Справа № 128/2604/16-ц
Іменем України
24.04.2017 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Кіяниця А.О., за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_8, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Кучер Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, -
11.07.2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом.
10.10.2016 року, у зв'язку з поданням судді Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_14 заяви про відставку та в зв'язку з відрахуванням її зі штату Вінницького районного суду Вінницької області, дана цивільна справа автоматизованою системою КП «Д-3» передана судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., якою 11.10.2016 року дану справу було прийнято до провадження.
Позивач ОСОБА_3 , після зменшення позову від 16.02.2017 року ( а.с. 82,83) обґрунтовує його тим, що згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької обл від 15.01.2014 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Від спільного шлюбу із відповідачем вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В грудні 2015 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 і до тепер проживає з ним та своїм сином ОСОБА_5 однією сім'єю в щасливому шлюбі. На даний час у неї із чоловіком ОСОБА_6 є матеріальна можливість здійснювати разом із сином ОСОБА_5 тимчасові поїздки за межі України, з метою оздоровлення дитини, його відпочинку, розширення кругозору та знайомства з культурою інших країн. Виїзд дитини за кордон вочевидь сприятиме розширенню світогляду дитини, добре позначиться на його духовному та інтелектуальному розвитку як особистості, фізично та морально зміцнить, сприятиме його комунікабельності, вивченню мов та загальному розвитку дитини. Неповнолітній ОСОБА_7 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 12.06.2015 року та неодноразово виїжджав за межі України, а відповідач надавав свою згоду у формі нотаріально-посвідчених заяв. Однак, після укладення шлюбу з ОСОБА_6 відповідач у справі та батько неповнолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_4 безпідставно відмовляється надати згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон в її супроводі. Не надаючи згоди на тимчасовий виїзд дитини за межі України в її супроводі, відповідач безпідставно чинить перешкоди у здійсненні заходів, спрямованих на покращення здоров'я дитини, її фізичного, духовного та морального розвитку, чим зловживає своїми батьківськими правами та здійснює їх всупереч інтересам дитини.
Просить суд надати дозвіл на тимчасові неодноразові виїзди за межі України неповнолітнього громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди та супроводу батька ОСОБА_4, протягом трьох років з дня набрання рішенням суду законної сили в наступні країни: Польща (Республіка Польща), Угорщина, Іспанія (Королівство Іспанія), Росія (Російська Федерація).
В судове засідання позивач та відповідач нез*явилися по невідомим причинам.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у ньому, суду доповнив, що відповідач не надає добровільно дозволу на виїзд дитини на оздоровлення , оскільки вимагає грошей за це. Позивач має в Україні місце постійного проживання, народила ще дитину і не має на меті переїжджати на кордон в Іспанію. Також ОСОБА_2 не спілкується з батьком, відповідач має заборгованість по аліментам , за своїми можливостями не змозі оздоровлювати дитину, а чоловік позивача має таку можливість. Суду пояснив, що дозвіл на виїзд до Польши, Угорщини - потрібен оскільки це транзитні країни до Іспанії, де у сім*ї позивача є друзі, родичі, з метою виїзду на оздоровлення дитини , а дозвіл до РФ ,- оскільки там у Санкт - Петербурзі мешкають родичі позивача і ОСОБА_2 щорічно відвідував їх.
Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суд показав, що діючи законодавством не передбачено надання дозволу судом на неодноразові поїздки дитини за межі України у різні країни, без зазначення конкретного періоду такої поїздки та конкретну країну і ціль такої поїздки. В даному випадку він вважає, що позивач зі своїм чоловіком , який має вид на проживання та працю в Іспанії, бажають скористатися рішення суду для виїзду на постійне місце мешкання разом із сином сторін ОСОБА_2. Лише ця обставина є причиною заперечення проти позову. Також зазначив, що відповідач не вимагав у позивача грошей , а мова йшла про те, що добровільно позивач не має можливості сплатити відповідачу грошову компенсацію за 1\2 частку відповідача у мані що є спільною сумісною власністю подружжя. Вважає , що заборгованість відповідача по аліментному зобов*язанню на утримання дитини, жодного відношення до даного позову не має.
Представника третьої особи-Служби у справах дітей Кучер Ю.В. не заперечувала проти заявлених позовних вимог, оскільки син сторін ОСОБА_2 , найшов спільну мову з новим чоловіком позивача та задоволення цього позову буде позитивно впивати на духовний та фізичний розвиток дитини.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні суду пояснила, що є матерію позивача та бабкою -онука ОСОБА_2, та підтвердила , що відповідач добровільно не надає дозволу на виїзд дитини.
Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, свідка , дослідивши письмові докази в справі, суд вважає у задоволені позову слід відмовити виходячи з такого.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Вінницького районного суду вінницької області від 15.01.2014 року було розірвано (а.с.7). Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище «ОСОБА_4».
Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого повторно від 08.04.2016 року (а.с.8).
19.12.2015 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, про що 19.12.2015 року складено відповідний актовий запис № 4013, та після реєстрації шлюбу отримала прізвище «ОСОБА_6», що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 19.12.2015 року (а.с.9).
Неповнолітній син сторін ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_6, що підтверджується ксерокопією довідки, виданої виконавчим комітетом Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 669 від 18.07.2016 року (а.с.25).
Дитина сторін ОСОБА_2 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (а.с.11).
13.06.2013 року, 08.07.2014 року, 06.06.2015 року ОСОБА_4 надавав згоду на тимчасові поїздки за кордон сину ОСОБА_2 у супроводі матері до Російської Федерації з 24.06.2013 року по 24.09.2013 року, з липня 2014 року по 09.09.2014 року, та на тимчасову поїзду до Білорусії з 15.07.2015 року по 10.08.2015 року, що підтверджується копіями нотаріально посвідчених заяв (а.с.12, 13, 14).
Відповідно до ксерокопії довідки, виданої Побережненським НВК: ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ 15.07.2016 року № 40, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно виховувався у дошкільному підрозділі Побережненського НВК: ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ та успішно закінчив його у червні 2016 року (а.с.23).
Ксерокопією довідки, виданої Побережненським НВК: ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ 15.07.2016 року № 41, підтверджується те, що ОСОБА_3 дійсно з 01.09.2005 року по даний час працює вчителем англійської мови у Побережненському НВК: ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ (а.с.24).
Крім того, позивачем надано копії таких документів:
-дозвіл на проживання ОСОБА_6 від 24.07.2015 року, що підтверджує законність перебування чоловіка позивача - ОСОБА_6 в Іспанії;
-ідентифікація нерухомого майна, що є предметом договору від 01.03.2016 року, на ОСОБА_6, що підтверджує наявність орендованого майна в Іспанії;
-повідомлення про переоформлення тимчасового контракту на роботу ОСОБА_6 та контракт на постійну роботу ОСОБА_6 в Іспанії, що підтверджує фінансову можливість відпочинку та подорожування за межами України;
-паспорту для виїзду за кордон матері позивача - ОСОБА_12;
-свідоцтва про народження позивача, який підтверджує, що матір'ю позивача являється ОСОБА_12;
-витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища позивача «Гетьман»;
-патенту Федеральної Міграційної Служби Росії від 02.02.2016 року та довідки ТОВ «Зелений дім» від 23.05.2016 року, що підтверджують проживання та місце роботи в Росії ОСОБА_12 ( а.с.42-55).
Застосовуючи норми матеріального та процесуального права, суд виходить з такого.
Згідно до п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно до ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
За положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Встановленим фактам відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Постановою КМУ від 27.01.1995року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» щодо виїзду дітей за кордон.
Відповідач ОСОБА_4, як батько малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на даний час в добровільному порядку не дає згоду на виїзд дитини за кордон.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» №3857-XІІ та Постановою №57 визначено, що «виїзд», а не «виїзди» за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.
В п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України йдеться про конкретну державу прямування (в однині) та конкретний період часу перебування в цій державі, тобто разову поїздку.
У правових висновках Верховного Суду України (ухвала ВСС від 5.11.2015 у справі №6-4466св15, ухвала ВСС від 9.07.2015 у справі №6-7961св15,ухвала ВСС від 18.11.2015 у справі №6-20930св15) зазначено, що дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька на підставі наведених нормативних положень є разовим, тобто таким, що дається судом на конкретно визначену поїздку з конкретно визначеним періодом перебування за кордоном ; надання судом дозволу на майбутнє на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків, без визначення при цьому конкретного часу та місця перебування, суперечить положенням чинного законодавства- ст.ст.141, 153, 157 СК, які визначають рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини, чим фактично позбавив батька дитини можливості брати участь в її вихованні та можливості спілкування з нею.
Виходячи з вище приведеного, та меж заявлених позовних вимог , суд вважає , що заявлені позовні вимоги є безпідставними, оскільки суперечать положенням ст.ст.141, 153, 157 СК України та п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України , так як дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька суд вважає є разовим, з конкретно визначеною поїздкою та з конкретно визначеним періодом перебування за кордоном.
При таких обставинах у задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.
Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки суд відмовив у задоволені позову , тому і вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею судових витрат на оплату судового збору та на правову допомогу задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька», третя особа - Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд Вінницької області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Повне рішення суду виготовлено 28 квітня 2017 року.
Суддя: