Справа № 819/493/17
26 квітня 2017 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Ходачкевич Н.І.
при секретарі судового засідання Косюк О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представник відповідача Дягтеренко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірною діяльність суб'єкта владних повноважень, -
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений, Відповідач) про визнання неправомірною діяльність суб'єкта владних повноважень, щодо розгляду звернення від 16.01.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
ОСОБА_1 16.01.2017 року направила електронною поштою на адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скаргу на дії та рішення керівника Секретаріату Кривенького Б.В. за листом №2/13-Н278642.16/19-42 від 12.12.2016 р.
Листом від 15.02.2017 за №1/13-282682.17/19-42 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повідомила заявника про визнання вказаної скарги необґрунтованою.
На переконання Позивача розгляд даної скарги здійснено з порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян».
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просила суд їх задовольнити.
Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, надала пояснення аналогічні письмовим запереченням наданим суду 20.04.2017. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши у відкритому судовому засіданні Позивача та представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних підстав:
ОСОБА_1 04.10.2016 електронною поштою направила до Уповноваженого скаргу (далі - Скарга 1) щодо порушення Адміністрацією Президента України вимог Закону України "Про звернення громадян" при розгляді її скарги, адресованої Президенту України та надісланої 28.06.2016 на електронну адресу глави Адміністрації Президента України.
Листом від 03.11.2016 №2/13-Н276130.16/19-42 посадова особа Секретаріату Відповідача визнала скаргу необґрунтованою.
11 листопада 2016 року Позивач подала Уповноваженому клопотання про усунення недоліків розгляду Скарги 1 та її повторний розгляд. Однак листом від 12.12.2016 за №2/13-Н278642.16/19-42 посадовою особою Секретаріату Відповідача у задоволенні клопотання було відмовлено.
Вважаючи такі дії та рішення Відповідача неправомірними ОСОБА_1 16.01.2017 року направила електронною поштою на адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скаргу на керівника Секретаріату Кривенького Б.В. за листом №2/13-Н278642.16/19-42 від 12.12.2016 р (Скарга 2).
За результатами перевірки за вказаною скаргою, було встановлено, що попередні електронні звернення ОСОБА_1 від 04.10.2016 та від 11.11.2016 розглянуто Секретаріатом Уповноваженого з прав людини відповідно до чинного законодавства. Про результати цієї перевірки заявницю повідомлено листом від 15.02.2017 №1/13-282682.17/19-42.
Позивач вважає, що розгляд Скарги 2 здійснено з порушенням вимог Закону України "Про звернення громадян", відтак звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить з наступних правових норм:
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про звернення громадян", та Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Преамбулою до Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) зі змінами та доповненнями передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 4 Закону №393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Відповідно до ст.5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи скарга від 28.06.2016 направлена на адресу глави Адміністрації Президента України та Скарга 1 не містили підпис заявника, відтак не відповідали вимогам Закону України "Про звернення громадян".
Статтею 8 Закону №393/96-ВР встановлено, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Водночас, не зважаючи на положення статті 8 Закону №393/96-ВР, Керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листами від 03.11.2016 за №2/13-Н276130.16/19-42, від 12.12.2016 за №2/13-Н278642.16/19-42 позивачу було роз'яснено, що оскільки звернення заявника до Президента України не містило її підпису, на підставі статті 8 Закону України "Про звернення громадян" вказане звернення є анонімним та розгляду не підлягає.
Крім того, позивачу повідомлено, що відповідно до статті 16 Закону України "Про звернення громадян" до скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Однак всупереч наведеній нормі ОСОБА_1 до своїх електронних звернень від 04.10.2016 та від 11.11.2016 не надала Уповноваженому копій документів, які свідчили б про порушення її прав, окрім електронного звернення, надісланого Президенту України.
Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що звернення ОСОБА_1 від 04.10.2016 та від 11.11.2016 розглянуто Секретаріатом Уповноваженого з прав людини відповідно до чинного законодавства, відтак відповідь Уповноваженого від 15.02.2017 № 1/13-282682.17/19-42 є обґрунтованою.
Щодо дотримання термінів розгляду Скарги 2 суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.20 ЗУ "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Позивачем не доведено того, що його звернення є таким, що не потребує додаткового вивчення. Крім того, ОСОБА_1 не зверталась до Відповідача з письмовою вимогою про скорочення терміну розгляду Скарги 2.
Відтак, відповідно до ст.20 ЗУ "Про звернення громадян" звернення Позивача повинно розглядатись і вирішуватись у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Скарга 2 направлена Уповноваженому 16 січня 2017 року а лист - відповідь №1/13-282682.17/19-42 за результатами розгляду цієї скарги направлений Відповідачем на адресу ОСОБА_1 15.02.2017, тобто у термін передбачений ст.20 ЗУ "Про звернення громадян".
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 03.05.2017р.
Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.
копія вірна
Суддя Ходачкевич Н.І.