Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/680/17
іменем україни
27 квітня 2017 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
при секретарі Кондра Ю.Ю.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_4 Давіда, ОСОБА_5 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, -
Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 07 лютого 2017 року звернулися в Київський районний суд м. Полтави з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків.
В поданій до суду позовній заяві посилалися на те, що у листопаді 2016 року запланували відпочинок за кордоном, звернулися до відповідача, як фахівця у галузі туризму, сплатили 10500 грн. за туристичну послуги, але таких послуг не отримали.
Просили суд стягнути з відповідача на користь кожного грошові кошти в розмірі по 5250 грн. на відшкодування завданих матеріальних збитків.
В судовому засіданні представник позивачів повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.
Відповідач та її представник щодо задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на їх безпідставність. Відповідач в судовому засіданні не оспорювала ту обставину, що вступала з позивачами в правовідносини про надання послуг та отримувала грошові кошти в розмірі 10500 грн. на надані їм послуги.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачів, відповідача та представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, здійснює певні види діяльності, зокрема - діяльність туристичних агентств, надання послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність.
Також судом встановлено та не оспорювалося відповідачем в судовому засіданні, що між сторонами по справі в листопаді 2016 року виникли правовідносини з надання послуг.
В поданій до суду позовній заяві, позивачі, обираючи на власний розсуд спосіб захисту свого права, посилаються на те, що між ними та позивачем виникли правовідносини з надання туристичних послуг, але такі послуги не отримали, тому суму сплачених грошових коштів просять стягнути з відповідача як суму завданих збитків.
Разом з тим, нормами ст. 901 ЦК України передбачено поняття договору про надання послуг, згідно з якою за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу норм ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Як встановлено судом, між сторонами по справі виникли правовідносини з надання послуг візового супроводження (візової підтримки).
Також судом встановлено та не оспорювалося стороною позивача, що позивачами ОСОБА_4 Давідом, ОСОБА_5 від відповідача ОСОБА_2 були отримані консультації з підготовки документів та подачі їх в посольство для отримання саме туристичних віз, при цьому відповідні пакети документів були подані до посольства Іспанії, а 24 листопада 2016 року отримано відмову у видачі візи з підстав того, що надана позивачами інформація про підтвердження мети і умов запланованого перебування є недостовірною.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, яка регулює питання оплати за договором про надання послуг, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ст. 906 ЦУК України передбачено, що виконавцем послуг підлягають відшкодуванню збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Візою є відмітка (позначка) в паспортному документі, що оформлена уповноваженими державними органами країни та є дозволом на в'їзд особи на її територію на зазначений у ній строк або на транзитний проїзд через її територію протягом відповідного строку.
В силу норм законодавства, відповідно до правил консульських служб відповідних посольств, видача візи належить до виключної компетенції відповідного посольства відповідної держави.
В силу правовідносин, які виникли між сторонами по справі, відповідач ОСОБА_2 не є та не може бути особою, відповідальною за видачу візи.
Видача візи не входить до переліку послуг, які мала б надати відповідач ОСОБА_2
Тому та обставина, по позивачам було відмовлено у видачі візи, жодним чином не свідчить про те, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання з надання послуг.
Вина відповідача у тому, що позивачам було відмовлено у видачі візи відсутня, відтак, на неї не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню будь-якої шкоди позивачам.
Натомість, як встановлено судом, сума грошових коштів в розмірі 10500 грн. була сплачена позивачем ОСОБА_4 відповідачу ФОП ОСОБА_2 саме за послуги візового супроводження, які останньою були надані, а позивачами були отримані.
Сплата таких коштів в повній мірі узгоджується з положеннями ст. 903 ЦК України.
Сума грошових коштів в розмірі 10500 грн. в будь-якому випадку не є сумою завданих збитків, а є платою за отримані послуги.
Твердження позивачів про те, що відповідачем мали б бути надані саме туристичні послуги, які надані не були, не заслуговує на увагу.
Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про туризм» туризм - це тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає. Туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо); а супутні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам.
Як встановлено судом, жодні правовідносини з надання саме туристичних послуг, між сторонами по справі не виникали.
На підставі викладеного, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.
Позивачами при зверненні до суду з позовом судовий збір не було сплачено у зв'язку зі звільненням від його сплати, тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Давіда, ОСОБА_5 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко
27.04.2017