30 березня 2017 р. Справа № 804/1541/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
01.02.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.09.2016.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 наказ про звільнення №273 о/с від 26.09.2016, яким ОСОБА_1 було звільнено скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника сектору патрульної поліції Індустріального відділення поліції Дніпровського відділу поліції. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 вказане рішення суду було залишено без змін та набрало законної сили. Проте, на думку позивача, оскільки при поновленні його на роботі судом питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу не було вирішено, то позивач змушений звернутись з даним позовом до суду про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як позивач був незаконно позбавлений можливості отримувати вказані кошти.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, в яких у задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити та здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.
Дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 ч.1 ст.3 КАС України передбачено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 1999 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 1 о/с від 07.11.2015 року відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, ОСОБА_1 призначено з присвоєнням спеціального звання майор поліції в порядку переатестування на посаду заступника начальника сектору патрульної поліції Індустріального відділу поліції Дніпровського відділу поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №237 о/с від 26.09.2016 року позивача звільнено зі служби в поліції з 27 вересня 2016 року, на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).
Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 вищевказаний наказ про звільнення ОСОБА_1 скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника сектору патрульної поліції Індустріального відділення поліції Дніпровського відділу поліції. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 вищевказане рішення суду залишено без змін, та воно набрало законної сили.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 357 о/с від 19.12.2016 року внесено зміни до наказу ГУНП № 273 о/с від 26.09.2016 року та поновлено позивача на службі на посаді заступника начальника сектору патрульної поліції Індустріального відділення поліції Дніпровського ВП з 27.09.2016.
Аналізуючи виниклі правовідносини суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника сектору патрульної поліції Індустріального відділення поліції Дніпровського відділу поліції, то суд вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.09.2016.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.
Керуючись ст. ст. 71, 72, 122, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.09.2016.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко