30 березня 2017 року Житомир справа № 806/773/17
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Романченка Є.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та зобов'язати його видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Ворсівської сільської ради Малинського району Житомирської області. Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що відповідач у порушення вимог абзацу 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України у місячний строк не розглянув її заяву та не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою. Вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, виправдовуючи порушення законодавчих термінів, за надуманими причинами незаконно відмовив їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, чим порушив надане їй законом право на отримання у власність земельної ділянки.
До суду позивач не прибула, про час і місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. Надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони. У цьому клопотанні позивач просила розглянути справу за її відсутності, свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити.
Представник відповідача з'явився до суду, позов не визнав і просив відмовити у його задоволенні, з мотивів наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, на підставі наявних у ній доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст. 41 та ч. 6 ст. 128 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з таких підстав.
Установлено, що 22 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального господарства на території Ворсівської сільської ради Малинського району. До заяви нею було додано копію паспорта та ідентифікаційного номера; викопіювання з кадастрової карти; копію листа Ворсівської сільської ради; довідку управління Держгеокадастру у Малинському районі.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 06.02.2017 за № П-3481/0-811/6-17 повідомило позивача про те, що відповідно до доданих нею графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місцерозташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливо точно визначити місцерозташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив'язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. Також указано, що безпосередньо у графічній частині не наводиться навіть інформація стосовно меж населеного пункту, частина території якого відображена на графічному матеріалі, тобто відсутня прив'язка до адміністративно - територіальної одиниці, на території якої заявник має намір отримати земельну ділянку у власність. У зв'язку з цим Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало позивачу сформувати новий пакет документів та із заявою повторно звернутися до Головного управління.
Вважаючи, що такі дії відповідача не узгоджуються із положеннями Земельного кодексу України, позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та зобов'язати його видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Ворсівської сільської ради Малинського району Житомирської області.
З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний нею спосіб, суд ураховує наступне.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У відповідності до пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно зі ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).
Згідно зі пп. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва в розмірі не більше 0,12 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною шостою вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У абзаці першому частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У контексті викладеного судом з'ясовано, що з приєднаних позивачем до заяви від 22.03.2016 викопіювань (а.с. 8,10) неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, що виключає можливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального господарства.
За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та зобов'язання його видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Ворсівської сільської ради Малинського району Житомирської області є безпідставними.
Подібного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в постанові від 21.01.2016 у справі № К/800/49482/15 (806/1268/15).
Разом з цим, суд критично оцінює посилання позивача, як на підставу задоволення позовних вимог, на те, що відповідачем порушено місячний строк розгляду її заяви, оскільки не дотримання уповноваженим органом строків, установлених ст. 118 Земельного кодексу України, надавало позивачу право у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу. Проте вказане не є безумовною підставою для визнання дій відповідача протиправними і зобов'язання його видати відповідний дозвіл.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і відсутність підстав для їх задоволення.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Є.Ю. Романченко