Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 квітня 2017 р. Справа №805/918/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови:14 год. 52 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молочної І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Химич М.В.,
за участю представника позивача - Хвалько І.О.,
за участю представника відповідача - Вовченка С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінг Бізнес Груп" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінг Бізнес Груп" (Далі - позивач) до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (Далі - відповідач) з вимогою зобов'язати зарахувати надмірно сплачені та примусово стягнуті (на підставі вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3242-25 від 07.08.2015 року; № Ю-3242-25 від 01.02.2016 року) кошти в сумі 37024,60 грн. в рахунок майбутніх платежів з єдиного соціального внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він протягом всієї діяльності за виключенням періоду від початку бойових дій в м. Донецьку до перереєстрації в м. Маріуполь своєчасно подавав звітність з ЄСВ та сплачував суми збору у повному обсязі. Проте, відповідачем за відсутності у позивача податкового боргу без проведення перевірки та донарахування податкових зобов'язань було надіслано декілька вимог про сплату боргу, які були вимушено оплачені. Позивач зауважує, що розрахунок боргу податковим органом є помилковим, заборгованість становила тільки 4410,99 грн. та виникла в липні та серпні 2014 року за податкові періоди червня та липня 2014 року. Зазначає, що за відсутності боргу нарахування пені та штрафу також не відповідає закону. Позивач також вказує на приписи Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набрав чинності 15.10.2014 року, за якими відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску не застосовуються. Вважає, що навіть на наявну заборгованість у сумі 4410,99 грн., що виникла в липні та серпні 2014 року Маріупольська ОДПІ не мала права надсилати вимогу, так само на цю заборгованість Закон забороняє нарахування пені та штрафів, а сама заборгованість має бути списана. На запит позивача Донецька Торгово-промислова палата листом від 09.06.2016 року № 610/12.1-18 повідомила, що засвідчення проведення АТО сертифікатом ТПП чинним законодавством та судовою практикою не вимагалось. Таким чином, зазначає, що ним в рахунок єдиного соціального внеску сплачено на 37024,60 грн. більше необхідної суми, проте згідно з актом звірення № 1729-07 від 04.10.2016 року позитивне сальдо на 03.10.2016 року становить тільки 668,35грн. Посилаючись на приписи п. 13 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI позивач вважає, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску.
В обґрунтування своєї позиції відповідачем до суду надані заперечення на позовну заяву. Так, відповідач зазначає, що позивачем було самостійно подано звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів у 2013 та 2014 роках, але порушено терміни сплати єдиного внеску. Відповідач зазначає, що згідно ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Посилання позивача на приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідач вважає необґрунтованими, оскільки м. Маріуполь не входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Також відповідач вважає безпідставними посилання позивача на приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» через виключення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» відповідної норми, яка звільняла платників єдиного внеску від встановлених законом обов'язків. Крім того, зауважує, що позивачем не надано до контролюючого органу сертифікату торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин Таким чином, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову, просили в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ 16.07.2001 року за №31577140, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстроване як платник єдиного внеску в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.
Відповідач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснюють повноваження, покладені на них Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
07.08.2015 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ю-3242-25, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску у розмірі 15007,34 грн.
01.02.2016 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ю-3242-25, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску у розмірі 22621,80 грн., до складу якої входить сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 9318,47 грн., штраф - 10504,69 грн. та пеня - 2798,64 грн.
02.07.2016 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ю-3242-25, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску у розмірі 13745,63 грн., до складу якої входить сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1573,37 грн., штраф - 2633,46 грн. та пеня - 9538,80 грн.
Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.09.2016 року № 5170/10/05-99-10-01-12-1 скасовано вимогу Маріупольської ОДПІ від 02.07.2016 року № Ю-3242-25 у зв'язку із зазначенням у ній посилання на фіскальний орган, що не було передбачено Інструкцією. Також даним рішенням контролюючий орган зобов'язано виставити вимогу у відповідності до чинного законодавства.
За результатами адміністративного оскарження позивачем вимог про сплату боргу 07.08.2015 року та від 01.02.2016 року № Ю-3242-25 зазначені вимоги залишені без змін.
Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Згідно ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) № 2464 від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» в даних правовідносинах виступає в якості платника єдиного внеску, визначеного п.1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Частиною 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Частиною 16 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Позивачем до суду не надано доказів оскарження вимог про сплату боргу з єдиного внеску від 07.08.2015 року та від 01.02.2016 року № Ю-3242-25 в судовому порядку, у зв'язку з чим вказані вимоги на момент розгляду даної справи є чинними.
Пунктом 13 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 11 Закону № 2464 встановлений порядок розподілу страхових коштів за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини другої вказаної статті із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються такі операції: повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску (абзац другий частини третьої статті 26 цього Закону).
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №450 затверджений Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що у випадку помилкової сплати сум єдиного внеску на відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719), відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) відповідно до законодавства, територіальними органами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників, державними податковими інспекціями в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаними та спеціалізованими державними податковими інспекціями Міндоходів (далі - органи доходів і зборів) здійснюється зарахування помилково сплачених сум єдиного внеску у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску в порядку календарної черговості виникнення зобов'язань платника з цього платежу.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що повернення коштів здійснюється у випадках:
надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску, безпідставно стягнених сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів (далі - кошти) на відповідний рахунок органу доходів і зборів, відкритий в органі Казначейства за балансовим рахунком 3719;
помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів.
