Справа № 148/95/17
про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості
28 квітня 2017 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина угоду про визнання винуватості по матеріалах кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 27 ч.3, 246, 191 ч.3 КК України,
До Тульчинського районного суду з прокуратури Вінницької області надійшов обвинувальний акт, разом з угодою про визнання винуватості від 10.01.2017 та додані до нього документи у відношенні ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. ст. 27 ч.3, 246, 191 ч.3 КК України. 19.04.2017 до суду надано зміни до угоди про визнання винуватості.
Відповідно до умов вказаної угоди та змін до неї, укладеної між начальником відділу прокуратури Вінницької області та підозрюваним ОСОБА_4 , останній зобов'язався, беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, співпрацювати з стороною обвинувачення у викриті кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконною порубкою, заволодінням лісу та/або деревини вчинених іншими особами, а саме брати участь у проведенні слідчих дій (огляди місця події, слідчі експерименти), давати покази на досудовому слідстві та під час судових засідань щодо дій співучасників вчинених ОСОБА_4 злочинів.
З врахуванням заявленого 21.03.2017 цивільного позову до організаторів вчинених ОСОБА_4 злочинів, сторони дійшли згоди щодо звільнення ОСОБА_4 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.
Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст. 191 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з здійсненням державного контролю за станом, використанням, охороною і захистом лісів на 1 рік;, за ч.3 ст. 27, ст. 246 КК України, у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з здійсненням державного контролю за станом, використанням, охороною і захистом лісів на 1 рік, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробовуванням та встановленням 2 річного іспитового строку і покладенням обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості в повному обсязі, з обставин викладених в самій угоді.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що угода ним укладена добровільно без будь-якого примусу, з мірою покарання він погоджується повністю та бажає, щоб угода була затверджена. Разом з тим, вказав, що підприємство не погоджується із завданими збитками, в зв'язку з чим звернулись до господарського суду з відповідним позовом.
Відповідно до вимог ст. 474 ч. 7 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
Так, ст. 472 КПК України визначено зміст угоди про визнання винуватості. Зокрема в угоді про визнання винуватості зазначається в тому числі і про умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.
В представленій суду угоді від 10.01.2017 такі відомості відсутні. В змінах до угоди від 19.04.2017, сторони погодились про повне звільнення обвинуваченого від цивільної відповідальності.
Таким чином, умови угоди від 10.01.2017 не відповідають вимогам ст. 472 КПК України, так як вказаною статтею не передбачено повного звільнення від цивільної відповідальності.
Також чинним КПК України не передбачено внесення змін до угоди про визнання винуватості.
Крім того, ст. 246 КК України визначено покарання із застосуванням спеціальної конфіскації незаконно добутого. При визначенні покарання, за умовами угоди, сторони, не зазначили щодо застосування спеціальної конфіскації. Таким чином, угода в цій частині не відповідає вимогам кримінального закону щодо застосування спеціальної конфіскації. В свою чергу, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 75 КК України, на дає підстав не застосовувати спеціальну конфіскацію, визначену санкцією відповідної статті КК України.
Згідно ст. 474 ч.7 п.1 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
За таких обставин угода про визнання винуватості не може бути затверджена судом.
Відповідно до вимог ст. 314 ч.3 п.1 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 314-316, 472, 473 КПК України, суд,-
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 10.01.2017 та змін до угоди про визнання винуватості від 19.04.2017, укладених між начальником відділу прокуратури Вінницької області та підозрюваним ОСОБА_4 , в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 27 ч.3, 246, 191 ч.3 КК України, в зв'язку з невідповідністю угоди вимогам КПК та КК України.
Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 27 ч.3, 246, 191 ч.3 КК України повернути прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: