15-14-02-01, 1161/26-15-14-06-04, 2740/26-15-14-04-06, від 30.06.2016 № 906/26-15-14-02-01, від 18.07.2016 № 31868/26-15-14-03-03 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Мірум Менеджмент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт від 15.08.2016 № 354/26-15-14-02-01-17/34696097, у якому встановлено наступні порушення.
1. підпункти 44.1., 44.2. пункту 44.6. ст. 44, підпункт 134.1.1. пункту 134.1. ст. 134, пункт 135.1., підпункти 135.5.4., 135.5.5. пункту 135.5. ст. 135 ПК України, статті 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), пункт 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 із змінами та доповненнями (далі - "Зобов'язання"), пункти 5, 7 П(С)БО 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 із змінами та доповненнями (далі - "Доходи"), пункти 6, 7, 9, 18, 20 ПСБО 16 "Витрати", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено:
- заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 10896195 грн.;
- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 13000987 грн.
2. пункт 185.1. ст. 185, пункти 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, пункти 200.1., 200.2., 200.3., 200.4. ст. 200, пункти 201.1., 201.10. ст. 201, пункти 187.1., 194.1. ст. 194 ПК України, статті 1, 9 Закону № 996-XIV, в результаті чого встановлено:
- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 451028 грн.;
- завищення суми від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму загальну 526690 грн.;
- завищення суми залишку від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму загальну 699586 грн.
3. підпункт 168.1.1. пункту 168.1. ст.168, підпункт 164.2.17. пункту 164.2. ст. 164, пункт 167.1. ст. 167, підпункт "а" пункту 171.2. ст. 171 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 2061186,48 грн.
4. підпункт 168.1.1. пункту 168.1. ст. 168 з урахуванням підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України внаслідок чого занижено військовий збір у сумі 15282,62 грн.
На підставі акта перевірки відповідач виніс наступні податкові повідомлення - рішення від 09.09.2016 року:
- № 0005161402, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 13055240,75 грн., в тому числі 2159045,75 грн. штрафних санкцій;
- № 0005171402 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3900134, 71 грн.;
- № 0005181402, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 104278,75 грн., в тому числі 20855,75 грн. штрафних санкцій;
- № 0005191402 в частині зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2013 року в розмірі 708321 грн. та за грудень 2015 року в розмірі 502882 грн.;
- № 1031140303, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 3426734 грн., в тому числі 1365547,52 грн. штрафних санкцій;
- № 1032140303, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 21119,60 грн., в тому числі 5836,98 грн. штрафних санкцій.
Не погоджуючись із оскарженими податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся з позовом у суд.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо встановлених порушень ТОВ "Мірум Менеджмент" вимог підпунктів 44.1., 44.2. пункту 44.6. ст. 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. ст. 134, пункту 135.1., підпунктів 135.5.4., 135.5.5. пункту 135.5. ст. 135 ПК України, статей 4, 9 Закону № 996-XIV, пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", пунктів 5,7 П(С)БО 15 "Доходи", суд зазначає, що 18.12.2014 між ТОВ "Агрі Тек" та ТОВ "Мірум Менеджмент" укладено договір позики № 18/12/2014-АТ-ММ, відповідно до пункту 2 зазначеного договору, загальна сума позики становить 160000000 грн.
Водночас, 02.01.2015 між ТОВ "Агрі Тек" та ТОВ "Мірум Менеджмент" укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 18/12/2014-АТ-ММ, відповідно до якої змінено загальну суму позики, визначену у пункті 2 договору позики, та збільшено її до 230000000 грн.
При цьому, сторони узгодили, що на дію зазначеної додаткової угоди розповсюджується правила частини третьої ст. 631 Цивільного кодексу України. Зокрема, сторони дійшли згоди, що умови зазначеної додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цієї угоди в рамках договору позики.
Зазначені факти спростовують твердження відповідача про отримання TOB "Мірум Менеджмент" доходу в розмірі, що перевищує загальну суму позики, визначену у пункті 2 договору позики, який не було відповідним чином відображено в бухгалтерському та податковому обліку.
Крім того, відповідно до умов договору позики, укладеного між TOB "Агрі Тек" (Позикодавець) та TOB "Мірум Менеджмент" (Позичальник), Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти (Позика), а Позичальник обов'язується повернути таку саму суму на умовах та в строки, передбачені договором. За договором відсотки на суму Позики Позикодавцем не нараховуються та Позичальником не сплачуються (пункт 1.1 договору позики).
Відповідно до підпункту 14.1.257. пункту 14.1. ст. 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення
Аналізуючи зазначену норму, суд дійшов висновку, що грошові кошти, що надійшли TOB "Мірум Менеджмент" від TOB "Агрі Тек" за договором позики, є поворотною фінансовою допомогою, а відтак твердження податкового органу про те, що позивачем отримано дохід не відповідає дійсності, виходячи з наступного.
Як випливає з матеріалів справи, що протягом 2014 року позивач отримав 207978792,79 грн. поворотної фінансової допомоги (окремими платежами з призначенням платежу "ПФД № 18/12/2014-АТ-ММ від 18.12.2014"), що підтверджується контролюючим органом на стр. 16-18 акта перевірки. При цьому, перевіряючими не було описано в акті перевірки операції з повернення зазначеної поворотної фінансової допомоги протягом 2014 року в розмірі 165138486,94 грн.
Таким чином, станом на 31.12.2014 сума отриманої протягом 2014 року та неповерненої фінансової допомоги становила 42840305,85 грн.
Абзацом 7 підпункту 14.1.257. пункту 14.1. ст. 14 ПК України (абзац 7 в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин) визначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до пункту 135.1. ст. 135 ПК України (пункт 135.1. в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 135.5.4. пункту 135.5. ст. 135 ПК України (підпункт 135.5.4. в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин) інші доходи включають серед інших, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.
Аналізуючи зазначені норми, суд дійшов висновку, що на суму отриманої поворотної фінансової допомоги, що залишалась неповерненою на кінець звітного періоду (31.12.2014) повинні були нараховуватися умовні проценти. Такі умовні проценти підлягали б включенню до складу "Інших доходів" для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2014 рік.
Як випливає з акта перевірки, а саме на сторінці 16, що на формування показників, відображених у р. 03 Декларацій "Інші доходи" у загальній сумі 11542574 грн., мали вплив операції з відображення: ... суми умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного (податкового) періоду.
Водночас, за результатами перевірки не було виявлено випадків заниження або завищення сум умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного (податкового) періоду.
Згідно р. 03.10.1 додатку "ІД" до уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік (реєстраційний номер 9082160992 від 23.11.2015), товариством було задекларовано умовні проценти на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповерненою на кінець звітного (податкового) періоду в розмірі 59152 грн., в тому числі 35541 грн. - умовно нараховані проценти на суму поворотної фінансової допомоги від TOB "Агрі Тек", що залишилась неповерненою на кінець 2014 року (в розмірі 42840305,85 грн.) за договором позики № 18/12/2014-АТ-ММ від 18.12.2014 (зазначений факт задокументований в додатку № 4 до акту перевірки, ряд. 91 графи 11-12).
Враховуючи те, що перевіряючими в акті перевірки було підтверджено правомірність та правильність розрахунку умовно нарахованих процентів, а відповідно до підпункту 14.1.257. пункту 14.1. ст. 14 ПК України умовні проценти нараховувалися виключно на суму поворотної фінансової допомоги, що залишалася неповерненою на кінець звітного періоду, то визнання контролюючим органом позики від TOB "Агрі Тек" за договором позики від 18.12.2014 № 18/12/2014-АТ-ММ безповоротною фінансовою допомогою та, відповідно, донарахування інших доходів є безпідставним та суперечить висновкам самих же перевіряючих.
