Справа № 594/9/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Чир П.В.
Провадження № 22-ц/789/442/17 Доповідач - Хома М.В.
Категорія - 81
27 квітня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючої - Хоми М.В.
суддів - Кузьма Р. М., Сташків Б. І.,
секретар - Танцюра О.В.
з участю ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Українська факторингова компанія” на ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 2 березня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2017 року ТОВ “Українська факторингова компанія” звернулось в суд із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 січня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користь ПАТ “УкрСиббанк” заборгованість за кредитним договором №11372024000 від 16 липня 2008 року у сумі 27 796, 34 доларів США, що еквівалентно сумі 222 176,13 грн. та судовий збір по 1110,88 грн з кожного. По даному рішенню видано виконавчі листи, на підставі яких відкрито виконавчі провадження. 17 листопада 2016 року між ТОВ “Українська факторингова компанія” та ПАТ “УкрСиббанк” укладено Договір факторингу №49, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11372024000 від 16 липня 2008 року, укладеним між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2, перейшло до ТОВ “Українська факторингова компанія”.
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 2 березня 2017 року в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ “Українська факторингова компанія” просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою заяву задовольнити. Вказує, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ТОВ “Українська факторингова компанія” заінтересована особа та правонаступник ПАТ “УкрСиббанк” цілком правомірно звернулося до суду із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження. Крім цього, суд не зобов'язував ТзОВ “Українська факторингова компанія” надавати оригінали документів.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ “Українська факторингова компанія” не є стороною виконавчого провадження, постанова про відкриття провадження та інші документи подано в копіях, що викликає сумнів в їх достовірності, а тому поданий договір факторингу не може бути доказом отримання ТОВ “Українська факторингова компанія” права грошової вимоги з ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які не були повідомлені про перехід права вимоги до товариства.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.
Встановлено, що рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 січня 2014 року у цивільній справі №594/9/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11372024000 від 16 липня 2008 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 в користь ПАТ “УкрСиббанк” 27 796,34 доларів США, що еквівалентно 222 176,13 грн. Рішення набрало законної сили 12 лютого 2014 року.
На виконання даного рішення видано виконавчі листи.
Постановою ВДВС Борщівського РУЮ від 23 липня 2015 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 в користь ПАТ “УкрСиббанк” заборгованості в сумі 222 176,13 грн.
17 листопада 2016 року між ТОВ “Українська факторингова компанія” та ПАТ “УкрСиббанк” укладено Договір факторингу №49, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11372024000 від 16 липня 2008 року, укладеним між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2, перейшло до ТОВ “Українська факторингова компанія”.
Відповідно до частини першоїстатті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбаченихстаттею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України,статті 378 ЦПК України та частини 5 статті 15 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України “Про виконавче провадження”, статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі право бути стороною виконавчого провадження.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо відсутності права у ТОВ звернення із заявою про “Українська факторингова компанія” про заміну сторони виконавчого провадження у зв'язку із тим, що останнє не є стороною виконавчого провадження, є помилковим.
Крім цього, помилковим є також висновок суду про те, що подання заявником копії договору факторингу та інших документів викликає сумнів у їх достовірності і не може бути доказом отримання ТОВ “Українська факторингова компанія” права грошової вимоги з ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які не були повідомлені про перехід права вимоги до товариства.
Відповідно до ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
З аналізу вказаної норми права можна дійти висновку, що суд має право вимагати подання оригіналу письмового доказу лише за клопотанням сторони.
Тобто, достовірність поданих стороною письмових доказів презюмується.
Присутня як в суді першої, так апеляційної інстанції, відповідачка ОСОБА_1, не погоджуючись із доводами заяви про заміну сторони виконавчого провадження, не заявляла клопотання про витребування оригіналів договору факторингу чи оригіналів інших документів.
Окрім цього, у наявні у справі копії договору факторингу та інших документів (на 19 аркушах) пронумеровані, прошиті та скріплені печаткою ТзОВ “Українська факторингова компанія” та завірені підписом директора.
Також колегія суддів враховує, що ПАТ “УкрСиббанк”, який належним чином повідомлений про слухання у суді справи про заміну сторони виконавчого провадження з ПАТ “УкрСиббанк” на ТзОВ “Українська факторингова компанія”, не надіслав суду жодних заперечень щодо задоволення такої заяви, що свідчить про достовірність укладення договору факторингу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ “Українська факторингова компанія” є помилковим.
Доводи відповідачки ОСОБА_1 про те, що що у неї є сумніви щодо переходу права вимоги від ПАТ “УкрСиббанк” до ТзОВ “Українська факторингова компанія”, останнім часом на її адресу надходять платежі по кредиту від ПАТ “УкрСиббанк”, колегія суддів вважає голослівними, так як ні в суд першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не представлено жодних доказів пред”явлення банком будь-яких вимог до боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2 після укладення договору факторингу з ТзОВ “Українська факторингова компанія”. Також не представлено жодних доказів виконання боржниками зобов”язання перед ПАТ “УкрСиббанк”.
Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог закону, вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення заяви ТОВ “Українська факторингова компанія”.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Українська факторингова компанія” - задовольнити.
Ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 2 березня 2016 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Українська факторингова компанія” про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.
Замінити стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 січня 2014 року у цивільній справі №594/9/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 заборгованості у сумі 222 176, 13 грн. - з ПАТ “УкрСиббанк” - на ТзОВ “Українська факторингова компанія”.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3