Справа № 211/2091/15-ц
Провадження № 2/211/39/17
14 квітня 2017 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ткаченко С.В.
при секретарі Форманчук К.М.
за участі представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3 , який було уточнено, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що 03.12.2014 року, приблизно о 07-45 год. , водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на пр. Гагаріна в районі перехрестя з вул.. Костенко м. Кривого Рогу допустив ДТП - зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_5 В результаті зіткнення , автомобіль «Мерседес-Бенц Спрінтер 312 Д» отримав значні механічні пошкодження . По результатам перевірки ДТП , співробітниками ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області , був складений протокол про адміністративне порушення на водія ОСОБА_3 за невиконання вимог п. 2.3. (б) 12.1, 12.3 ПДР України. Згідно постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу про адміністративне правопорушення від 12.01.2015 року , ОСОБА_3 був притягнений до адміністративної відповідальності за порушення ст.. 124 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення в розмірі 340 грн. Постанова набрала законної сили не оскаржувалася.
На момент ДТП цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 за шкоду заподіяну життю , здоров"ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземних транспортів засобів не було застраховано. Автомобіль «Мерседес-Бенц Спрінтер 312 Д» рег. номер НОМЕР_3, випуску 1999 року , згідно свідоцтва про реєстрацію САО № 200947 від 16.01.2013 року в Криворізькому МРЕВ ДАІ , належить ОСОБА_1. Водій ОСОБА_3 керував автомобілем на підставі ч. 2 п. 2.2. ПДР України, вину в скоєнні ДТП та спричинення шкоди власнику транспортного засобу визнав, розпискою від 03.12.2014 року зобов'язався відшкодувати матеріальну шкоду, але на момент звернення до суду так і не виконав своє зобов'язання , що примушує позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до висновку фахівця авто товарознавця СПД ОСОБА_6 № Д 8/01/15, від 13.01.2015 року , сума матеріального збитку нанесеного позивачеві , за ушкодження автомобіля НОМЕР_4, з урахуванням експлуатації становить 39723 грн. 74 коп. , що для позивача є значною сумою . А відповідно до висновку № Д 38/04/16 вартість матеріального збитку становить 46941 грв., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Крім матеріальних збитків , своїми діями відповідач завдав позивачеві ще й моральних страждань. Заподіяна йому моральна шкода, полягає в моральних стражданнях, що тривають значний період. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивач виходив з провини відповідача, обставин, при яких була заподіяна шкода, характеру і тривалості переживань, судової тяганини, істотності змушених життєвих змін, часу й зусиль, необхідних для відновлення колишнього життєвого укладу і оцінює її у 5000 грн., які також просить стягнути з відповідача. Судові витрати позивача складають 5231,20 грв. , які позивач просить стягнути з відповідача.
В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві, надалі надав заяву про закінчення розгляду справи у його відсутність.
Представник відповідача в судових засіданнях просив в задоволенні позову відмовити з підстав його необгрунтованості , посилаючись на те, що відповідач на момент ДТП офіційно працював, був застрахований, а отже відповідати повинно підприємство - ПАТ " Північ Транс ". Вважає, що в даному випадку ОСОБА_3 не є належним відповідачем . На останні два засідання представник не з"явився, про день слухання справи повідомлявся.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України 14 04 2017 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.
Як встановлено в судовому засіданні, 03.12.2014 року, приблизно о 07-45 год., водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на пр. Гагаріна в районі перехрестя з вул.. Костенко м. Кривого Рогу допустив ДТП - зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_5 В результаті зіткнення , автомобіль «Мерседес-Бенц Спрінтер 312 Д» отримав значні механічні пошкодження . По результатам перевірки ДТП , співробітниками ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області , був складений протокол про адміністративне порушення на водія ОСОБА_3 за невиконання вимог п. 2.3. (б) 12.1, 12.3 ПДВ України. Згідно постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу про адміністративне правопорушення від 12.01.2015 року , ОСОБА_3 був притягнений до адміністративної відповідальності за порушення ст.. 124 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. ( а.с. 5 - постанова ).
Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення вважається доведеною.
Автомобіль «Мерседес-Бенц Спрінтер 312 Д» рег. номер НОМЕР_3, випуску 1999 року , згідно свідоцтва про реєстрацію САО № 200947 від 16.01.2013 року в Криворізькому МРЕВ ДАІ , належить ОСОБА_1 ( а.с. 4 ) .
Відповідно до висновку фахівця авто товарознавця СПД ОСОБА_6 № Д 8/01/15, від 13.01.2015 року , сума матеріального збитку нанесеного позивачеві , за ушкодження автомобіля НОМЕР_4, з урахуванням експлуатації становить 39723 грн. 74 коп. (а.с. 6-34 висновок експерта). А відповідно до висновку № Д 38/04/16 від 29 04 2016 року складений відповідно до ухвали суду , вартість матеріального збитку становить 46941 грв.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України , на яку посилається позивач , майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. ст. 1166 - 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України при розгляді справи справі N 6-108 цс 13), яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою до застосування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1187 ч.2 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди,
а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в п. 6 зазначено, що «особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( п. 2.2. Правил дорожнього руху України)».
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення , рапорту слідчого СВ КМУ ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_3 працював водієм маршрутного таксі в ПАТ " Північ Транс " , а пошкоджений автомобіль яким керував відповідач належить позивачу. Відповідно до договору обов"язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті від 29 10 2014 р. ОСОБА_3 застрахований , страхувальником є ПАТ " Північ Транс " , страховий платіж складає 102000 грв., це також підтверджує, що відповідач працював водієм у вищевказаній організації на момент ДТП . Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП працював водієм в ПАТ " Північ Транс ". А отже відповідальність перед позивачем за спричинену шкоду несе роботодавець - ПАТ " Північ Транс ".
Посилання представника позивача на те, що відповідати за позовом про стягнення матеріальної шкоди повинен відповідач , а не роботодавець оскільки за розпискою від 03.12.2014 року зобов'язався відшкодувати матеріальну шкоду, але на момент звернення до суду так і не виконав своє зобов'язання (а.с. 35 - розписка) суд вважає безпідставними, оскільки відповідач перебував у трудових відносинах і відповідно до ст. 1172 ЦПК України відповідальність за спричинення матеріальної шкоди несе саме роботодавець.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Як зазначив Верховний суд України у своїй правовій позиції, висловленій в постанові від 06.11.2013 року у справі № 6-108 цс13, аналіз норм ст.ст.1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Виходячи з викладеного та враховуючи, що позивач просить стягнути моральну шкоду з винного водія відповідача ОСОБА_3, тому у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 58, 60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки в наслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: ОСОБА_8