Водночас, з 01.01.2015 було змінено норми Податкового кодексу України в частині оподаткування прибутку підприємств. Зокрема, згідно підпункту 134.1.1. пункту 134.1. ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 "Доходи" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Як випливає з акта перевірки, що перевіряючими в додатку № 4 до акта перевірки (ряд. 91 графа 9) задокументовано повернення 05.02.2015 поворотної фінансової допомоги (повне погашення заборгованості) TOB "Агрі Тек" за договором позики від 18.12.2014 № 18/12/2014-АТ-ММ.
Враховуючи те, що перевіркою було підтверджено факт повернення поворотної фінансової допомоги (погашення зобов'язання) TOB "Агрі Тек", така заборгованість (зобов'язання) відповідно до вимог П(С)БО 15 та П(С)БО 11 не може бути визнана доходом, а позика не може бути визнана безповоротною.
З огляду на зазначене, відповідач безпідставно дійшов висновку, що позивач порушив вищезазначені норми, оскільки протягом 2014 та 2015 років згідно договору позики від 18.12.2014 № 18/12/2014-АТ-ММ, TOB "Мірум Менеджмент" здійснювало як отримання, так і повернення фінансової допомоги. При цьому, суд звертає увагу на те, що одночасна сума отриманої та неповерненої позики (сальдо розрахунків) протягом всього періоду дії договору позики від 18.12.2014 № 18/12/2014-АТ-ММ не перевищувала суми, зазначеної у пункті 2 договору. Зазначений факт підтверджується даними бухгалтерського обліку.
Крім того, перевіряючими в акті перевірки було підтверджено правомірність та правильність розрахунку умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишалася неповерненою на кінець звітного періоду, а саме на 42840305,85 грн., а також перевіркою було підтверджено факт повернення поворотної фінансової допомоги (погашення зобов'язання) TOB "Агрі Тек".
Щодо встановлених порушень ТОВ "Мірум Менеджмент" вимог пункту 185.1. ст. 185, пунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, пунктів 200.1., 200.2., 200.3., 200.4. ст. 200, пунктів 201.1., 201.10. ст. 201, пунктів 187.1., 194.1. ст. 194 ПК України, статей 1, 9 Закону № 996-XIV, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 201.6. статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналізуючи вказані нормативно - правові акти, суд дійшов висновку, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою для винесення даного повідомлення - рішення стали висновки податкового органу про те, що проведені господарські операції не підтверджено податковими накладними, а також, що ТОВ "Мікос" є фіктивним.
Згідно вимог податкового законодавства України кожна податкова декларація підлягає перевірці податковим органом, відповідачем не проведено і не надано суду жодного акту камеральної перевірки, який би підтверджував допущення позивачем порушень. Оскільки актів перевірки складено не було, ТОВ"Мірум Менеджмент" не допущено жодної помилки, які б стали підставою для застосування санкцій.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу відображені на сторінках 81 - 82 на підставі яких і винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення взагалі не мають відношення до позивача і є помилковими, а отже висновки зроблені на їх підставі не можуть братись судом до уваги.
Щодо визначення TOB "Мірум Менеджмент" значення рядку 27 Податкової декларації Податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року в сумі 502882,00 грн. та відповідно перенесення значення рядку 27 до рядку 20.2 в сумі 502882,00 грн., суд зазначає, що згідно з пунктом 33 Підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень ПК України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум додатку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:
а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення;
б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 грудня 2014 року.
Відповідно до пункту 9-1 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1177) (пункт 9-1 в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин) (далі - Порядок № 569) сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, за рішенням платника податку може бути збільшена на суму непогашених залишків сум податку, заявлених ним до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларованих до бюджетного відшкодування за такі періоди в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, та залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларованих платником податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року.
Таке рішення платник податку відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації за звітний (податковий) період після 1 лютого 2015 р., в якому воно прийняте.
ДФС після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації автоматично збільшує суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на відповідну суму та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення.
Сума такого збільшення відображається платником податку у складі податкового кредиту податкової декларації за звітний (податковий) період, в якому воно здійснене.
