Справа №464/5115/13-ц
пр.№ 2/464/421/17
20.04.2017 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
у складі: головуючого-судді Мички Б.Р.
за участі секретаря судового засідання Янишин М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання права на користування та володіння кімнатою у гуртожитку та реєстрацію місця проживання,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просить: визнати за ним право на користування та володіння кімнатою № 423 у гуртожитку, що по вулиці Угорській, 2 у м.Львові згідно з договором найму від 23 січня 2001 року; зареєструвати його фактичне місце проживання у кімнаті № 423 у гуртожитку, що по вул.Угорській, 2 у м.Львові за 31 травня 2011 року.
У судові засідання, призначені на 15 березня 2017 року та 20 квітня 2017 року позивач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, не з'явився, заяву про розгляд справи у його відсутності не подав.
Відповідачі належним чином були повідомлені про розгляд справи, однак їх представники у судове засідання не з'явилися. Представник відповідача ЛМР подав суду письмову заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку неодноразовими неявками позивача.
У зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що даний позов, враховуючи думку представника відповідача, викладену у заяві від 20 квітня 2017 року, відповідно до п.3 ч.1 ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України слід залишити без розгляду з наступних мотивів.
Справа призначалась до судового розгляду на 15 березня 2017 року та 20 квітня 2017 року, проте позивач, який належним чином в порядку ст.ст.74-76 Цивільного процесуального кодексу України під розписку був повідомлений про час та місце розгляду справи, у судові засідання повторно поспіль не з'явився, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав. При цьому, позивач у судове засідання 15 березня 2017 року подав заяву, в якій у зв'язку із погіршенням його стану здоров'я і продовженням лікування просив розгляд справи відкласти на 1 місяць, що і було зроблено судом. Проте позивачем вказана обставина і до сьогоднішнього часу не підтверджена.
Відповідно до ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 Цивільного процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. При цьому закон не пов'язує причини повторної неявки з їх поважністю.
Згідно із ч.1 ст.157 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більш двох місяців із дня відкриття провадження у справі.
У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені у Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі „Калашников проти Росії" Європейський суд зазначив що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського Суду від 3 квітня 2008 року у справі „Пономарьова проти України" зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
У зв'язку з наведеним дії позивача ОСОБА_1 у вигляді повторної неявки поспіль у судове засідання, якому було відомо про провадження у справі, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду позову, що у свою чергу призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті виниклого спору. Відповідно до вимог ч.3 ст.27 Цивільного процесуального кодексу України суд розцінює вказане як зловживання стороною своїми процесуальними правами, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи.
Зазначені обставини свідчать про те, що позивач двічі належним чином був повідомлений про час і місце судових засідань, однак без поважних причин до суду не з'явився, що дає суду право залишити позов ОСОБА_1 без розгляду відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.207 Цивільного процесуального кодексу України.
Одночасно суд звертає увагу на те, що за умовами ч.2 ст.207 Цивільного процесуального кодексу України особа, заяву якої залишено без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст. 207, ст.ст.208-210 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання права на користування та володіння кімнатою у гуртожитку та реєстрацію місця проживання - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до суду з аналогічним позовом у загальному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Б.Р. Мичка