Справа №: 615/257/17
25 квітня 2017 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Логвінова А.О.,
при секретарі судового засідання Дідок І.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Валківського районного суду Харківської області цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві»
про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулута відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1О.) звернулась до Валківського районного суду Харківської області з позовом до Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» (далі по тексту - відповідач, ДП «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві», в якому просить:
- визнати незаконним наказ № 10-К від 08 лютого 2017 року про звільнення з посади ОСОБА_1 за п. 1 ст. 41 КЗпП;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві»;
- стягнути з Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09 лютого 2017 року по день поновлення її на роботі;
- стягнути з Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що наказом від 08 лютого 2017 року № 10-К її звільнено з посади головного бухгалтера Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України. Про своє звільнення вона дізналась лише 20.02.2017 року, коли, вийшла на роботу після лікарняного та отримала наказ про звільнення. Зазначила, що в наказі від 08 лютого 2017 року № 10-К не вказано, у чому конкретно виявилося порушення яке стало приводом для звільнення, коли мало місце таке порушення та істотність його наслідків. В наказі взагалі не сформульовано грубе одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення, а навпаки зазначено «ряд» нібито правопорушень без їх конкретизування.
Також, позивач посилається на те, що якщо було порушення, то строк для застосування дисциплінарного стягнення, передбачений ст. 148 КЗпП України на момент видання наказу про звільнення, сплив. Зазначила, що незаконне звільнення з роботи спричинило їй підвищене
психологічне навантаження, і вона була змушена звернутися за медичною допомогою. Залишення без роботи та заробітної плати призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації життя, чим порушено конституційні права останньої, передбачені ст. 43 Конституції України.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. Пояснив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 одноразового грубого порушення трудових обов'язків, яке було підставою для звільнення останньої за п. 1 ст. 41 КЗпП України.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на законність та правомірність підстав звільнення позивача.
В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що поняття «одноразового грубого» порушення трудових обов'язків не розкрите в чинному законодавстві України, тому вирішення питання про наявність в діях або бездіяльності певного працівника ознак випадку «одноразового грубого» порушення трудових обов'язків віднесено на розсуд власника або уповноваженого ним органу. Підставою для звільнення позивача став перелік порушень, встановлених в ОСОБА_2 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» за період її роботи головним бухгалтером з 11.04.2016 року по 30.06.2016 року, а саме позивачем не було забезпечено фіксування фактів здійснення господарських операцій в первинних документах та облікових реєстрах, не дотримано встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та інші порушення, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів підприємства на загальну суму 239946,41 грн. ОСОБА_2 ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства був отриманий засобом поштового зв'язку 23.12.2016 року. Після отримання акту ревізії, не погоджуючись з окремими порушеннями викладеними в акті, підприємство почало процедуру оскарження висновків акту в адміністративному та судовому порядку. Керівництво підприємства вважає, що термін накладання дисциплінарного стягнення на позивача не пропущено та дії позивача у повній мірі заслуговують на застосування до неї дисциплінарного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що наказом № 47-к від 11.04.2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» на посаду головного бухгалтера.
Наказом Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» № 10-К від 08.02.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України; виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 19 днів невикористаної тарифної відпустки та 10 днів додаткової відпустки як багатодітній матері; на підставі п. 2 ст. 133 КЗпП України стягнуто з ОСОБА_1 матеріальне відшкодування за вищевикладені порушення у розмірі середньомісячного заробітку.
З зазначеного наказу вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стало те, що в результаті проведеної ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби - Державної аудиторської служби України фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» за період з 01.11.2010 року по 30.06.2016 року встановлено грубі порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За період виконання трудових обов'язків головного бухгалтера ОСОБА_1 з 11.04.2016 р. по 30.06.2016 р. не було забезпечено фіксування фактів здійснення господарських операцій в первинних документах та облікових реєстрах, не дотримано встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та інші порушення вказаного Закону України, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів підприємства на загальну суму 239946,41 грн.
Крім фінансових порушень виявлено ряд порушень в порядку ведення бухгалтерського обліку.
Також, підставою для звільнення позивача стало ще то, що головним бухгалтером ОСОБА_1 допущено невиконання наказу директора № 178-К від 23.11.2016 р. про необхідність нарахувати компенсацію за невикористані дні відпустки ОСОБА_4 та те, що на час видання наказу, викладені в ОСОБА_2 ревізії № 07-10/24 від 16.12.2016 року порушення, продовжують мати місце (а.с. 12).
Копію наказу Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» № 10-К від 08.02.2017 року ОСОБА_1 отримала 20.02.2017.
З копії листка непрацездатності серії АГЦ № 495115 вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 09.02.2017 року по 17.02.2017 року з денним режимом (а.с. 13).
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. №9 (далі Постанова), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Як вбачається з п. 27 Постанови, на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
В наказі Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» № 10-К від 08.02.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера за п. 1 ст. 41 КЗпП України підставою для такого звільнення зазначено чисельність порушень останньою вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за період виконання трудових обов'язків головного бухгалтера ОСОБА_1 з 11.04.2016 р. по 30.06.2016 р. не було забезпечено фіксування фактів здійснення господарських операцій в первинних документах та облікових реєстрах, не дотримано встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та інші порушення вказаного Закону України, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів підприємства на загальну суму 239946,41 грн. В наказі зазначено, що крім фінансових порушень виявлено ряд порушень в порядку ведення бухгалтерського обліку, а також допущено невиконання наказу директора № 178-К від 23.11.2016 р. про необхідність нарахувати компенсацію за невикористані дні відпустки ОСОБА_4, та те, що на час видання наказу викладені порушення, продовжують мати місце (а.с. 12) і не визначено, яке з перелічених чисельних порушень трудових обов'язків ОСОБА_1 є грубим. Вирішуючи позов суд виходить з того, що
у суду відсутні повноваження замість роботодавця вирішувати питання і обирати яке з зазначених порушень може бути підставою для звільнення працівника за п. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки таке звільнення є дисциплінарним стягненням і допускається з додержання правил, встановлених ст.ст. 148, 149 КЗпП України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» за період з 01.11.2010 року по 30.06.2016 року № 07-10/24 від 16.12.2016 року, яка проводилась Північно-східним офісом Держаудитслужби - Державної аудиторської служби України, не встановлено, що саме головним бухгалтером ОСОБА_1 за вказаний період не було забезпечено фіксування фактів здійснення господарських операцій в первинних документах та облікових реєстрах, не дотримано встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та інші порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів підприємства на загальну суму 239946,41 грн., що відповідачем в наказі про звільнення зазначено як підставу звільнення. А лише вказано, що відповідальними особами за ведення бухгалтерського обліку за І півріччя 2016 року були в.о. головного бухгалтера ОСОБА_5В.(з 23.09.2015 року по 11.04.2016 року) та головний бухгалтер ОСОБА_1 (з 11.04.2016 року по 30.06.2016 року) (ас. 46-93).
Також, представником відповідача до суду не було надано належних доказів, що саме головним бухгалтером ОСОБА_1 не було забезпечено фіксування фактів здійснення господарських операцій в первинних документах та облікових реєстрах, не дотримано встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів підприємства на загальну суму 239946,41 грн.
Крім того, при прийнятті наказу № 10-К від 08.02.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера за п. 1 ст. 41 КЗпП України, Державним підприємством «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» не додержані передбачені статтями 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Як вбачається з копії ОСОБА_2 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» за період з 01.11.2010 року по 30.06.2016 року № 07-10/24 від 16.12.2016 року (ас. 93), другий примірник акту ревізії отриманий директор Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» ОСОБА_6 23.12.2016 року. Таким чином, притягуючи 08.02.2017 року головного бухгалтера ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення, встановлені в акті ревізії,шляхом її звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовано поза межами місячного строку з дня його виявлення.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як вбачається з наказу № 10-К від 08.02.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера, однією із підстав звільнення є допущення невиконання наказу директора №
178-К від 23.11.2016 р. про необхідність нарахувати компенсацію за невикористані дні відпустки ОСОБА_4
Відповідно до копії наказу від 23.11.2016 року № 178-К головному бухгалтеру: провести нарахування за невикористані дні відпусток ОСОБА_4 з 1997 р. по 2012 р. з урахуванням індексу інфляції за ці роки до 24.11.2016 р. підстава - заява представника ОСОБА_4 згідно довіреності ОСОБА_7 (а.с. 40).
Згідно наказу від 24.11.2016 року № 180-К за невиконання наказу директора підприємства від 23.11.2016 р. № 178-К про нарахування заборгованості за невикористані відпустки попередньому директору ОСОБА_4 винесено усну догану головному бухгалтеру ОСОБА_1 (а.с. 41).
Доказів скасування наказу Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» № 180-К від 24.11.2016 р. про оголошення усної догани головному бухгалтеру ОСОБА_1 представником відповідача не надано.
Таким чином, у Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» були відсутні правові підстави для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за невиконання наказу директора підприємства від 23.11.2016 р. № 178-К про нарахування заборгованості за невикористані відпустки попередньому директору ОСОБА_4 за п.1 ст.41 КЗпП України, як за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, оскільки за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним наказ Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» № 10-К від 08 лютого 2017 року про звільнення з посади ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України та поновлення останньої на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних про стягнення з Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу з 9 лютого 2017 року по день поновлення на роботі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно ч. 3 п. 2, ч. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі Порядок) у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З довідкі про доходи ОСОБА_1, що надана відповідачем до суду (а.с. 161) вбачається, що заробітна плата позивача за два місяці, які передували її звільненню складала: за грудень 2016 року 4418,20 грн., за січень 2017 року 4860,00 грн., а всього 9278,20 грн.
Кількість робочих днів за грудень 2016 року, січень 2017 року складають 40 днів.
Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 231,96 грн. (9278,20:40).
Позивач працював на умовах 5-денного робочого тижня (а.с. 155-160).
Оплаті за час вимушеного прогулу підлягає період з 09 лютого 2017 року по 25 квітня 2017 року.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 08 серпня 2016 року N11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» за вказаний період підлягає оплаті 52 дні вимушеного прогулу, що складає 12061,92 грн. (231,96 х 52).
Таким чином, стягненню з Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12061,92 грн.
Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 5000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Виходячи з приписів ст.ст. 23, 1167 ЦК України, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільно-правового правопорушення, що складається з наступних елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов'язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Судом встановлено, що в результаті незаконного звільнення, втрати заробітної плати, позивач змушена була докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав шляхом звернення до суду, відчувала почуття приниженості внаслідок відсутності коштів для існування, змушена була змінити свій звичайний спосіб життя.
З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК УКраїни стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо
позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання даного позову, сума судового збору у розмірі 2176 (дві тисячі сто сімдесят шість) гривні 00 копійокпідлягає стягненню з ДП «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» № 10-К від 08 лютого 2017 року про звільнення з посади ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві».
Стягнути з Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 лютого 2017 року по 25 квітня 2017 року включно у розмірі 12061 (дванадцять тисяч шістдесят одну) гривню 92 копійки, без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню відповідно до вимог чинного законодавства України з цієї суми.
Стягнути з Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
В решті позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Стягнути з Державного підприємства «Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві» в дохід держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 2176 (дві тисячі сто сімдесят шість) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя ОСОБА_8