16 лютого 2011 р.Справа № 2-а-713/07/1516
Категорія: 10Головуючий в 1 інстанції: Драгомерецька К.П.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Зуєва Л.Є.
судді - Коваль М.П.
при секретаріКапустинській А.М.
за участю позивача - ОСОБА_1 (паспорт)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошових виплат у зв'язку із звільненням, -
встановиЛА:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошових виплат у зв'язку із звільненням.
Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2007 року стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, в сумі 13200,48 грн. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 , на користь держави, держмито, в сумі 132 грн. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, в сумі 30 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2007 року та постановити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Як встановлено судом першої інстанції, позивач з серпня 1975 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, в тому числі в в/ч НОМЕР_2 в м. Котовську Одеської області.
16 серпня 2004 року за наказом Міністра оборони України № 526, позивач був звільнений у запас у зв'язку з скороченням штатів, а 15 вересня 2004 року, за наказом № 234 командира в/ч НОМЕР_2 - виключений зі списків особового складу частини та всіх видів її забезпечення /а.с. 5,6/.
Приписами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 року № 2011 передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" згідно із Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року N 1459-III призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів".
А тому до спірних правовідносин не могла бути застосована норма ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка, власне, і передбачала можливість отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2007 року по справі № 2-а-713/07, - задовольнити.
Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошових виплат у зв'язку із звільненням, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_1 , - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Постанову складено у повному обсязі -17 лютого 2011 року.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя Л.Є. Зуєва
суддя М.П. Коваль