Згідно з підпунктом 8 пункту 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року № 13), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, який діяв на момент виникнення правовідносин (далі - Порядок № 966) рядок 20.2 передбачений для відображення суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рядок 20.2 заповнюється в звітному (податковому) періоді, в якому було здійснено таке збільшення.
Значення рядка 20.2 відповідає значенню рядка 27.
Як випливає з матеріалів справи, що в квітні 2015 року позивач відповідно до підпункту "а" пункту 33 Підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень ПК України прийняв рішення про збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 502882 грн. Прийняте рішення було відображене шляхом заповнення заяви в полі "а" додатка 2 декларації з ПДВ за квітень 2015 року (реєстраційний номер 9101397823 від 20.05.2015).
Відповідно до пункту 5 Розділу IX Порядку № 966, значення рядка "Усього, в т.ч." графи 14 таблиці 1 додатка 2 декларації за квітень 2015 року було перенесено до рядка 31 декларації за квітень 2015 року та до рядка 26 декларації з ПДВ за травень 2016 року.
Оскільки, фактичне збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН було здійснене контролюючим органом в травні 2015 року, керуючись підпунктом "а" пункту 33 Підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень ПК України та пунктом 9-1 Порядку № 569 суму такого збільшення в розмірі 502882,00 грн. позивач правомірно відобразив в р. 27 та, відповідно, р. 20.2 Податкової декларації з ПДВ, а саме за травень 2015 року (реєстраційний номер 9124426700 від 15.06.2015).
Відповідно до пункту 102.1. ст. 102 ПК України (пункт 102.1. в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Згідно з пунктом 114.1. ст. 14 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Також пунктом 113.1. ст. 13 ПК України визначено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Аналізуючи зазначені норми, суд дійшов висновку, що положеннями ПК України визначені єдині строки давності як для нарахування грошових (податкових) зобов'язань, так і для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм податкового законодавства.
Як випливає з матеріалів справи, в тому числі з розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій по ПДВ, відповідач у відповідності до вимог пункту 102.1. ст. 102 ПК України визначив, що термін строків давності по визначеним в акті перевірки податковим зобов'язанням по ПДВ закінчився за наступні звітні періоди:
- березень 2013 року на суму 214 681,00 грн.;
- квітень 2013 року на суму 140 891,00 грн.;
- травень 2013 року на суму 2 491,00 грн.;
- липень 2013 року на суму 9 542,00 грн.
Оскільки, в період березень - жовтень 2013 року ТОВ "Мірум Менеджмент" декларувало від'ємне значення з ПДВ (р. 24), то при донарахуванні податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період березень 2013 року в розмірі 441818,00 грн., відповідач всупереч положенням пункту 102.1. ст. 102 ПК України неправомірно зменшив суму від'ємного значення з ПДВ в розмірі 22737 грн., що в подальшому вплинуло на визначення суми податкового зобов'язання (зменшення від'ємного значення) за звітні періоди, по яких не минули терміни, визначені пунктом 102.1. ст. 102 ПК України.
Щодо встановлених порушень ТОВ "Мірум Менеджмент" вимог підпункту 168.1.1. пункту 168.1. ст.168, підпункту 164.2.17. пункту 164.2. ст. 164, пункту 167.1. ст. 167, підпункту "а" пункту 171.2. ст. 171 ПК України, суд зазначає, що відповідно до пункту 162.1. ст. 162 ПК України платниками податку серед інших є податковий агент.
Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. ст.168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 164.2.17 "е" пункту 164.2. ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 14.1.47. пункту 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Враховуючи зазначене, юридична особа при виплаті (наданні) доходу у вигляді коштів, матеріальних цінностей, послуг на користь фізичної особи (резидента або нерезидента) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, визначений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що сплачуються такій особі.
Оскільки, податок на доходи сплачується до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, то обов'язковою умовою рахування, утримання та сплати податку податковим агентом є ідентифікація персоніфікація) такої фізичної особи - отримувача доходу. Якщо ж зазначений дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований, то вартість такого блага не може розглядатися як об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Як встановлено перевіркою (стр. 95-106 акта перевірки), що у 2013-2015 роках ТОВ "Мірум Менеджмент" було перераховано на користь TOB "Дені Тур" (юридична особа) згідно банківських виписок 11992257,89 грн. за послуги оформлення та бронювання авіаційних перевезень, з бронювання готелів. При цьому, на всю суму таких платежів перевіряючими було донараховано податок на доходи фізичних осіб.
Однак, норми ПК України не містять жодних підстав для оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором коштів, що перераховуються однією юридичною особою (TOB "Мірум Менеджмент") на користь іншої юридичної особи (ТОВ "Дені Тур").
Підтвердженням того, що податок на доходи фізичних осіб донараховувався саме на суму, сплачену на користь контрагента - юридичної особи, а не на вартість послуг такого контрагента, є те, що перевіряючими не було враховано повернення помилково перерахованих коштів, здійснене контрагентом 02.09.2013 в розмірі 500 тис. грн. (та інші повернення коштів). Таким чином, фактична вартість послуг була меншою, ніж сума перерахованих коштів, оскільки частина таких коштів була повернена контрагентом, тоді як донарахування податку на доходи фізичних осіб, як зазначалося, здійснено на всю суму, сплачену контрагенту юридичній особі.
Водночас, суд звертає увагу на те, що в штаті TOB "Мірум Менеджмент" у зазначеному періоді працювало понад 350 осіб (підпункт 4.4.1.1. акта перевірки та дані форми № 1-ДФ), а тому висновок перевіряючих про те, що послуги надавалися виключно відповідному керівнику TOB "Мірум Менеджмент" є безпідставними та ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях.
При цьому висновок податкового органу про те, що в даному випадку послуги надавались працівникам товариства, а не самому товариству, а тому вони є додатковим благом є помилковим, а тому не приймається судом до уваги.
Таким чином, оскільки контролюючим органом всупереч нормам ПК України було донараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір на суму коштів, безготівково сплачену на користь іншої юридичної особи, та, враховуючи відсутність в акті перевірки будь-яких аргументів чи посилань на документи чи інші докази, що могли б підтвердити факт отримання (кінцевого споживання) таких послуг виключно керівником TOB "Мірум Менеджмент" або іншою особою, тобто неможливість ідентифікації (персоніфікації) фізичної особи - отримувача доходу, то вартість послуг TOB "Дені Тур" не може розглядатися як об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб (військовим збором), а TOB "Мірум Менеджмент" не може вважатися податковим агентом щодо такого доходу.
Крім того, як випливає з акта перевірки (підпункт 4.4.1.2.), що порушень вимог розділу IV ПК України в частині повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб перевіркою не встановлено.
Всупереч вимог Податково кодексу України податковим органом нараховано податок на доходи фізичних осіб по взаємовідносинах, що виникли між двома юридичними особами, а податковий кодекс не передбачає нарахування податку на доходи фізичних осіб з юридичної особи.
З огляду на зазначене, відповідач безпідставно дійшов висновку, що позивач порушив підпункт 168.1.1. пункту 168.1. ст.168, підпункт 164.2.17. пункту 164.2. ст. 164, пункт 167.1. ст. 167, підпункт "а" пункту 171.2. ст. 171 ПК України.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно виніс оскаржені податкові повідомлення - рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно зі частиною першою ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві:
- №0005161402 від 09 вересня 2016 року;
- №0005171402 від 09 вересня 2016 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3 900 134 грн. 71 коп.;
- №0005181402 від 09 вересня 2016 року;
- №0005191402 від 09 вересня 2016 року в частині зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2013 року в розмірі 708 321 грн. 00 коп. та за грудень 2015 року в розмірі 502 882 грн. 00 коп.;
- №1031140303 від 09 вересня 2016 року;
- №1032140303 від 09 вересня 2016 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мірум Менеджмент" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 325 780 (триста двадцять п'ять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 67 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 травня 2017 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.