Провадження № 11-сс/774/481/17 Справа № 202/1673/17 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія: ст. КПК України
26 квітня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
представника третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи - адвоката ОСОБА_5 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2017 року про накладення арешту на майно,-
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2017 року накладено арешт на грошові кошти у видатковій частині, що знаходяться на рахунках ТОВ «Автотехцентр», відкритих в ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Одеса.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42016040000001061 встановлено, що службові особи комунальних підприємств, здійснили розтрату бюджетних коштів через низку підприємств з ознаками «фіктивності».
В ході проведених слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, встановлено, що реквізити ТОВ «МЄД», використовуються в протизаконній схемі з конвертації грошових коштів та створення умов для ухилення від сплати податків різним суб'єктам господарювання.
ТОВ «МЄД» на протязі 2016 року здійснювало документальне оформлення безтоварних операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Автотехцентр», яке в свою чергу відображало в податковій звітності підприємства безтоварні операції з рядом підприємств з ознаками «фіктивності».
Встановлено, що ТОВ «Автотехцентр» для здійснення фінансово-господарської діяльності було відкрито рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Одеса.
Розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого та необхідність накладення арешту на рахунки ТОВ «Автотехцентр».
В апеляційній скарзі представник третьої особи просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення правил територіальної підсудності при розгляді даного клопотання. Також, зазначає, що посадовим особам ТОВ «Автотезцентр» не повідомлено про підозру, що на її думку, виключає можливість накладення арешту на майно. Вказує, що слідчий суддя не звернув увагу, що клопотання слідчого не відповідає вимогам КПК України, а також на відсутність належних підстав для арешту майна, відсутність достатніх доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення та відсутність в клопотанні розміру шкоди та цивільного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, якм апеляційну скаргу підтримали та, з підстав зазначених в скарзі, просив її задовольнити, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як випливає із клопотання слідчого та оскаржуваної ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Автотехцентр» стало твердження слідчого, з яким погодився слідчий суддя, що безготівкові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках суб'єктів господарювання «тіньового» сектору економіки, мають важливе значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні та є ключовими доказами, які допоможуть встановити джерела їх надходження, а також необхідні для забезпечення у майбутньому цивільного позову з метою відшкодування спричинених державі збитків.
Також, клопотання слідчого містить посилання на ст. 1172 ЦК України щодо обов'язку фізичної та юридичної особи відшкодувати шкоду.
З вказаними висновками слідчого судді, апеляційний суд погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно частин 2, 4, 5 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави застосування арешту майна…
Вказаним вимогам кримінального процесуального закону оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає в повній мірі.
Як вбачається з клопотання слідчого та ухвали слідчого судді, в них не зазначено з яких саме підстав, передбачених ч. 2 ст.170 КПК України, накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Автотехцентр».
Крім того, слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого застосовано процесуальний закон в попередній редакції, який втратив чинність на час звернення з таким клопотанням і не підлягає застосуванню.
Встановлено, що відносно ТОВ «Автотехцентр» або його посадових осіб не здійснюється кримінальне провадження, тому дане товариство у провадженні має статус третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт майна.
При цьому, слідчим суддею залишено поза увагою, що накладення арешту на майно третьої особи на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України в редакції чинній на час розгляду клопотання, можливо тільки за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, зокрема якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 170 КПК України).
При цьому, будь-яких відомостей які б свідчили про наявність обставин, що грошові кошти ТОВ «Автотехцентр» набуті безоплатно або в результаті протиправної схеми з розкрадання бюджетних коштів, ні в клопотанні слідчого ні в ухвалі слідчого судді не зазначено та не долучено відповідних доказів до клопотання слідчого.
Посилання в клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді, що накладення арешту є необхідним для забезпечення у майбутньому цивільного позову з метою відшкодування спричинених державі збитків, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки зазначене не може бути підставою для накладення арешту в силу ч. 6 ст.170 КПК України.
Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у такому випадку арешт може бути накладений на майно обмеженого кола суб'єктів - підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями або бездіяльністю підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або неосудної особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за умови наявності обґрунтованого розміру цивільного позову.
Як було зазначено вище про підозру посадовим особам ТОВ «Автотезцентр» не повідомлено, як і не здійснюється провадження щодо заходів кримінально-правового характеру щодо даної юридичної особи, а кримінальне провадження здійснюється щодо посадових осіб інших юридичних осіб. Цивільний позов до ТОВ «Автотехцентр» не пред'явлений.
З клопотання слідчого та ухвали слідчого випливає, що існує підозра у використанні ТОВ «Автотехцентр» як елементу протиправної схеми з розкрадання бюджетних коштів. При цьому, як клопотання слідчого так і ухвала слідчого судді містять лише загальні формулювання обґрунтованості вказаних тверджень та мети арешту майна згідно положень процесуального закону, без подальшої конкретизації стосовно ТОВ «Автотехцентр», а також не містить будь-якого обґрунтування необхідності арешту зазначеного майна.
Посилання слідчого та слідчого судді, що накладення арешту на грошові кошти вказаного товариства є необхідним, оскільки це допоможе встановити джерела їх надходження, колегія суддів розцінює критично, тому що досягнення такої мети можливо в інший спосіб, зокрема проведенням відповідних експертиз та аналізу банківських транзакцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним положенням кримінального процесуального закону клопотання слідчого, погодженого з прокурором не відповідає.
В силу ч. 3 ст. 172 КПК України суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника третьої особи, оскільки скарга також містить посилання на процесуальний закон в попередній редакції, та її часткового задоволення, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника третьої особи - адвоката ОСОБА_5 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2017 року про накладення арешту на грошові кошти у видатковій частині, що знаходяться на рахунках ТОВ «Автотехцентр», відкритих в ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Одеса,- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ ФР Лівобережної ОДП1 м. Дніпра ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпропетровської області ОСОБА_7 про арешт майна - повернути слідчому для усунення недоліків протягом 72 годин.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3