26 квітня 2017 року Справа № 803/424/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України у Волинській області про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3С.) звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2016 року №Ф-1817-17 в розмірі 102 146,32 грн., в тому числі: 102 146,32 грн. недоїмки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2016 року №Ф-1817-17 є вважає протиправною, оскільки висновки контролюючого органу про заниження позивачем єдиного соціального внеску є необґрунтованими з тих підстав, що обставини щодо заниження валових витрат вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі №803/517/16 за його позовом до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000941304 від 12.02.2016 року, за результатами якого оскаржуване податкове-повідомлення рішення скасоване, а тому донарахування єдиного внеску за відповідний період (2013-2014 роки) в сумі 102 146,32 грн. є неправомірним.
З огляду на викладене просить визнати нечинною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2016 року №Ф-1817-17.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити, визнати нечинною та скасувати вимогу.
Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити повністю. Вказала, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки встановлено заниження підприємцем єдиного соціального внеску. Так, відповідно до закону вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, про що зазначено у самій вимозі, та включає в себе загальну суму боргу по єдиному внеску, що виникає внаслідок несплати суми недоїмки, а також суми штрафу та пені. Оскільки позивачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку сума недоїмки, нарахована на підставі вимоги від 12.02.2016 року №Ф-0000961304 у сумі 145 845,00 грн., та сума штрафних санкцій, нарахованих на підставі рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.02.2016 року №0000971304 не оскаржені. Вказала, що оскаржувана вимога сформована у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просила суд в позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Частина 1 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що 02.03.2016 року ГУ ДФС у Волинській області сформовано і направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені №Ф-1817-17 в сумі 102 146,32 грн., з яких 102 146,32 грн. недоїмки.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №№2464-VI) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
При цьому недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Водночас згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
В свою чергу частиною 14 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Так, відповідно до пункту 2 частини другої розділу VIІ Інструкції №449 у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 07.12.2015 року №2360, направлення від 21.12.2015 року №002453 Луцькою ОДПІ в період з 21.12.2015 року по 13.01.2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку СПД ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період за цей же період.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 19.01.2016 року №106/17-01/НОМЕР_1, згідно із висновками якого контролюючим органом виявлено порушення пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», внаслідок чого підприємцем занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 145 845,04 грн., в тому числі за 2012 рік на 36 415,57 грн., за 2013 рік на 44 577 грн., за 2014 рік на 64 852,47 грн.; пункту 44.1 статті 44, пункти 177.2, 177.4 статті 177, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 343 213,14 грн., з яких: 20 136,23 грн. за 2013 рік, 323 076,91 грн. за 2014 рік.
На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.02.2016 року №0000941304, яким СПД ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 343 213,10 грн. за основним платежем, на 85 803,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення підприємцем оскаржене в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року в адміністративній справі №803/517/16, яка набрала законної сили 10.10.2016 року, податкове повідомлення-рішення від 12.02.2016 року №0000941304 визнано протиправним та скасоване.
Також, Луцькою ОДПІ за результатами вищевказаної перевірки виставлено позивачу вимогу від 12.02.2016 року №000961304 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 145 845,00 грн. та прийнято рішення від 12.02.2016 року №0000971304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20 454,91 грн., яке було оскаржене в судовому порядку.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 року та додатковою постановою від 16.11.2016 року в справі №803/1258/16, які залишені без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 року, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.02.2016 року №0000971304 в частині донарахування 109 429,42 грн. єдиного соціального внеску та в частині застосування 13 171,80 грн. штрафних санкцій.
