26 квітня 2017 року справа № 823/483/17
09 год. 25 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства приватного сільськогосподарського підприємства “Нива ЛЛ” про стягнення коштів,
встановив:
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало позов, в якому просить стягнути з приватного підприємства приватного сільськогосподарського підприємства “Нива ЛЛ” на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 14780,00 гривень адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2015 році та 2534,77 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що управлінням Держпраці у Черкаській області проведено перевірку додержання відповідачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки виявлено, що відповідач при чисельності працюючих за основним місцем роботи понад 8 осіб у 2015 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, в результаті чого порушено вимоги статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, оскільки при середньообліковій кількості працюючих - 15 осіб жодне робоче місце інвалідом зайняте не було. Загальна сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів становить 14780 грн 00 коп., які відповідач повинен був самостійно сплатити до 15 квітня 2016 року. У зв'язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій з 16 квітня 2016 року відповідачеві нарахована пеня в розмірі 2534 грн 77 коп.
26 квітня 2017 року представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, додатково зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-XII обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інваліді для працевлаштування.
Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України “Про основи соціального захищеності інвалідів в Україні”, не є податком або збором, обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення у даній сфері.
Також, відповідач наголошує, що позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення санкцій за незайняті інвалідами у 2015 році робочі місця, порушив строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України - шість місяців, оскільки з 16 квітня 2016 року у позивача виникло право на стягнення у судовому порядку несплачених відповідачем штрафів, а отже, термін для звернення до суду закінчився - 16 жовтня 2016 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання свого представника не направив, заява про розгляд справи за відсутності його представника в матеріалах справи відсутня.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).
Частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону № 875-XII.
Судом встановлено, що управлінням Держпраці у Черкаській області проведено перевірку додержанням відповідачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки виявлено, що відповідач, зокрема, в 2015 році при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу підприємства - 15 осіб, не працевлаштовано жодного інваліда, станом на 18.10.2016 даний роботодавець не зареєстрований у Фонді соціального захисту інвалідів та не подає звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів, чи порушує вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною другою статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно частини п'ятої статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Також частинами 9, 10 статті 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Таким чином, з огляду на викладені норми, відповідач зобов'язаний зареєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подавати цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки у відповідача у 2015 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становило 15 осіб, то середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів у 2015 році повинна складати одна особа, проте, як зазначено позивачем, жодне місце інвалідом зайняте не було.
Відповідно до листа Лисянського районного центру зайнятості № 01-02/55 від 17.01.2017 протягом 2015 року від відповідача звіти по формі 3-ПН, необхідних для працевлаштування інвалідів, не надходили.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно частин 2, 4 статті 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Отже з урахуванням викладеного, загальна сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів складає 14780 грн 00 коп.
У зв'язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій, з 16 квітня 2016 року відповідачу нарахована пеня, сума якої на день подачі позову становить 2534 грн 77 коп.
Відповідач у добровільному порядку адміністративного-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2015 році та пеню позивачеві не сплатив.
Частиною 9 статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства приватного сільськогосподарського підприємства “Нива ЛЛ” (19315, Черкаська область, Лисянський район, с. Погибляк, ідентифікаційний код 34609206) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, ідентифікаційний код 21368023) адміністративно-господарські санкції в розмірі 14780 грн та пеню в розмірі 2534 грн 77 коп., всього 17314 (сімнадцять тисяч триста чотирнадцять) грн 77 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.О. Гаврилюк
Постанова складена в повному обсязі 03.05.2017.