Справа № 642/2571/16-ц
2/639/97/17
21 квітня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді Іванової І.В.,
за участю секретаря - Тущенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» при визнання збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом та розміру комісії недійсними,суд -
21.03.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.10.2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 20.10.2008 року ОСОБА_1 14.08.2009 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, яка додається до позову, за сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач зазначив, що ним зобов'язання за договором виконані у повному обсязі, в той час як відповідач свої зобов'язання не виконує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка складає 53681 грн. 14 коп.. Враховуючи, що відповідач добровільно не погашає заборгованість, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав і просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53681 грн. 14 коп. за кредитним договором № б/н від 20.10.2008 року , яка складається з: заборгованості за кредитом - 10000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 38607,90 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2040,80 грн., штрафів 500 грн. (фіксована частина), 2532,44 грн. (процентна складова) та стягнути судові витрати у розмірі 1378 грн..
Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за довіреністю №3734-К-Н-О ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився,надав письмові заперечення проти зустрічного позову,просив розглядати справу за його відсутністю.
26.07.2016 року ОСОБА_1 надала зустрічний позов, який уточнила 28.02.2017 року та просили визнати збільшення ПАТ КБ «ПриваБанк» в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування нею кредитом у період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року до 34,8% і з 01.04.2015 року по 08.03.2016 року до 43,2 % - незаконними; визнати збільшення ПАТ КБ «ПриваБанк» в односторонньому порядку розміру суми комісії за зняття нею готівки незаконною; звільнити її від сплати неустойки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, нарахованої їй відповідачем за весь час користування кредитом.
У зустрічному позові , позивач за зустрічним позовом зазначила, що позов позивача за первісним позовом визнає частково.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3 позов не визнала, однак з пояснень, які нею надані , вбачається, що позов вона визнає частково.
В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що у підписаної нею довідці про умови кредитування , копія якої додатна Банком до позову , зазначено, що «подробная зашифровкам начисления процентов и комиссий по данным примерам приведены на обратной стороне справки. С финансовыми условиями предоставления Кредитки «Универсальная 55 дней льготного периода» и примерами расчета суммы платы за использование кредитных средств ознакомлена» . Але на зворотній стороні довідки ніякі приклади розрахунку плати за користування кредитними коштами не наведені. Для розрахунку заборгованості за кредитним договором Банк використовує компїютернку програму , яка не відображає окремо фактичну суму , що була знята готівкою позичальником з кортковошо рахунку, суму комісії за зняття коштів, окремо не відображає нараховані відсотки на суму коштів, нараховані відсотки на комісію, нараховану пеню (1)нараховану пеню(2) , нараховані штрафи. Вважає,що за неустойку Банком також нараховується відсотки, що є грубим порушенням закону. Банк відмовив їй у наданні прозорого розрахунку боргу по кредиту. Згіднор виписки від 16.07.2016 року по карт/рахунку і додатковим рахункам кредитного договору ,виданої Банком за її запитом про фактично отримані суми за кредитною карткою ,вона отримала готівкою за період з 14.08.2009 року /з моменту активізації кредитної картки/ до 10.03.2016 року , тобто до дати звернення банку з позовом до суду 27670 грн.. Нею за цей період часу було погашено т заборгованість за кредитом за рахунок внесення платежів готівкою та списання банком коштів з платіжної картки та депозиту ,що належали їй ,на загальну суму 323270,34 грн.. 19.06.2014 року вона отримала вимогу про погашення всієї суми заборгованості за договором, яка на той момент складала на думку банку 10910 грн., і це з урахуванням відсотків,пені, штрафів, комісій. Оскільки в останнє вона знімала з картки готівку 29.01.2014 року , то з 19.06.2014 року ніякі комісії за зняття готівки не могли бути нараховані. По підрахункам позивача за зустрічним позовом , її заборгованість за кредитом складає 10910 грн. на 19.06.2014 року плюс проценти за користування кредитом на день звернення Банку до суду у сумі 6689,97 грн. та дорівнюється 17599,97 грн.. Тобто Банком встановлені вимоги щодо сплати нею непропорційно великої суми компенсації /понад 15 відсотків вартості продукції/ у зв'язку з невиконанням нею зобов'язань за договором. 31.10ю2013 року вона звернулася до Банку з двома заявами, які направила по пошті. В одній заяві вона просила зарахувати на її рахунок 160 грн., які не були зараховані при оплаті через термінал банку, а у другій просила надати їй розстрочку платежу по кредиту у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем. На її звернення вона отримала відповідь від 14.11.2013 року , що звернення розглянуто,її вимоги виконані . Але ніякої розстрочки платежу їй запропоновано не було. Станом на 20 травня 2014 року /дата останнього поповнення карткового рахунку / Банку нею повернуто на 15% більше, ніж вона отримала готівки. Банк штучно завищує тіло кредиту,включаючи в його розмір пені, штрафи, комісії та відсотки на них.
Суд, прийнявши до уваги письмові пояснення представника ПАТ КБ «ПриваБанк», вислухав пояснення представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3., дослідивши матеріали справи, вражає, що первісний позов підлягає задоволенню, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вказує ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статті 10, 60 ЦПК України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 20.10.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (далі по тексту - Договір), згідно якого відповідач отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 не заперечувала укладення між останньою і ПАТ КБ "ПриватБанк" 20.10.2008 року кредитного договору на вищенаведених умовах.
Частиною першою статті 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, що є додатком до договору, Позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентам за його використання, за перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, визначених даним договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором та на думку позивача відповідач має заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.10.2008 року у розмірі 53681 грн. 14 коп. , яка складається з: заборгованості за кредитом - 10000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 38607,90 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2040,80 грн., штрафів 500 грн. (фіксована частина), 2532,44 грн. (процентна складова) та стягнути судові витрати у розмірі 1378 грн..
Згідно наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_1про відкриття рахунку від 20.10.2008 року, яка з умовами та правилами надання банківських послуг складає кредитний договір відповідач отримала кредитну карту з встановленим кредитним лімітом у розмірі 500 грн., 19.08.2009 року кредитний ліміт збільшений до 4000 грн.,08.10.2009 року кредитний ліміт було знижено до 3900 грн.,24.10.2009 року кредитний ліміт збільшений до 5000 грн.,07.07.2010 року кредитний ліміт збільшений до 5500 грн., 26.08.2010 року кредитний ліміт збільшений до 6000 грн., 27.02.2011 року кредитний ліміт збільшений до 8000 грн.,20.03.2011 року кредитний ліміт збільшений до 10 000 грн.. .
Відповідно п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг право на зміну розміру надання на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.
Як вбачається з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами до 29.01.2014 року, в тому числі й вносила кошти на погашення заборгованості по картковому рахунку, останній платіж було зроблено 20.05.2014 року.
Посилання позивача на те ,що банком був збільшений ліміт кредиту, а доказів того, що відповідачка користувалась коштами після збільшення кредитного ліміту банком не надано, судом не приймаються, оскільки згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 банком був збільшений ліміт кредиту . При цьому відповідачка продовжувала користуватись коштами.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість станом на 08.03.2016 року у розмірі 53681 грн. 14 коп. за кредитним договором № б/н від 20.10.2008 року , яка складається з: заборгованості за кредитом - 10000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 38607,90 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2040,80 грн., штрафів 500 грн. (фіксована частина), 2532,44 грн. (процентна складова) та стягнути судові витрати у розмірі 1378 грн..
Суд не погоджується з доводами позивача та його представника щодо незаконності підвищення відповідачем процентної ставки, виходячи з наступного.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України відсоткова ставка може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів , тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом , розміру облікової ставки та інших факторів.
Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 % в місяць або 30 % на рік.
01.09.2014 року відповідно до Наказу Банку №СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року відсоткова ставка була підвищена до 34,80%, 01.04.2015 року відсоткова ставка була підвищена до 43,20% згідно Наказу №СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року.
14.12.2011 року ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг згідно до якої приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг, які діяли на той період.
Згідно до п.п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.
Відповідно до а. 1.1.2.3. до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
Відповідно до п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг в обов'язки клієнта входить надання Банку письмової заяви про розірвання цього Договору та погашення заборгованості, що виникла перед Банком, у випадку незгоди зі змінами Правил та /або тарифів Банку.
Як встановлено судом та не заперечувалось позивачем, після зміни процентної ставки ОСОБА_1 з заявою про розірвання договору не зверталася, заборгованість перед банком не погасила, а продовжувала погашати частками , що свідчить про погодження з їх зміною.
Так, відповідно до постанови №5 Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів ,що вникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо прав правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальниками пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК України або в порядку, вигаченому частиною шостою статті 1056-1 ЦК України.
Відмовляючи у задоволені заяви позивача за зустрічним позовом про зменшення розміру неустойки, суд виходив з наступного.
Згідно до ч.3 ст. 552 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У правовій позиції, висловленій у справі № 6-100цс14 (постанова від 03.09.2014 року) Верховний Суд України вказав, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Отже. право на зменшення розміру неустойки на підставі ч.3 ст .551 ЦК України, у тому числі з власної ініціативи, суд має тільки за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків .
Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором ,розмір пені /неустойки/ ,яка підлягає стягненню складає 2040 грн. 80 коп., тоді як заборгованість по кредиту складає 10 000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 38607,90 грн..
На думку суду розмір неустойки , який підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом, значно не перевищує розмір збитків /заборгованості по кредиту, та процентам/,а тому не підлягає зменшенню.
Матеріалами справи підтверджується, що сторони договору досягнули згоди щодо всіх істотних умов, що ОСОБА_1 повідомлено всю необхідну для даного кредитного договору інформацію, як того вимагає ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», свідченням чого є його підписи в Анкеті-заяві від 20.10.2008 року.
Уклавши угоду сторони приступили до її виконання. Зокрема, банк надав кошти, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а ОСОБА_1 на протязі семи років частково виконував свої зобов'язання за договором, сплачуючи кошти на погашення заборгованості, будь-яких спорів щодо умов виконання договору між сторонами не виникало.
Посилання позивача за зустрічним позовом та її представника на несправедливість умов кредитного договору, який передбачає дискримінаційні стосовно споживача умови та правила зміни відсоткової ставки, не можуть бути підставою для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Сторони договору погодили між собою відповідальність, яка настає при невиконання ними умов договору. Зазначене спростовує доводи відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом про не відповідність спірному договору Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у кредитному договорі б/н від 20. 10.2008 року передбачені істотні умови, визначені ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до вимог ст. 57.58,59 ЦК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази повинні бути належними та допустимими.
Враховуючи зазначені норми закону, позивачем по первісному позову надано на підтвердження своїх позовних вимог відповідний розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Відповідач за первісним позовом не надала суду жодного належного доказу , який би спростовував наявність заборгованості за договором чи її розмір. На думку суду розрахунки, які надала ОСОБА_1 не є належними доказами по справі, оскільки, позивач та її представник не мають спеціальних знань для проведення відповідних розрахунків.
Судом було роз'яснено представнику ОСОБА_1 вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, однак остання відмовилася заявляти клопотання про призначення економічної експертизи .
Таким чином , суд відмовляє у задоволені зустрічного позову з підстав не доведеності. Також суд вважає, що позивачем за первісним позовом не пропущений строк для пред'явлення позову, а тому підстав для відмови у задоволені первісного позову з цих підстав , суд не вбачає.
Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 378,00 грн..
Керуючись ст. 3, 10, 11,57-59, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд-
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 /ідентифікаційний номер 2079001521/ на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.10.2008 року у розмірі 53681 грн. 14 коп. / п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят одну грн. 14 коп./.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Іванова І.В.