Справа № 542/684/16-ц Номер провадження 22-ц/786/570/17Головуючий у 1-й інстанції Гавриленко Т. Г. Доповідач ап. інст. Бондаревська С.М.
20 квітня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Бондаревської С.М.
суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.
при секретарі: Радько О.М.
за участі відповідача ?? ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3
на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2016 року та на додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правоворушенням.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначав, що його дружина - ОСОБА_4, працюючи майстром житлового фонду Кобеляцького Комунального підприємства «Водо-канал», ІНФОРМАЦІЯ_2 року внаслідок нещасного випадку на виробництві загинула від отруєння каналізаційними газами /сірководнем/.
Згідно вироку Новосанжарського районного суду Полтавської області, колишнього директора Кобеляцького КП «Водоканал» - ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, що спричинило смерть його дружини.
Мотивуючи тим, що смертю близької людини йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які тривають по цей час, що кардинально змінило його звичайний спосіб життя і призвело до суттєвої втрати здоров'я, - просив стягнути з відповідача на його користь 200 000 грн. моральної шкоди.
У листопаді 2016 року позивач надав до суду клопотання, в якому просив вирішити питання витрат, понесених ним у кримінальному провадженні /а. с. 131/.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено. Додатковим рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування витрат, понесених у кримінальному провадженні.
Не погодившись з даними судовими рішеннями, ОСОБА_3 оскаржив їх в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржені ним рішення суду - скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог та вирішити в порядку цивільного судочинства питання про повернення судових витрат, понесених ним у кримінальному провадженні.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, зокрема - свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 19 червня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, яка була дружи-ною позивача, що підтверджується довідкою Відділу реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області за №828/03-70 від 09 ве- ресня 2005 року /а. с. 42, 43/.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2011року, яке набрало законної сили 22 червня 2011 року, з Кобеляцького Комунального підприєм-ства «Водоканал» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди стягнуто 25 000 грн. Згідно вказаного судового рішення, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року, близько 15 год., внаслідок нещасного випадку при виконанні трудових обов"язків, загинула майстер житлового фонду Кобеляцького Комунального підприємства «Водоканал» - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до акту №1 про нещасний випадок, пов"язаний з виробництвом від 16 липня 2008 року, нещасний випадок з ОСОБА_4 стався у зв"язку з порушенням Кобеляцьким КП «Водоканал» законодавства про охорону праці щодо незабезпеченості працівників засобами індивідуального захисту /а. с. 98/.
Окрім того, судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що вироком Новосанжарського районного суду від 12 лютого 2016 року ОСОБА_2, який на час настання вказаного нещасного випадку працював на посаді директора Кобеляцького КП «Водоканал», визнано винним в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з під-вищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов"язана їх дотримувати, що спричинило загибель людей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, перед-баченого ч. 2 статті 272 Кримінального Кодексу України. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 за цим вироком задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. /а.с. 7-13/.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2016 року в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 скасовано, та призначено в цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, в іншій частині вирок суду залишено без змін /а. с. 14-18/.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 у даній цивільній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, самостійно обираючи спосіб захисту своїх інтересів, уже скористався своїм правом на пред'явлення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, пред'явивши такі вимоги до Кобеляцького Комунального підприємства «Водоканал», працівником якого було завдано шкоду.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, виходячи з наступного. За нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична чи фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Отже, зазначена норма передбачає перехід права вимоги регресу від однієї особи до іншої при виникненні деліктного (позадоговірного) зобов'язання, а саме із заподіяння шкоди.
З огляду на наведені вище норми закону, з урахуванням встановлених у справі обставин, правильним є висновок місцевого суду про те, що позивач реалізував своє право, звернувшись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до Кобеляцького Комунального підприємства «Водоканал», працівником якого на час настання нещасного випадку був відповідач, та якого за вироком суду визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 272 КК України, а саме, в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, що спричинило загибель людей, в тому числі дружини позивача.
Твердження позивача про те, що сума, яка стягнута на його користь з підприємства, не є достатньою для повного відшкодування моральних страждань, а тому її необхідно стягнути з відповідача - колишнього директора КП «Водоканал», районним судом вірно визнано безпідставними, оскільки, за змістом рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2011 року, позивач просив стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн., однак, позов, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, судом задоволено частково - в сумі 25 000 грн., дане рішення суду позивач не оскаржував, погодившись із визначеною судом сумою.
За наведених обставин, з урахуванням положень частини 5 ст. 23 ЦК України, якою визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом, а також того факту, що позивач скористався своїм правом на пред'явлення позову про відшкодування моральної шкоди, -суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Окрім того, позивачем окремо заявлялося клопотання про вирішення питання відшкодування процесуальних витрат, понесених ним у кримінальному провадженні з зазначенням, що документальне підтвердження понесених ним витрат міститься у матеріалах кримінального провадження №542/853/15-к, розмір яких обрахований з цінових показників, які діяли на час розгляду питання щодо процесуальних витрат в порядку кримінального судочинства 13 червня 2016 року.
При цьому позивач вказував, що відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Втрачені грошові кошти, пов"язані із участю потерпілих у кримінальному провад-женні (зокрема, проїзд до місця проведення кримінального провадження, відрив від звичайних занять), відноситься до майнових збитків.
Оскільки в порядку кримінального судочинства йому не були своєчасно компенсовані визначені процесуальні витрати, просив суд здійснити перерахунок раніше визначеного розміру процесуальних витрат відповідно до реальних цінових показників.
Окрім того зазначав, що відповідно до ст. 124 КПК України розподіл процесуальних витрат являється виключним правом суду, однак в його інтереси потерпілої особи від кримінального правопорушення входить повна їх компенсація відповідно до реальної їх вартості на момент розгляду справи, в порядку вимог статті 1192 ЦК України /а.с. 131, 158/.
При вирішенні зазначеного питання судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 червня 2016 року, постановленої в порядку ст. 537 КПК України, задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_5 та стягнуто на його користь з засудженого ОСОБА_2 1887 грн. процесуальних витрат. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 29 вересня 2016 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 червня 2016 року ?? скасовано, та у стягненні на користь потерпілого ОСОБА_3 процесуальних витрат відповідно до ст. 537 КПК України ?? відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2016 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 29 вересня 2016 року ?? відмовлено /а. с. 132, 169-170/.
З поданого ОСОБА_3 клопотання випливає, що до процесуальних витрат, понесених у кримінальному провадженні, які він відносить до майнових збитків, позивачем включено витрати на проїзд до суду, а також компенсацію за відрив від звичайних занять.
Відповідно до ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, окрім інших витрат, також із витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов"язаних із залученням потерпілих.
Частиною 3 ст. 122 КПК України передбачено, що потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
Розподіл процесуальних витрат визначений статтею 124 КПК України.
Отже, питання про відшкодування процесуальних витрат в кримінальному провад-женні повинно вирішуватись відповідно до приписів глави 8 КПК України.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
Витрати, які пов'язані з прибуттям до місця судового провадження, а також компенсація за відрив від звичайних занять при розгляді справ у порядку кримінального судочинства, КПК України віднесено до процесуальних витрат.
Вказані витрати не є шкодою в розумінні статті 1192 ЦК України тане можуть бути стягнуті за заявою про відшкодування майнових збитків в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що судові витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватись як збитки.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача грошової суми як процесуальних витрат в порядку ЦПК України,оскільки вказаним процесуальним законом регламентований порядок розподілу судових витрат, понесених виключно під час розгляду справи цивільної юрисдикції.
З огляду на викладене, доводи апеляційних скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.
Рішення суду першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2016 року та додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ С.М. Бондаревська
Судді: /підписи/ Т.О. Кривчун
Л.І. Пилипчук
З оригіналом згідно:
Суддя: С.М. Бондаревська