номер провадження справи 32/54/17
25.04.2017 Справа № 908/713/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайрс” (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 127)
до відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство “Запорізьке кар'єроуправління” (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1)
про стягнення 283993,36 грн.,
Суддя Колодій Н.А.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 283993,36 грн., з яких: сума 198501 грн. - основний борг, сума 29362,03 грн. - пеня, сума 41831,32 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, сума 14299,01 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/713/17, судове засідання призначено на 25.04.2017р.
21.04.2017р. до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити у судове засідання явку представника ТОВ “Тайрс”, а також клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Суд дослідивши та вивчивши матеріали справи визнав їх достатніми для розгляду справи по суті. У клопотанні про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання у режимі відеоконференції відмовлено.
25.04.2017р. справу розглянуто, прийнято рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. На виконання умов договору поставки № ДГ-0000259 від 26.07.2016р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 554801 грн. Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 302300 грн., крім того, на суму 54000 грн. позивачем проведено залік зустрічних однорідних вимог. Таким чином, у відповідача існує перед позивачем заборгованість в розмірі 198501 грн. У зв'язку з чим, на підставі 509, 610, 611, 625, 692, 712, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача суму 198501 грн. основного боргу, суму 29362,03 грн. пені, сума 41831,32 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та суму 14299,01 грн. інфляційних втрат.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, ухвала суду направлялась на адресу вказану в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1. Матеріали справи містять поштове повідомлення про вручення відповідачу копії ухвали суду.
Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд
26.07.21016р. між ТОВ “Тайрс” (постачальник, позивач у справі ) та ПАТ “Запорізьке кар'єроуправління” (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № ДГ-0000259, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількістю, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався приймати товар на встановлених договором умовах (п.1.1).
Згідно з п. 2.2 договору, датою виконання постачальником обов'язків з поставки товару (датою поставки) є дата відмітки в видатковій накладній про прийняття товару покупцем.
Пунктом 2.3 договору покупець гарантує, що особа, котра здійснюватиме фактичне приймання товару й підписання видаткових накладних (товарно-транспортних) накладних, матиме достатній об'єм повноважень на приймання ТМЦ та підписання видаткових (товарно-транспортних) накладних.
За умовами п. 4.3 договору покупець зобов'язаний провести розрахунок за отриманий товар протягом 20 днів з дати отримання товару.
Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п.4.4).
Відповідно до п. 9.1 договору він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2016р., а в частині виконання грошових зобов'язань - до їхнього повного виконання. Якщо за 14 днів до закінчення терміну договору, жодна із сторін не заявить про його розірвання, даний договір вважається пролонгованими на термін в один рік на тих самих умовах.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 554801 грн.
Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними № РН-0000912 від 29.09.2016р. на суму 216000 грн., № РН-0000913 від 29.09.2016р. на суму 66801 грн., № РН-0001024 від 13.10.2016р. на суму 272000 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін, та довіреностями на отримання матеріальних цінностей.
Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 302300 грн., що підтверджується виписками ПАТ АБ «Укргазбанк».
Крім того, позивачем проведено залік зустрічних однорідних вимог в розмірі 54000 грн. Матеріали справи свідчать, що 08.02.2017р. позивач перерахував на рахунок відповідача суму 54000 грн. за автошину згідно рахунка 121 від 06.02.2017р. 24.03.2017р. позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначив, що після проведення зустрічних однорідних вимог зобов'язання ПАТ “Запорізьке кар'єроуправління” перед ТОВ «Тайрс» в розмірі 54000 грн., яке виникло на підставі договору постачання № ДГ-000259 від 26.07.2016р., та зобов'язання ТОВ «Тайрс» перед ПАТ “Запорізьке кар'єроуправління” щодо повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 54000 грн., що виникло в результаті безпідставного перерахування відповідачу попередньої оплати за автомобільні шини згідно рахунку № 121 від 06.02.2017р. є погашеними.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, з урахуванням часткових проплат відповідача та враховуючи зарахування зустрічних однорідних вимог, неоплаченою залишилась сума 198501 грн.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач доказів належного виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором поставки № ДГ-0000259 від 26.07.21016р. в розмірі 198501 грн. підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 198501 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 29362,03 грн. за загальний період з 20.10.2016р. по 23.03.2017р.
Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений товар, останній повинен сплатити на користь позивача пеню за весь період прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним, однак перевіривши розрахунок пені, суд вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду, не виходячи при цьому за межі зазначеного позивачем максимального розміру пені.
Отже позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 29362,03 грн. підлягають задоволенню.
Також позивачем нараховані 40% за користування чужими грошовими коштами в розмірі 41831,32 грн., які він просить стягнути з відповідача.
Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 3 ст. 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Умовами п. 6.2 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений товар, останній повинен сплатити на користь позивача 40% річних за користування чужими коштами.
Нарахування 40% річних за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованими, законними та відповідають умовам договору. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду, суму ж відсотків суд залишає в заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до припасів п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 41831,32 грн. - 40% річних за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 14299,01 грн. інфляційних втрат за загальний період з листопада 2016р. по лютий 2017р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Пунктом 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
У застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., з приписів якої вбачається, якщо часткову оплату здійснено у період з 1 по 15 числа місяця, то індексації підлягає сума за вирахуванням такої оплати, якщо часткову оплату здійснено з 16 по 31 число, то індексації підлягає сума з урахування такої оплати. У зв'язку з зазначеним, суд здійснює перерахунок інфляційних.
Суд дослідивши розрахунок встановив, що позивачем неправильно визначено період нарахування інфляційних втрат. Так, інфляційні за накладною № РН-0000912 від 29.09.2016р. нараховуються з листопада 2016р. по січень 2017р. на суму 113700 грн. в розмірі 4372,99 грн., у лютому 2016р. інфляційні нараховуються з урахуванням листа ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р. на суму 59700 грн. в розмірі 597 грн.; за накладною № РН-0000913 від 29.09.2016р. інфляційні нараховуються з листопада 2016р. по лютий 2017р. на суму 66801 грн. в розмірі 3262,92 грн.; за накладною № РН-0001024 від 13.10.2016р. інфляційна нараховуються за грудень 2016р.на суму на суму 122000 грн., з урахуванням листа ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р., в розмірі 1098 грн., за січень-лютий 2017р. на суму 72000 грн. в розмірі 1519,92 грн.
Загальна сума інфляційних нарахувань становить 10850,83 грн.
Таким чином, до стягнення підлягає сума 10850,83 грн. інфляційних втрат.
За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково.
Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 акціонерне товариство “Запорізьке кар'єроуправління” (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1; код ЄДРПОУ 00110183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайрс” (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 127; код ЄДРПОУ 39790780) суму 198501 (сто дев'яносто вісім тисяч п'ятсот одна) грн. основного боргу, суму 29362 (двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят два) грн. 03 коп. пені, суму 41831 (сорок одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн. 32 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, суму 10850 (десять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 83 коп. інфляційних втрат, суму 4208 (чотири тисячі вісім) грн. 18 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.04.2017р.
Суддя Н.А. Колодій