Також Луцькою ОДПІ на підставі вищевказаної перевірки 15.07.2016 року знову винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2016 №Ф-1817-17 в розмірі 122601,27 грн., в тому числі: 109429,47 грн. недоїмки та 13171,80 штрафних санкцій, яка була оскаржена в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 року в справі №803/1100/16 позовні вимоги було задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Луцької ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2016 року №Ф-1817-17 в частині сплати суми боргу в розмірі 122601,27 грн., в тому числі: 109429,47 грн. недоїмки та 13171,80 грн. штрафних санкцій, проте дана постанова на даний час не набрала законної сили.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Предметом судового розгляду в адміністративній справі №803/517/16 було встановлення правомірності донарахування контролюючим органом підприємцю грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 429 016,39 грн. (343 213,10 грн. за основним платежем, 85 803,29 грн. за штрафними санкціями). Як вбачається з акта перевірки від 19.01.2016 року №106/17-01/НОМЕР_1, Луцькою ОДПІ донарахування вказаного грошового зобов'язання було здійснено за 2013-2014 роки у зв'язку із неможливістю підтвердження позивачем використання у своїй господарській діяльності товарів (запчастин), суми на придбання яких ним було віднесено до валових витрат.
Таким чином, рішенням суду в адміністративній справі №803/517/16, яке набрало законної сили, встановлено безпідставність і протиправність висновків контролюючого органу щодо заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 343 213,10 грн., з яких: 20 136,23 грн. за 2013 рік і 323 076,91 грн. за 2014 рік.
Водночас предметом судового розгляду в адміністративній справі №803/1258/16 було встановлення правомірності рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.02.2016 року №0000971304, згідно з яким у зв'язку з донарахуванням контролюючим органом за результатами перевірки 145 845 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафну санкцію в розмірі 20 454,91 грн.
Рішенням суду в адміністративній справі №803/1258/16, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення в частині донарахування 109 429,42 грн. єдиного соціального внеску та в частині застосування 13 171,80 грн. штрафних санкцій.
Оскільки, рішеннями суду в адміністративних справах №803/517/16 та №803/1258/16, які набрали законної сили, встановлено безпідставність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 19.01.2016 року №106/17-01/НОМЕР_1, щодо заниження ФОП ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб на суму 343 213,10 грн., з яких: 20 136,23 грн. за 2013 рік і 323 076,91 грн. за 2014 рік, а також скасовано рішення від 12.02.2016 року №0000971304 в частині донарахування за 2013-2014 роки 109 429,47 грн. єдиного внеску та 13 171,80 грн. штрафних санкцій, суд приходить до висновку про те, що вимога ГУ ДФС у Волинській області від 02.03.2017 року №Ф-1817-17 в частині суми боргу 102 146,32 грн., з яких: 102 146,32 грн. недоїмки з єдиного внеску, підлягає скасуванню як протиправна.
При цьому суд не приймає до уваги посилання ГУ ДФС у Волинській області на те, що оскільки позивач не оскаржив вимогу про сплату недоїмки від 12.02.2016 року №0000961304, тому підстав для скасування вимоги від 02.03.2017 року №Ф-1817-17 немає. Так, як встановлено судом, донарахування позивачу єдиного внеску здійснено за актом перевірки із сум доходу, які контролюючий орган визнав заниженими. Однак в судовому порядку було скасовано рішення Луцької ОДПІ про донарахування СПД ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб, відтак вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, нарахованого на суми заниженого доходу за 2013-2014 року, є протиправною, оскільки дане порушення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Водночас судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення від 24.02.2017 року №6498 позивачем сплачено єдиний соціальний внесок за 2012 рік у розмірі 36 415,57 грн. та згідно з платіжним дорученням від 14.02.2017 року №6448 - штрафні санкції у сумі 7 283,11 грн., нарахованих рішенням від 12.02.2016 року №0000971304 за період 2012 року. Дані копії платіжних доручень приєднані судом до матеріалів позову. Вказані суми недоїмки та штрафних санкцій, позивачем не оскаржуються.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, позивачем доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог щодо протиправності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2016 року №Ф-1817-17 про сплату суми боргу в розмірі 102 146,32 грн., в тому числі: 102 146,32 грн. недоїмки, в свою чергу, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги від 02.03.2016 року.
Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2016 року №Ф-1817-17 слід визнати протиправною та скасувати.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 021,47 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №6569 від 21.03.2017 року.
Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС України у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 02 березня 2017 року №Ф-1817-17.
Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 1 021,47 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 01 травня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич