номер провадження справи 4/35/17
26.04.2017 Справа № 908/496/17
м. Запоріжжя
За первісним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (71162, АДРЕСА_1)
про стягнення 50211,67 грн
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (71162, АДРЕСА_1)
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
про стягнення 27100 грн безпідставно отриманих коштів
Суддя Зінченко Н.Г.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом - ОСОБА_4, довіреність № 249 від 06.04.2017;
від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_5, договір про надання правової допомоги від 22.03.2017;
13.03.2017 до Господарського суду Запорізької області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Каменське, Дніпровська область з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Новопетрівка, Бердянський р-н, Запорізька область про стягнення 50211,67 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 13.03.2017 справу № 908/496/17 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.03.2017 порушено провадження у справі № 908/496/17, справі присвоєно номер провадження 4/35/17 судове засідання призначено на 10.04.2017, у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.
Ухвалою від 10.04.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 26.04.2017.
24.04.2017 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 27100 грн безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою від 26.04.2017 зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 27100 грн безпідставно отриманих коштів прийнято для спільного розгляду з первісним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 50211,67 грн у справі № 908/496/17 в судовому засіданні, розгляд справи призначено на 26.04.2017.
За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи 26.04.2017 здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 26.04.2017 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
Заявлені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимоги ґрунтуються на ст. ст. 526, 530, 611, 625, 655, 694 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 222 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 5-9, 12, 13, 15, 21, 22, 28, 32, 33, 34, 44-46, 47-1, 49, 54, 55-57, 65 Господарського процесуального кодексу України і полягають в тому, що на виконання Договору № 150502 від 02.05.2015 купівлі-продажу товару (разового, з відстроченням платежу) позивачем було передано відповідачеві товар, за який останній у повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість 32060 грн. У зв'язку із зазначеним позивачем також нараховано відповідачеві до сплати пеню 13540,96 грн та інфляційні 4610,71 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у відзиві на первісний позов проти задоволення позовних вимог заперечила. Свою правову позицію обґрунтувала тим, що за поставлений по Договору гербіцид відповідач за первісним позовом розрахувався у повному обсязі, з переплатою на суму 200 грн. Щодо зобов'язань з оплати за поставлене насіння соняшника, то товар було передано йому неналежної якості, про що ФОП ОСОБА_3 змогла пересвідчитися лише після того, як насіння не зійшло після посадки. Таким чином, посилаючись на п. 4.2 Договору, вважає, що продавець має відповідати за недоліки товару, і підстави для здійснення оплати відсутні. Крім того, продавцем не було надано інструкції по експлуатації та збереженню товару, та не було підтверджено у визначений чинним законодавством спосіб якість посівного матеріалу, зокрема, не надано сертифікату якості поставленого насіння соняшника. Кошти у розмірі 26900 грн були перераховані ФОП ОСОБА_2 за додаткову поставку гербіциду, в якому на той момент мала необхідність ФОП ОСОБА_3, сподіваючись в подальшому оформити це належним чином додатковою угодою до основного Договору. Проте, таку додаткову угоду укладено сторонами не було, додатковий обсяг гербіциду поставлено не було.
Зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 177, 509, 526, 673, 1212 ЦК України, і полягають у вимозі стягнути з ФОП ОСОБА_2 помилково переплачені кошти за гербіцид в розмірі 200 грн та безпідставно перераховані кошти за поставку додаткового обсягу гербіциду, який не було поставлено, у розмір 26900 грн.
Позивач за первісним позовом проти зустрічного позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що ним зобов'язання по Договору були виконані у повному обсязі та належним чином. Щодо зазначення у платіжному доручення № 2 від 10.09.2015 повторно у призначення платежу «за гербіцид», то це було вчинено ФОП ОСОБА_3 навмисно, з метою уникнення обов'язку щодо здійснення оплати. Просив у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд -
02.05.2015 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Продавець, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір № 150502 купівлі-продажу товару (разовий, з відстроченням платежу (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця посівний матеріал (далі - Товар) у кількості, асортименті та в строки, передбачені у Додатку № 1 (специфікації), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього ціну, передбачену за договором.
Згідно з п. 1.3 Договору право власності на Товар переходить Покупцеві з дати його отримання та підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.2 Договору вартість усієї партії Товару визначається в «Специфікації» товару Додаток № 1.
Згідно з п. 3.3 Договору Покупець зобов'язаний до 02 листопада 2015 р. включно внести залишок грошових коштів (100%) згідно Додатку № 1 на розрахунковий рахунок Продавця. У випадку не сплати грошових коштів у повному обсязі та в строк, встановлений цим договором, за кожний день прострочки платежу нараховується пеня в розмірі 0,5% від загальної суми заборгованості по договору.
Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними зобов'язань за цим договором або до розірвання цього договору.
Заявою від 02.05.2015 відповідач просив позивача передати йому посівні матеріали - насіння соняшника Неома - 15 мішків, гербіцид Евро-Лайтинг - 60 літрів, з відстрочкою платежу до 02 листопада 2015 р. Гарантував своєчасне здійснення оплати.
Підписаною до Договору специфікацією сторони узгодили передачу замовлено відповідачем товару на загальну суму 102660 грн: насіння соняшника Неома - 56640 грн, , гербіцид Евро-Лайтинг - 46020 грн.
За актом приймання-передачі від 02.05.2015 насіння соняшника Неома в кількості 15 мішків та гербіцид Евро-Лайтинг в кількості 60 літрів були передані відповідачеві позивачем.
В порушення умов Договору, за переданий товар відповідач за первісним позовом розрахувався частково, сплативши платіжним дорученням № 2 від 07.09.2015 43700 грн та платіжним дорученням № 2 від 10.09.2015 26900 грн. Таким чином, за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виникла заборгованість по Договору 32060 грн.
Предметом розгляду за первісним позовом по даній справі є стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 32060 грн заборгованості по Договору № 150502 від 02.05.2015 купівлі-продажу товару (разовий, з відстроченням платежу), пені 13540,96 грн та інфляційних 4610,71 грн.
Предметом розгляду за зустрічним позовом по даній справі є позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 27100 грн безпідставно отриманих коштів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору купівлі-продажу.
За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Неналежне виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань по Договору № 150502 від 02.05.2015 купівлі-продажу товару (разовий, з відстроченням платежу) підтверджено матеріалами справи, доказів здійснення оплати основного боргу ФОП ОСОБА_3 не надано, тому позовні вимоги за первісним позовом про стягнення 32060 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім основного боргу, ФОП ОСОБА_2 заявлено до стягнення з ФОП ОСОБА_3 пені 13540,96 грн та інфляційних 4610,71 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 3.3 Договору, який передбачає: у випадку не сплати грошових коштів у повному обсязі та в строк, встановлений цим договором, за кожний день прострочки платежу нараховується пеня в розмірі 0,5% від загальної суми заборгованості по договору.
Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення ФОП ОСОБА_3 виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з неї пені заявлено позивачем за первісним позовом обґрунтовано.
Перевіривши наданий ФОП ОСОБА_2 розрахунок пені суд дійшов до висновку, що він не є вірним, оскільки його виконано без урахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України. Враховуючи непогодження сторонами в Договорові більшого строку нарахування пені, таке нарахування має бути обмежене шестимісячним строком. Таким чином, стягненню підлягає пеня в сумі 6996,36 грн за загальний період з 03.11.2015 по 03.05.2016. В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом пені задоволенню не підлягають.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем за первісним позовом виконання основного грошового зобов'язання вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат заявлено ФОП ОСОБА_2 обґрунтовано.
Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат за період з 03.11.2015 по 25.12.2016 суд дійшов висновку, що він не є вірним виходячи з наступного.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
Таким чином, інфляційні підлягають стягнення за період з грудня 2015 по листопад 2016 в сумі 3891,68 грн. В іншій частині позовні вимоги за первісним позовом про стягнення інфляційних задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 32060 грн заборгованості за Договору № 150502 від 02.05.2015 купівлі-продажу товару (разовий, з відстроченням платежу), 3891,68 грн втрат від інфляції грошових коштів та 6996,36 грн пені. В іншій частині позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.
Судом відхилено посилання відповідача за первісним позовом щодо здійснення поставки товару неналежної якості виходячи з наступного.
Надані в підтвердження своєї правової позиції докази не є належними: акт складено в односторонньому порядку, за відсутності представника продавця, а довідка з відділу статистики містить лише загальні відомості щодо врожаю сільськогосподарських культур у м. Бердянську, з чого не вбачається будь-яких відомостей щодо отриманого врожаю саме ФОП ОСОБА_3
Крім того, посилаючись на положення п. 4.2 Договору покупець не зважає на положення, викладені в п. 2.1.1 цього ж Договору, в якому зазначено що продавець зобов'язаний передати покупцю товар належної якості, і ці зобов'язання продавця вважаються виконаними з моменту підписання акту приймання-передачі.
Враховуючи те, що акт приймання передачі підписаний сторонами без будь-яких зауважень, виходячи зі змісту п. 2.1.1 Договору, на момент передачі товару жодних претензій до якості товару у покупця не було.
Щодо зауваження про ненадання продавцем покупцеві інструкції по експлуатації та збереженню товару та сертифікату якості поставленого насіння соняшника, а ні договором, а ні жодним чинним нормативно-правовим актом надання таких документів продавцем покупцеві не передбачено.
Щодо вимог за зустрічним позовом, то за положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Суд вважає безпідставним посилання ФОП ОСОБА_3 на положення ст. 1212 ЦК України, зважаючи на те, що між сторонами був укладеним Договір № 150502 від 02.05.2015 купівлі-продажу товару (разового, з відстроченням платежу), кошти за платіжними дорученнями, на які посилається позивач за зустрічним позовом як на підставу заявлених позовних вимог, перераховані на виконання саме цього Договору, що вбачається із зазначеного у платіжних дорученнях призначення платежу. Крім того, ціна за товар є фіксовано у специфікації до Договору, і суд вважає необґрунтованими твердження ФОП ОСОБА_3 щодо визначення перерахованих сум та вартості товару.
Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Зазначена позиція, зокрема, викладена в постанові Верховного Суду України № 3-129гс14 від 14.10.2014.
Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 27100 грн безпідставно отриманих коштів задоволенню не підлягають.
Позивач за первісним позовом також просить суд стягнути з відповідача 10500 грн за надання правової допомоги адвокатом та вартість залізничних квитків у розмірі 1215,59 грн, що пов'язані з розглядом даної справи у суді.
За приписами ч.1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч.3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом надано суду належні докази понесених витрат на оплату послуг адвоката, а саме: платіжне доручення № 27 від 12.10.2016, ордер серії КС № 244694, виданий Адвокатським об єднанням «Чудовський та партнери», свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 4143 від 30.11.2011, суд вважає за можливе понесені позивачем за первісним позовом витрати по сплаті за послуги адвоката покласти на відповідача за первісним позовом. Разом з тим, зважаючи на надання послуг адвоката ФОП ОСОБА_2 на підставі договору не лише щодо розгляду даної справи, а й у зверненні до іншого суду, виходячи зі складності спору по даній справі суд вважає за доцільне покласти на відповідача за первісним позовом витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.
Позивачем за первісним позовом в обґрунтування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, надано суду копії проїзних документів, які були придбані позивачем для забезпечення участі його представника в судовому засіданні. Вартість понесених судових витрат складає 1215,59 грн.
Враховуючи те, що витрати в розмірі 1215,29 грн на придбання проїзних квитків, понесені позивачем за первісним позовом у зв'язку із забезпеченням явки свого повноважного представника в судове засідання господарського суду, а також те, що такі витрати пов'язані з розглядом даної справи, суд вважає за можливе судові витрати в цій частині покласти на відповідача за первісним позовом.
Таким чином, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом, які складаються із суми судового збору в розмірі 1368,54 грн, витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2000 грн та витрат, пов'язаних з явкою представника позивача за первісним позовом у судові засідання в розмірі 1215,59 грн, що загалом складає 4584,13 грн, суд покладає на відповідача за первісним позовом; судові витрати за зустрічним позовом залишаються за ФОП ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Первісний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Каменське, Дніпровська область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Новопетрівка, Бердянський р-н, Запорізька область про стягнення 50211,67 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (71162, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) суму заборгованості за Договором № 150502 від 02.05.2015 купівлі-продажу в розмірі 32060 (тридцять дві тисячі шістдесят) грн 00 коп., пеню 6996 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн 36 коп., інфляційні 3891 (три тисячі вісімсот дев'яносто один) грн 68 коп., 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1215 (одна тисяча двісті п'ятнадцять) грн 59 коп. витрат, пов'язаних з явкою представника позивача за первісним позовом у судові засідання та 1368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн 54 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 27100 грн безпідставно отриманих коштів відмовити у повному обсязі.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України "28" квітня 2017 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.