ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
27 квітня 2017 року № 813/933/17
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,
представника позивача Буй Б.В.,
представника відповідача Чабан О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду 06 березня 2017 року надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (надалі - товариство) до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ) про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
15 березня 2017 року провадження у справі відкрито, хід її розгляду відображено в ухвалах суду.
Позивач з посиланням на викладені обґрунтування у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог від 13 березня 2017 року просить визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0024481302 від 30.12.2016 року Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.
Вважає вказане рішення протиправним з огляду на наступне.
Ухвалами Господарського суду Львівської області від 25.10.2012 року та від 21.07.2014 року відповідно, було порушено та припинено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд». Тобто, у зазначений період було зупинено виконання позивачем зобов'язань щодо сплати податків і зборів строк виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинені заходи спрямовані на виконання цих зобов'язань. Проте, відповідачем з 25.10.2012 року своєчасно сплачені поточні зобов'язання товариства зараховано в заборгованість, яка на час зупинення виконання зобов'язань становила 249 985, 70 грн.
На переконання товариства законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штрафи до платника податку у випадку затримки сплати суми грошового зобов'язання, проте не наділив правом застосовувати штраф у разі зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості з черговістю його виникнення незалежно від призначення платежу, вказаного платником.
Отже внаслідок таких протиправних дій відповідачем створена заборгованість товариства, що у свою чергу, призвело до протиправного нарахування штрафу і пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги спростував з підстав викладених у письмових запереченнях від 27.04.2017 року. Вважає позовну заяву, такою, що не враховує всі обставини справи, і не базується на нормах чинного законодавства. Зазначає, що згідно особової картки платника по єдиному соціальному внеску протягом з 21.02.2013 року по 26.07.2016 року позивачем порушені граничні строки сплати узгодженої суми вказаного внеску.
Вказує на положення ч.ч.3, 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», щодо нарахування та обов'язку своєчасної сплати цього внеску платниками, та на п.7.1 розділу VII Наказу міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо застосування фінансових санкцій (штрафу і пені) за порушення норм законодавства.
Зазначає, що оскаржуване рішення ДПІ прийнято законно і просить у задоволення позовних вимог відмовити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав зазначену правову позицію у повному обсязі, і на її підтвердження долучив до матеріалів справі розрахунок штрафних санкцій, на підставі якого прийняте оскаржуване рішення.
Всебічно і повно вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, з урахуванням виниклих спірних правовідносин, заслухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №01293961, знаходиться на податковому обліку Франківського відділення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Львівській області.
Як вбачається з адміністративного позову та підтверджено матеріалами справи, посадовою особою відповідача 30.12.2016 року було прийнято рішення №0024481302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Відповідно до вказаного рішення до позивача застосовано штраф за період з 21.02.2013 року до 10.09.2015 року в сумі 74885,75 грн. (10% до 01.01.2015 року), за період з 21.01.2015 року до 26.07.2016 року в сумі 121745,70 грн. та нарахована пеня в розмірі 273563,51 грн. (0,1% від суми недоїмки), - у загальному розмірі 470194,96 грн.
У відповідності з п.7.2 п.7 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Слід зазначити, що розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Спірними питаннями є як правомірність, та підставність прийняття податковим органом оскаржуваного рішення так і визначення та/або розрахунок сум штрафних санкцій та пені.
Відповідно до статей 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25, пунктів 9-2 - 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375 Міністерством фінансів України наказом від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953.
Вказана Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Згідно з п.7 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 20.04.2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 року №393), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953, - «Рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.
За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.»
Однак, в порушення вказаної норми, відповідачем прийнято оскаржуване рішення без проведення перевірки за результатами якої повинен складатись акт, на підставі якого приймається відповідне рішення.
Крім того, як вказується в Інструкції, - розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Однак позивачем отримано оскаржуване рішення без акту перевірки та без розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату та пені за несплату сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Долучений до матеріалів справи відповідачем розрахунок штрафних санкцій, пені не може братись судом за належний доказ наявності розрахунку, оскільки не містить підпис відповідальної особи, що повинна проводити перевірку, розрахунок штрафних санкцій, числових значень зазначених в оскаржуваному рішенні та вихідних даних необхідних для розрахунку пені та штрафних санкцій.
Відповідно до п.5 розділу VII Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.
У долученому розрахунку відсоткову частку для розрахунку вказано 10% замість 0,1% (п.5 розділу VII Інструкції).
Згідно Інструкції, - нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
У вказаному розрахунку не зазначено кількості днів прострочення та документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, як того вимагає п.5 Інструкції.
Крім того, долучений розрахунок не містить числових значень визначених сум штрафних санкцій та нарахованої пені.
З огляду на зазначене, суд застосовує правову позицію викладену у висновку у постанові Верховного Суду України від 05.12.2006 року у справі за позовом ЗАТ «Київській склотарний завод» до ДПІ в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним рішення. Зокрема, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
У даному випадку, Судова палата, констатуючи помилкове нарахування податку на прибуток (а звідси й податку на додану вартість) через порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно формування валових витрат як платником податку, так і податковим органом, не може визнати недійсним рішення податкового органу в якійсь сумі, оскільки ДПІ ще не визначила в установленому законом порядку звичайну ціну послуги з товарного кредитування.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, Судова палата знаходить за необхідне змінити постановлені у справі судові рішення у частині мотивів задоволення позову.
Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому Законом порядку звичайну ціну спірної послуги та прийняти нові рішення (про нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, з штрафними санкціями за цими податками) у зв'язку з безпідставним формуванням позивачем валових витрат.
З врахуванням наведеного, вищезазначені недоліки у розрахунку штрафу та пені надають суду повноваження визнати прийняте Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області рішення від 30.12.2016 року №0024481302 протиправним.
Крім цього, затверджена наказом Міністерством фінансів України від 20.04.2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 року №393) процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів вказує на прийняття необхідних рішень про застосування штрафних санкцій, пені на підставі актів перевірки. Зазначене свідчить про той факт, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату, пені за несплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки.
Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення №0024481302 30.12.2016 року прийнято за відсутності правових підстав на проведення перевірки, без складання акту про результати перевірки, без складання розрахунку штрафних санкцій та пені
Крім того, згідно постанови Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій викладено правову позицію, згідно з якою лише дотримання контролюючим органом умов та порядку прийняття рішень про проведення перевірок, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог умов та порядку прийняття рішень про проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та до відсутності правових наслідків такої.
Відповідно до ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Керуючись наведеною позицію Верховного Суду України, з огляду на встановлені обставини справи щодо проведення перевірки без складання її результатів, вказує, що Залізнична обґєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області при проведенні перевірки діяла не на підставі, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законодавством України наслідком чого, є невизнання розглядуваної перевірки як юридичного факту, що свідчить про відсутність у контролюючого органу компетенції на прийняття оскаржуваного рішення від 30.12.2016 року №0024481302.
Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 22.06.2016 року по справі №К/800/53023/15, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення; у такому випадку висновки перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27.01.2015 року у справі №21-425а14 та від 09.02.2016 року у справі №826/5689/13-а, визнання перевірки незаконною тягне за собою відсутність її правових наслідків.
Відповідно до ч.1 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Згідно ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
На думку суду, в даному випадку суб'єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності (legal certainty), який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п.37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п.119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Лелас проти Хорватії», п.74).
Згідно з частиною 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Отже, докази на підтвердження встановлених перевіркою фактів неналежного виконання відповідачем приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині порушення термінів сплати єдиного внеску, судом до уваги не приймаються, як такі що одержані з порушенням закону, з огляду на незаконність проведеної перевірки та прийняття оскаржуваного рішення без складання акту про результати перевірки та розрахунку штрафних санкцій, пені.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0024481302 від 30.12.2016 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Залізничної обґєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» судовий збір в сумі 7052 (сім тисяч п'ятдесят дві) грн. 93 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Сакалош В.М.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 травня 2017 року.