До сум помилково сплачених коштів не включаються суми авансових платежів, сплачені відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону.
Відповідно до пункту 5 Порядку Повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку (окрім випадку надходження до органу доходів і зборів рішення суду про визнання безпідставним стягнення ним з юридичних і фізичних осіб сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій), здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі - заява), яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів.
У заяві обов'язково зазначаються: найменування платника (суб'єкта господарювання); код ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті); місцезнаходження та номер контктного телефону; причини повернення коштів; сума коштів, що підлягає поверненню; напрям перерахування коштів із зазначенням реквізитів рахунка одержувача коштів.
До заяви платник обов'язково додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), який підтверджує сплату коштів на рахунок відповідного органу доходів і зборів
За приписами п. 6 цього Порядку структурний підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, одержавши від платника заяву, у строк не більше п'яти робочих днів проводить перевірку викладених у ній даних та у разі необхідності вимагає від платника та його посадових осіб надання додаткових документів, інформації та пояснень.
У разі наявності у платника єдиного внеску заборгованості зі сплати єдиного внеску або фінансових санкцій за іншими рахунками, повернення надміру або помилково сплачених коштів здійснюється після погашення платником такої заборгованості.
У разі відмови в задоволенні заяви, платнику єдиного внеску структурним підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається (надсилається) повідомлення за підписом посадової особи органу доходів і зборів із зазначенням причин відмови.
У разі задоволення заяви, заява з відміткою про підтвердження повернення надміру або помилково сплачених коштів структурного підрозділу органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передається до координаційно-моніторингового підрозділу для підготовки висновку.
З наявної в матеріалах справи картки особового рахунку позивача, вбачається, що станом на 31.12.2012 року за ТОВ «Консалтінг Бізнес Груп» обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 9494,14 грн. Недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування обліковувалась за позивачем до 23.08.2016 року. Станом на 31.03.2017 року у позивача наявна переплата з єдиного внеску у сумі 0,21 грн.
Відповідно до пункту 4 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року від 16 січня 2016 року за № 6 (чинного на момент звернення позивача до суду з даним позовом), у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих Коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов'язань Платника з цього платежу.
Згідно п. 5 цього Порядку повернення коштів здійснюється у випадках:
1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;
2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;
3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;
4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Згідно з пунктом 6 Порядку повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.
У разі надходження Заяви про повернення Коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, Платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату Коштів на рахунок 3719.
Позивачем не надано до суду доказів звернення протягом 2014-2016 рр. до податкового органу із заявою щодо зарахування коштів зі сплати єдиного внеску в рахунок майбутніх платежів.
Суд критично ставиться до посилання позивача на направлення на адресу відповідача копії скарги на вимоги про сплату боргу від 07.08.2015 року та від 01.02.2016 року за № Ю-3242-25, оскілки зазначена скарга була направлена до Головного управління ДФС у Донецькій області та її розгляд безпосередньо Маріупольською ОДПІ діючим законодавством не передбачений.
Також суд вважає необґрунтованими посилання позивача на приписи п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за яким платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Суд зазначає, що дана правова норма встановлює певні пільги для платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на період проведення на території, зокрема, Донецької області, антитерористичної операції.
Проте суд зауважує, що звільнення позивача від виконання своїх обов'язків як платника єдиного внеску не є предметом розгляду даної адміністративної справи. Також позивачем в даному адміністративному позові не оскаржуються вимоги про сплату боргу від 07.08.2015 року та від 01.02.2016 року №Ю-3242-25. Натомість предметом даного позову є обставини наявності або відсутності підстав для зарахування нібито надмірно сплачених позивачем коштів в сумі 37024,60 грн. в рахунок майбутніх платежів з єдиного соціального внеску.
Так, відповідно до картки особового рахунку позивача, сплата позивачем платежів з єдиного внеску протягом 2014-2016 років згідно вищезазначених норм зараховувалась контролюючим органом в рахунок погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску в порядку черговості її виникнення, у зв'язку з чим у позивача на момент звернення до суду відсутня переплата зі сплати єдиного внеску у сумі 37024,60 грн., відтак відсутні підстави для зарахування вказаних коштів в рахунок майбутніх платежів з єдиного внеску.
Також, суд враховує надані відповідачем пояснення щодо наявності протягом 2013-2016 років у ТОВ «Консалтінг бізнес груп» недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що також підтверджується карткою облікового рахунку позивача.
Водночас суд зазначає, що позивачем протягом 2013-2016 років здійснювалась добровільна сплата як основного зобов'язання зі сплати єдиного внеску, так і нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій та пені. При цьому, такі рішення контролюючого органу позивачем в судовому порядку оскаржені не були.
Разом з тим суд критично оцінює надані представником позивача пояснення щодо вибору судового захисту порушеного, на його думку, права, в яких останній вказує на те, що остання перевірка підприємства, якою порушень та боргу не виявлено, була проведена ще Пенсійним фондом Калінінського району м. Донецька в серпні 2013 року. Суд зауважує, що такі твердження позивача є безпідставними, оскільки застосування контролюючим органом штрафних санкцій за порушення платником термінів сплати своїх зобов'язань у відповідності до діючого законодавства не передбачає обов'язку проведення податковим органом виїзної перевірки.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, оскільки покликання позивача не підтверджено матеріалами справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінг Бізнес Груп" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повний текст постанови виготовлено 03 травня 2017 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Молочна І. С.