Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
19 квітня 2017 року Справа № П/811/632/17
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області Зінченка Ігоря Івановича та головного начальника відділу розпоряджання землями ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області Полторацької Світлани Сергіївни про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати незаконне та протиправне рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № С-4475/0-3302/0/6-17 від 21.03.2017 року про відмову у поновленні договору оренди № 528 від 20.04.2007 року земельної ділянки загальною площею 104,2805 га.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 20.04.2007 р. між СГТОВ "Росія" та Новоукраїнською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі строком на 10 років.
Позивач зазначив, що протягом двох років неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області з метою поновлення договору оренди земельних ділянок. Однак, 21 березня 2017 року листом № С-4475/0-3302/0/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило товариству у поновлені договору оренди.
Позивач вважає відмову протиправною та такою, що порушує вимоги законодавства та законні права та інтереси Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" як орендаря спірної землі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Предметом позовних вимог є визнання незаконним рішення про відмову в поновлені договору оренди та зобов'язати поновити договір оренди землі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно зі статтями 1, 3, 15 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна позиція зазначена у рішенні Верховного суду України від 16 грудня 2015 року по справі №6-2510ц15.
Вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Позовні вимоги фактично виникли із цивільних правовідносин та спрямовані на захист цивільних прав позивача.
Аналогічна позиція зазначена у рішеннях Верховного суду України від 16 червня 2015 року по справі №200/3875/13-а, від 09.02.2016 по справі №0870/562/12, від 08 червня 2016 по справі №809/1841/15.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (у вказаних справах - з підстави п.1), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Суд також звертає увагу на те, що пунктом 17 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, зокрема, про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання.
Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного суду України та адміністративних судів.
Таким чином, спір у цій справі є спором про право, який виникає з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, у зв'язку з чим та з урахуванням приписів ст. ст.1, 12 ГПК України (а також враховуючи відсутність фізичних осіб серед сторін, зокрема й серед відповідачів по справі), суд приходить до висновку про те, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, зважаючи на те, що публічно-правовий спір відсутній, а наявний спір про право цивільне.
Відповідно до ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатись за правилами господарського судочинства, тому у відкритті провадження слід відмовити.
Суд також зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.
За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір може бути йому повернутий лише у разі подання ним відповідного клопотання.
Керуючись ст. 109 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області Зінченка Ігоря Івановича та головного начальника відділу розпоряджання землями ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області Полторацької Світлани Сергіївни про визнання дій протиправними та скасування рішення
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що його вимоги можуть бути розглянуті в порядку господарського судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 5-денний строк з дня постановлення ухвали, якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду К.М. Притула